Перечинському листоноші досі не повернули "виручалочку"

Люди так полюбили поштаря, що після смерті встановили йому аж два пам’ятники: один – в його рідному селі Тур’їх Реметах, інший – в центрі Перечина, пише "Старий Замок".

  «Фекета родом із простої й дуже бідної сім’ї, – розповів «Замку» краєзнавець Василь Король. – З роботою в ті роки було дуже складно, тож чоловік попросився носити кореспонденцію. Отак щодня з села через гори в бік Маковиці ходив до Ужгорода. Розносив листи, грошові перекази, газети. Вранці виходив – і після обіду вже був в Оноківцях чи Кам’яниці. Мав із собою лише дрібні гроші, торбинку з поштою, гуню, капелюх від дощу й палицю.

Аж сталося з ним страшне: у липні-серпні напився з холодної криниці, захворів на запалення легенів й помер. Люди в селі дуже любили й поважали Фекету. Тож після його смерті 1839 року на ливарному заводі, який тоді діяв у Тур’їх Реметах, відлили меморіальну дошку, яку прикріпили до фасаду тутешньої церкви. А 2005-го в центрі Перечина встановили бронзовий пам’ятник Фекеті на повний зріст. Його виготовив заслужений художник України Михайло Белень. Кажуть, аналогів немає у світі – пам’ятник листоноші є лише на Закарпатті».

Федір Фекета, каже краєзнавець, справді легендарна постать, а про його життя існує чимало історій. «Розповідають, сім’ю мав настільки бідну, що не мали навіть муки, аби спекти на Великдень паску. Аби не зганьбитися на людях, Фекета, котрий ще мав і талант різьбяра, видовбав з поліна пасочку. Поклав у мішок і поніс у церкву святити. Став біля пана одного, а той як побачив, що в бідняка святий хліб біліший, то заздрість його взяла. Тільки-но Фекета відвернувся, пан поміняв паски місцями. А коли після служби листоноша повернувся додому, очам не повірив: дерево перетворилося у хліб! Сталося чудо, і, як потім казав сам Фекета, Бог у скрутну хвилину йому допоміг».

Фекету повсякчас зображають з палицею, яку сьогодні в перечинського пам’ятника не побачити. «Не раз та палка йому життя від вовків та інших хижаків рятувала, – каже Василь Король. – Та ще й пересуватися гірською дорогою неабияк допомагала. Як встановили пам’ятник у Перечині, багато хто казав, що та палиця зайва, мовляв, він чабана більше нагадує, а не листоношу. Але ж то один із його найголовніших атрибутів! Без того ціпка Фекета – не поштар. То крали його і ламали, то вертали чи новий робили... А тепер знову нема – то вже так і лишили його, без палиці…Чи повернуть, не знаю».

Зловмисників, які понищили пам’ятник листоноші, так і не знайшли. Люди кажуть, найімовірніше, то були роми. «Скульптура бронзова, от і продали десь метал, – каже Марія Павлівна, жителька Перечина. – Шкода, звичайно. Тепер і не зрозумієш, що той поштар ніс. Пальцями щось показує, а що – не ясно. Раніше мав на паличці сумку. Знаю, що то єдиний такий пам’ятник у світі, і туристи до нас їдуть, щоб подивитися, фотографують. Але без палиці дуже дивно виглядає».

Мирослава Гуранич, мер Перечина, повідомила «Замку», що крадіїв міліція шукала, але так і не знайшла. Каже, палиця у Фекети буде, але коли точно – невідомо. Тож поки що пам’ятник легендарному листоноші залишається без своєї «виручалочки».