У закарпатському Драчині мінеральна вода фонтанує на 2 метри

Нас відсилали купатися в Косино, а ще радили шукати у Сваляві. «50 років туй жиєме, який гейзер, дівочко?» – дивилися на нас здивовано люди, пише Тетяна Літераті, газета Старий Замок.

Між тим гейзер у Драчині таки є. Щоправда, спеціалісти нас поправили – сказали, що гейзером називають виверження води природного походження, а це радше свердловина, що фонтанує. Чому про неї не знають місцеві – відповісти складно. Власне, це не перший випадок, коли люди в закарпатських селах зовсім не знають про власну історію чи природні багатства.

Зрештою, скориставшись підказкою краєзнавця Олександра Богданова, джерело ми знайшли. Міститься воно на півдорозі між селами Пасіка і Драчино. При трасі є невеличка криниця, пофарбована в коричневий колір. Звідти якраз брали воду пасажири кількох припаркованих неподалік машин. Вода у криниці, кажуть, стала гіршою – вже не така чиста і смачна, як раніше.

Аби знайти гейзер, треба пройти від криниці кілька десятків метрів у бік Драчина й звернути по вузенькій дорозі направо. Автівкою туди не доїдеш, але підйом не важкий. Якихось 200 метрів – і виходиш на галявину, посеред якої стоять величезні стовпи електропередач. Звідти, просто посеред «ніжок» стовпа, треба ще раз завернути направо. Ще трішки – і вже чуєш несамовите шипіння. То мінеральне джерело випускає газ.

Оскільки такого роду свердловин-фонтанів на Закарпатті небагато, враження драчинський гейзер справляє незабутні. Уявіть: посеред галявини стирчить металева труба, з якої щось сичить і сердито булькотить. Чекати на виверження води недовго: вона раптово витікає невеличким фонтанчиком, але схожа радше на газоване молоко. Втім, коли набираєш холодної в долоні, швидко стає прозорою. На смак – суцільна сіль, а руки після неї приємно пахнуть морем. Через кілька хвилин потік припиняється і гейзер починає «плюватися» короткими струменями заввишки 2–3 метри.

Як розповіли нам в гідрогеологічній режимно-експлуатаційній станції ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», знайшли цей «буркут» ще 1965 року. Бурили майже на тисячу метрів у надії на термальну воду, а натрапили на холодне джерело, надзвичайно насичене гідрокарбонатом. «З такої води користі мало. Вона жорстка і дуже швидко псує метал. Подивіться, як виглядають труби поблизу джерела у Драчині – всі в соляних відкладеннях. До того ж у цьому джерелі досить малі запаси води й забагато газу. Ми ще в 60-х закрили свердловину, однак потім фахівці з санаторію «Карпати», який зовсім неподалік, розповідали, що через кілька років заглушка просто вилетіла в повітря. Кажуть, підкинуло її метрів на 50. З труби ще цілих півгодини виходив тільки газ, відтак полилася вода. З того часу свердловина залишається відкритою», – кажуть спеціалісти-гідрологи.

Розповіли також, що селі Розівці Ужгородського району є подібна «забута» свердловина, ось тільки закрита заглушкою, бо вода в ній надзвичайно гаряча – на дні сягала +90 ° С. «У сусідній Угорщині такі джерела успішно використовують у сільському господарстві, наприклад, для опалення теплиць. У нас же є чимало розвіданих, але нікому не потрібних родовищ мінеральної води».