Закарпатська громадська організація допомогла у всиновленні 30 дітей (ФОТО)

І лише 50 дітей - молодші за шість років. Саме останніх найчастіше бажають взяти у прийомні сім’ї або всиновити. За словами Світлани Якимеліної, начальника служби у справах дітей Закарпатської області, досить значна частина цих малюків має фізичні або психічні розлади. А деякі мають сестру або брата – а, за законом, розлучати сім’ю практично не дозволяється.

Ці та інші перепони призвели до того, що саме на Закарпатті показник влаштування сиріт в дитячі будинки сімейного типу та в прийомні сім’ї за останні 5 років впав аж на 22%!  Загалом в Україні зареєстровано 3856 таких родин. Серед них найменше в Рівненській (53), Закарпатській (59) та Чернівецькій (60) областях.

Минулого року лише 93 дитини з сиротинців Закарпаття отримали нових батьків. Слід зазначити, що суттєвою перепоною для всиновлення стає і бюрократія, в тому числі і оформлення потрібних документів.

Полегшити цей процес для бажаючих взяти у родину дитину з сиротинця на Закарпатті вирішили громадські організації. Одна з них – благодійний фонд «В наших руках майбутнє», що діє за рахунок пожертвувань, розташована у Берегові. Їхні послуги абсолютно безкоштовні і за час свого існування (з 2008 року) організація допомогла у всиновленні 30 дітей. А ще займаються тим, що допомагають збирати кошти для лікування важкохворих закарпатських діточок. Лише минулого року десятьом з них надано допомогу для операційного втручання або іншого виду термінового лікування.      

Олександр Курмай, голова благодійного фонду каже, що основна мета - аби якомога більше дітей-сиріт та дітей, позбавлені батьківських прав, які утримуються у державних закладах потрапили до справжньої сім’ю, знайшли батьків, любов та опіку. А заснували організацію однодумці, люди, які мають власні сім’ї та виховують маленьких дітей.

Олександре, чому зайнялися саме цим напрямком?

Ми вважали, що місце дітей-сиріт не в сиротинці, а в теплій родині. Сьогодні в Україні існує 4 варіанти, аби дитина з сиротинців мала кращу долю - це усиновлення, опіка (піклування), прийомна родина та дитячий будинок сімейного типу.

Власне на цю тему було дуже мало інформації. Тому ми розпочали з анонсу нашої діяльності. Ви бачите цю кольорову листівку - всього їх було надруковано 50.000 екземплярів. Коли ж постало питання розповсюдження, то нам дуже допомогли волонтери з числа студентської молоді, які навчаються в Закарпатському угорському інституті. Таким чином вдалося розповсюдити інформацію практично по цілій області. Допомогло також консульство Угорщини, закарпатські релігійні громади (римо-католицька та реформатська церква), обласне управління здоров’я - нині в кожній лікарні Закарпаття розміщені наші контакти.

І яким був перший результат?

Практично одразу почали поступати дзвінки. Люди проявили неабияку зацікавленість. Дивно, що багато хто хотів прийняти у сім’ю дитинку, яка зображена на буклеті. Прийшлося пояснювати, що це дитинка - лише фотографія, яка надана нашими друзями.
Почали також шукати партнерів. На Закарпатті є кілька благодійних фондів, які займаються подібною справою. Наприклад , Карітас Святого Мартина при римо-католицькому єпископаті в Мукачеві, реформатський фонд "Шамуел". Звісно, ми також тісно пов’язані із державною службою у справах дітей - в районі та області.

Але на перших порах прийшлося досить важко. Бо державні заклади вважали, що не мають права надавати нам будь-яку інформацію. Довелося долати бюрократичні перепони.

Скільком родинам вам вдалося вже допомогти?

За час створення нашого фонду 30 дітей потрапили з сиротинців у сім’ю. Більшість з них усиновлено, кілька потрапило у будинок сімейного типу, створено дві прийомні сім’ї в Ужгороді, Виноградові, на Берегівщині. Загалом до нас звертається близько 40 людей на рік, які вже чітко вирішили, що розпочнуть процес всиновлення або опіки. І з усіма цими сім’ями ми не перериваємо контактів - на свята ми їдемо до них з подарунками.

Чи звертаються до вас іноземці?

Ні, ми не маємо права співпрацювати з іноземцями. Хоча наш сайт ведемо на двох мовах -  угорській та українській. Тому не дивно, що часом отримуємо запитання від людей з Угорщини щодо усиновлення. В такому разі я раджу звертатися у Київ, в департамент по усиновленню, що діє при Міністерстві молоді та спорту України.     

Наскільки важким є процес усиновлення?

Я одразу попереджаю, що весь процес йде через державні органи за місцем проживання родини. Тому ми надаємо лише перелік документів, які потрібно зібрати. Часто питають про тривалість процесу. Він може бути досить тривалим - від кількох місяців до року і навіть більше.

Коли ми починали ще не було відкритої бази даних дітей для усиновлення. Хоча всі усиновлювачі бажають хоча б побачити фотографію, аби знати як виглядає дитина. На щастя буквально через рік така база в Україні з’явилася - за підтримки всеукраїнського фонду Ахметова "Розвиток України" - Всеукраїнський портал національного усиновлення. Тепер ми користуємося саме їхньою базою даних.

Чи чули про факти корупції?

Так, вона є. Нам часом розповідають про подібні випадки, коли за всиновлення у інтернатах вимагають певну винагороду. Тому, якщо виникають подібні або інші питання - наші друзі-юристи допомагають. Безкоштовно. Наш послуги також повністю безкоштовні. Працюємо за рахунок благодійних внесків та пожертвувань.

Хто надає пожертвування?

