«Онде він, третій з кінця, навпроти автозаправки. Вікна затягнуті темно-коричневими жалюзями», – показує жінка. У селі Драчині на Свалявщині про цей будинок знає кожен. Місцеві жителі кажуть, в ньому вже багато років живуть привиди: вночі тут чути плач дитини, сновигають якісь постаті, а біля хати часто стаються страшні аварії.

Будинок заховався за тополями і на вигляд аж ніяк не схожий на ті старенькі протрухлявілі й розбиті хати з примарами, котрі ми звикли бачити у фільмах жахів. Зовні огрядна 3-поверхівка пофарбована й огороджена, газон скошений. Ось тільки все зачинено на замок, а на вікнах – жалюзі. Господарів удома «Замок» не застав.

Сусіди кажуть: спізнилися. «Минулого тижня вони приїздили на кілька днів, але вже поїхали, – пояснила жінка, котра проходила поряд – У Тюмені, на заробітках тепер. Коли будуть – не знаємо. Нам у Драчині взагалі мало що про них відомо».

З одного боку від будинку – пустир, неподалік щось будують. Поряд – затишний особнячок.  Втім у селі нам розповіли, що сусіди хату продають. Люди перешіптуються, що все через привидів, котрі мешкають неподалік. Дехто переконаний, ніби дім звели на могилі дівчинки, яка тут сновигає ночами і влаштовує гармидер. Інші нібито бачили постаті чоловіка і жінки з немовлям, душі яких ніяк не можуть знайти спокою, а тому живуть тут, ніби й не помирали. А треті скептично посміхаються й махають рукою. Мовляв, господарі на заробітках, от і придумали таку байку, аби не пограбував хтось пише Олена Панько, газета "Старий Замок".

Одна з версій – страшна аварія. Хтось каже, трагедія сталася тут років зо 30 тому, інші – вісім. «Молода сім’я на повороті розбилася, – розповідає моторошну історію пані Наталія, мешканка Драчина. – Чоловік і жінка поверталися з санаторію, де гуляли на чиємусь весіллі. Вона дитинку чекала... Ніч темна, дорога не освітлювалася, знака про поворот тоді не було. Машина влетіла в опалубку і перевернулася. Ніхто не вижив – на місці вмерли.

Хати на цьому місці ще не було, якраз будувати почали. Як закінчили роботи, продали помешкання. І так кілька разів. У селі цього будиночка бояться. Як проходиш поряд, аж мурашки по шкірі з’являються. Уночі тут часто чути, як маленька дитинка плаче. Здалеку примари біліють, видно, що хтось ходить туди-сюди. Кажуть люди, що бачили, як чоловік немовля заспокоює, заколисує на руках, а жінка посуд миє... А ще світло саме то вмикається, то вимикається…».

Пані Наталія каже, що люди в селі про все те не розповідають, бо дуже бояться. «Страшно всім, тому й не хочуть навіть згадувати про ту аварію й моторошні речі, які в домі відбуваються. А хата та вже скільки разів продавалася – і ніхто в ній жити не може. Купили були з Німеччини – і мусили продати. Тепер іншим людям належить, але й вони не мешкають – у Сибір поїхали. Бувають тут раз на кілька місяців і одразу ж їдуть назад на заробітки».

Драчинці кажуть, місцина, у якій стоїть будинок, і справді оповита містикою. 55-літня Ірина Мигович живе неподалік хати з привидами. «Тут дуже багато аварій сталося, – розповідає  Ірина Степанівна. – Навіть не знаю, чи справді то якась сила нечиста, чи через те, що поворот у село невдало розміщений… Але всіляких дорожніх пригод щороку трапляється зо дві-три точно. Адже будинок якраз при дорозі зведений, на повороті».

Колись тут, каже жінка, було велике колгоспне поле. «На місці хати густо росли тополі, все довкола – розбите. Розповідали, як у Другу світову війну солдати розбилися, повертаючи в село. Багато покалічилося, ще більше – вмерло. Пізніше, пам’ятаю, з аптекарем нашим нещастя сталося. Добрий чоловік був, ішов собі дорогою. Машина їхала і так вдарила, що вергло ним у смолу…

А якось три жінки в Драчино верталися. Знову автомобіль виїхав – усіх трьох і збив. Одна бідолашна вмерла одразу ж на місці, двох врятували. І в дитини малої колеса життя забрали… Страшне коїться на цьому повороті, аж моторошно стає. І знак уже поставили, але це мало допомагає. Священики цю місцину освячувати не приходили. А ми вже якось і звикли так жити».

«Мого тата, як їхав на велосипеді, на цьому повороті в 90-му році машина збила, – каже пан Олександр, житель Драчина. – А торік у серпні трактор перекинувся – водій помер на місці трагедії. Але не думаю, що це пов’язано з будинком. Так, люди різне розповідають. Ті, що тут живуть тепер, на заробітки їздять, то ми майже не знайомі з ними, нічого про них не знаємо. Тільки приїдуть на два-три дні – і одразу ж повертаються в  Сибір. А щоби ніхто до них у хату не заліз і не пограбував, доки їх нема вдома, то пустили чутку, що нібито тут привиди є. Люди й повірили у ці байки, та ще й додумали-«прикрасили». Мовляв, примари бачили, плач чули».

Закарпатський туризмознавець, завідувач кафедри туризму УжНУ Федір Шандор каже: про будинок у Драчині дізнався від місцевих мешканців. «Люди розповіли мені, що  хата зведена на могилі дівчинки. Як вселилася сюди сім’я, почалися проблеми. Якась примара штовхала меблі, била й перекидувала речі... Розпитали старожилів, і ті розповіли, що на місці, де стоїть хата, могила дівчинки. Коли і як вона померла, не знають.  Монахи були, виганяли нечистого. Сказали, що допоки не поховають дитину по-християнськи, доти в цій оселі буде таке коїтися».

Легенд про драчинських привидів, каже Федір Федорович, є чимало. А вірити чи ні – вирішують самі люди. 

• будинок
• привиди
• Закарпаття
• Драчино