Закарпатські народні майстри відвідали своїх колег в Угорщині (ФОТО)

Серед них були люди, які безпосередньо зберігають, розвивають та передають наступним поколінням унікальні навички народного мистецтва:  бондарі, гончарі, майстри вишивки, ткацтва, образотворчого мистецтва, виготовлення сувенірів тощо.

Захід відбувся у рамках міжнародного проекту «Сприяння розвитку народних промислів та місцевих умільців в Карпатському єврорегіоні». Його основна мета – збереження та розвиток споконвічних  традицій по обидва боки кордону.

Для учасників поїздки була організована насичена триденна програма. Розпочалася вона у селі Берегдаровц, де відбулася зустріч з майстрами, що виготовляють вироби з коноплі.  На жаль, ця колись традиційна сировина для ткацтва нині в Україні не в фаворі. Натомість в Угорщині технічні сорти коноплі вирощують, переробляють, а потім виготовляють з неї чудові витвори мистецтва – рушники, скатертини і навіть сувеніри. Також у прикордонному угорському селі створено музей, де можна побачити старовинні дерев’яні верстати,  більшість з яких у робочому стані, а також вироби. Місцева майстриня Берталанне Шукта влаштувала майстер-клас під час якого всі охочі могли спробувати самостійно вправитися з ткацьким верстатом або власноруч виготовити сувенір – квітку з конопляної тканини.

А у селі Тарпа фермер та підприємець Жігмонд Надь запросив оглянути магазинчик місцевих продуктів (сухофрукти, паленка, гончарні вироби) та ознайомив з роботою пристрою для сушки груш, яблук та слив. Гостинно зустрів делегацію із Закарпаття і сільський голова, розповів про місцеві промисли та провів цікаву екскурсію. Зокрема можна було побачити абсолютно «легальні» та діючі пристрої для виготовлення паленки – фруктової самогонки, яка є традиційним продуктом в Угорщині і має статус «гунгарікуму», туристичного символу країни. 

Закарпатська делегація відвідала «Лекваріум» - музей сливового леквара (повидла) у селі Пеніге. Саме звідси бере коріння слива, з котрої виготовляють джеми, повидло, компоти та міцні напої. Її вирощують на досить значній території – зокрема в Угорщині, Румунії та на Закарпатті. Інша, угорська назва цього фрукту – «нем тудом», що дослівно означає «не знаю». З цього приводу існує легенда про заїжджих купців, які запитавши про назву сливи, отримали від селян саме таку відповідь. Про розвиток місцевих промислів та туризму розповіли сільський голова Дюло Югас та керівник музею Каталін Кевреші. Варто зазначити, що саме у Пеніге відбувається вже третій рік фестиваль-ярмарок, де збираються народні майстри з усієї області Саболч-Сатмар-Берег. Ідея проведення цього заходу належить голові асоціації сільського туризму, професору Арпаду Ганусу, одного з партнерів цього спільного транскордонного проекту. На наступний фестиваль, що зазвичай відбувається у серпні, запросили і умільців із Закарпаття.

Цікаво, що у багатьох населених пунктах, в першу чергу в селах, створені будинки народної творчості.  Там виготовляють різні вироби, притаманні для даної місцевості – це може бути вишивка, тканні вироби, іграшки, сувеніри тощо. Подібний діє і в Пеніге. Задіяні тут найчастіше безробітні, і отримують за це зарплату. Таким чином за рахунок державних коштів в Угорщині намагаються зберегти традиційні ремесла.  Зустріч з угорськими народними майстрами відбулася і в селі Тівадар, там було представлено взірці вишивки з мотивами, в тому числі деякі з них виявилися схожими на відомі й на Закарпатті. Це не дивно, адже наші регіони, хоч і розділені нині кордонами, але тісно пов’язані історично.

Наступна зустріч з колегами по ремеслам відбулася у селі Ападь. Там влаштували майстер-класи з лозоплетіння, виготовлення новорічних сувенірів. Показали свою майстерність і закарпатці – зокрема мав таку можливість талановитий молодий гончар Олександр Дворак з Іршави. Про специфіку роботи народних умільців в Угорщині розповіли майстри, які займаються виготовленням виробів з соломи, лози та шкіри.

Далі закарпатці вирушили до Токайського регіону, де зупинилися в місті Серенч, аби більше дізнатися про місцеві виноробні традиції. Майстер-винороб Гейза Рожняі провів дегустацію і розповів багато цікавого про виноробство. А останнім пунктом програми стало відвідування скансену - музею архітектури та побуту в Шошто (місто Ніредьгаза). Саме тут, на території музею просто неба відтворено майстерні ремісників, які функціонували в Угорщині в кінці ХІХ- на початку ХХ століття. Серед них робочі місця людей різних професій – боднарів, кушнірів, пекарів, фотографів та перукарів. Цікаво, що в ці майстерні діючі – і, наприклад, під час відвідування скансену всі бажаючи можуть навчитися робити пряники за старовинною технологією, з випіканням у печі. Особливо подобається це робити дітям. А дорослі із цікавістю дізнаються як у давнину робили діжки або фарбували тканину.

Три дні цікавої подорожі швидко промайнули. Наші майстри багато побачили і почули, зарядилися позитивними емоціями.  Незабаром до них завітають у гості їх нові угорські друзі.

За словами угорського фахівця з туризму Арпада Гануса, найважливіше у житті кожної людини – це передати свій досвід наступному поколінню. Це, а також збереження традиційних ремесел і є  основним лейтмотивом цієї міжнародної програми. 

Як розповів партнер програми Йосип Торпоі, директор Центру українсько-угорського регіонального розвитку, в рамках проекту також мають видати каталог з інформацією про народних майстрів Закарпаття та Угорщини. А в серпні вони зберуться разом на ярмарку в угорському містечку Пеніге, де підсумують результати проекту.

Олександр Ворошилов, фото автора