Будь-яка людина може це зробити і підтримати наш фонд. Щороку у нас стає все більше програм, які ми плануємо здійснити. Тому також намагаємося залучати європейські та угорські гранти фінансування. Наприклад, минулого року ми здійснили навчання вихователів у прийомних сім’ях, це було зроблено разом з державною соціальною службою.

Які бар’єри встають на шляху у родин, які планують створити прийомну сім’ю?

Часом перепоною стає саме наявність офіційного доходу, зарплати, хоча б мінімальної.  І таких випадків у сільській місцевості досить багато, бо там працюють на землі, мають власне господарство. Друге – не завжди відповідають умови проживання. Наприклад, відсутність   облаштованої ванної кімнати  чи чогось іншого.

Чи вистачає тієї допомоги, яку надає держава?

При усиновленні дитини родина отримує близько 30 тисяч гривень, так само як при народженні першої дитини. Потім йдуть інші виплати. До речі, у державному закладі на утримання лише однієї дитини потрібно не менше 5-6 тисяч гривень на місяць - на зарплату вихователям, іншому персоналу, на харчування тощо. Прийомній сім’ї держава сплачує втричі менше. До того ж дитині завжди краще перебувати у родинному колі, де вона отримує більше уваги і турботи.

Що потрібно, аби процес усиновлення в Україні пішов кращими темпами?

Президент України якось сказав, що до 2020 році в Україні не повинно залишитися державних закладів, де б утримувалися діти-сироти. Хоча зрозуміло, що таке неможливо, оскільки є, наприклад, важкохворі діти, які потребують окремого нагляду. Також ми нерідко зустрічаємося з ситуацією, коли керівники цих закладів не зацікавлені у тому, аби дитина потрапила в прийомну сім’ю. Чому? Бо тоді вони залишаються без роботи, якщо заклад розформують.

Вважаю, що державним органам потрібно більше співпрацювати з громадськими організаціями. Адже ми, наприклад, займаємося тією самою проблемою і мета в нас така сама – аби кожна дитина виховувалася у сім’ї. Натомість підтримка з боку держави надходить рідко. Тому основний наш розрахунок на волонтерів, небайдужих людей, які працюють і допомагають без грошової винагороди. Звісно хотілося б мати постійних помічників, однак поки що це нереально через брак фінансування.

Подібні скриньки встановлено у багатьох торгівельних закладах Закарпаття.

Крім цього ви займаєтесь ще іншим напрямком – створили «Закарпатську службу порятунку дітей». Розкажіть про її завдання.
Так, цей напрямок теж «виріс» з нашої діяльності допомоги багатодітним та прийомним сім’ям. Бо у деяких родинах діти мають важкі, часом практично невиліковні хвороби або потребують термінової операції. Вони зверталися до нас і питали: як нам бути, хто допоможе, якщо дитину треба рятувати, а за операцію слід заплатити великі кошти? Ми не знали відповіді.

Натомість виникла ідея: розташувати у магазинах та кафе скриньки для збору пожертвувань для таких дітей. Із цими закладами ми підписуємо відповідний договір. Такі скриньки незабаром з’явилися у Берегові, Мукачеві, Ужгороді.

І це дало неочікуваний результат – минулого року завдяки цим пожертвуванням вдалося зібрати близько 80 тисяч гривень та допомогти десятьом дітям із Закарпаття. В тому числі були зроблені складні операції у Києві, Ужгороді, Угорщині. Влаштовуємо і благодійні концерти, де збираємо кошти на лікування дітей.

Один з таких концертів у Берегові був присвячений трирічній Ніколетті Пасторніцкі, яка потребувала невідкладної операції. Як у неї склалася доля?

Так, відбулося кілька операцій, нині ця дівчинка з села Ратівці Ужгородського району проходить важкий і довгий курс хіміотерапії у Дебрецені (Угорщина). На її лікування потрібно було понад 10.000 євро і значну частину грошей було зібрано. Але головне, що ми бачимо очевидне покращення самопочуття і батьки вже знають, що надія на одужання є (на фото). 

Також ми розміщуємо історії врятованих дітей на нашому сайті, а також вони потрапляють у мас-медіа. Завдяки волонтерам і журналістам про нас дізналися і бізнесмени, підприємці. На наш рахунок або напряму потребуючим лікування почали також надходити кошти. Один з найбільших благодійних внесків склав аж 5 тисяч доларів!

До допомоги у порятунку трирічної Ніколетти долучилися як закарпатці, так і іноземці

Нині хочемо поширити мережу збору пожертвувань по всій області. Більшість підприємців радо відгукуються на наше прохання допомогти хворим дітям, практично ніхто не відмовляє. Наприклад, в Мукачеві нещодавно вдалося підписати відповідний договір з директором супермаркету «Епіцентр». Сподіваюся, що у всіх районних центрах з’являться такі скриньки – наразі їх вже близько сотні по Закарпаттю.

А це значить, що закарпатці у більшості небайдужі до чужої біди і радо допомагають тим, хто терміново потребує допомоги. Особливо дітям. Здається, що дві-три гривні – це мало. Однак якщо багато людей пожертвують лише таку малу суму – то можна буде врятувати кілька дітей від смертельної хвороби. То дякуємо всім хто долучається до цієї місії. А найбільша подяка – це очі врятованої дитини. І в цьому заслуга багатьох людей, імена яких вона скоріш за все ніколи не дізнається. Але це не так важливо – важливіше врятоване життя.

P.S. Скриньки для пожертвувань для допомоги важкохворим дітям Закарпаття розташовані вже у багатьох кафе та магазинах Берегова та Мукачева. Якщо Вас цікавлять інші питання, в тому числі про усиновлення, звертайтеся через сайт благодійної організації «В наших руках майбутнє».