"Покращені" закарпатські потяги – очима пасажира (ФОТО)

Покращення. Це слово стало уособленням розрухи, нових поборів та нововведень, які допомагають українцям, і так не розбещеним рівнем життя, відчувати себе серед країн третього світу. Саме покращенням пасажироперевезень у західному напрямку мотивують залізничники чергове «мудре» рішення. Ним «Укрзалізниця» відмінила ще один київсько-закарпатський потяг у обох напрямках, а інший перевела у режим руху через день. І це попри те, що система пасажироперевезень у Закарпатті практично доруйновується і ми потрапляємо у транспортну ізоляцію. Мукачево.net нещодавно публікувало розгорнутий матеріал на цю тему. 

Якщо коротко, то Укрзалізниця з 25-го травня відмінила потяг № 7 (і зворотній № 8) сполучення Чоп-Київ. А потяг № 13 (зворотній № 14) Ужгород-Київ перевела у режим руху через день. Якщо ж розгорнуто – то закарпатцям стає все важче і важче не просто добратися у столицю України, а навіть просто «вибратися» за межі області. Не кажучи вже про туристів, які мають усе менше і менше шансів приїхати на курортно-туристичне Закарпаття задля лікування чи відпочинку. Про те наскільки складніше стало їздити потягами у західному напрямку ми поспілкувалися і з залізничниками і з пасажирами.

Першим нашим співрозмовником став керівник Закарпатського Громадського Центру Володимир Феськов. Володимир користується потягами у рази активніше, ніж пересічний українець. У середньому він використовує 12-15 потягів на місяць, а більшість поїздок його відбуваються саме за маршрутом Ужгород-Київ та у зворотному напрямку. Тож, як досвідчений пасажир і людина, яка добре орієнтується у особливостях роботи залізниці, її проблемах, наш співрозмовник має нам що розповісти:

«Во славу Hundai!»

- Проблема залізничного сполучення є системною і з точки зору Укрзалізниці дуже логічною. Бо всі ці розмови про оптимізацію перевезень, швидкісне сполучення і подібне це є просто маска, яка прикриває наслідки безгосподарної діяльності залізниці протягом 22-х років. Візьмімо пасажирський склад, який існує в Укрзалізниці. Найновіші з цих вагонів робилися приблизно у 60-ті роки минулого століття. Згодом вони проходили тільки модернізацію. Але модернізувати постійно неможливо, як і проводити капітальний ремонт вагонів. Вони застарівають і виходять з ладу. Залізничники намагалися виходити з положення. Купували якісь вагони у РЖД (Російських залізниць), які утримують їх у кращому стані. При цьому українські залізничники постійно заявляють про збитковість пасажирських перевезень. Сама збитковість – це вже окреме питання, але оскільки такі заяви лунали, то грошей на утримання рухомого складу майже не виділялося. І він справді зносився. Ось, власне проблема зношеності рухомого складу і є справжньою причиною «оптимізації» перевезень, а власне – скорочення кількості потягів. Це – справжня причина, а не «ненаповненість потягів», яку часто озвучують залізничники.

- Наскільки пасажирські зношені вагони?

- Погляньте на потяг Львів-Солотвино. Це жах на колесах. Ці вагони ще мають внутрішню обшивку старого типу, з ДСП. Як їх було передано Україні у час здобуття Незалежності, такі вони і їздять.

- Якщо УЗ не має коштів не те, що купити нові вагони, а навіть модернізувати старі ще частково придатні, де вихід?

- Ось тут і з’являєтсься єдиний вихід для України у вигляді величезного інвестора, зацікавленого зайти на наш ринок. Це «Hundai». Вони економічно прорахували все давно. Розуміють, що Україна у такому стані, що вона змушена модернізувати залізниці. Грошей на це нема. Україна хотіла б на ці цілі якісь субвенції, кредити. А кредити ніхто не дає, з огляду на ситуацію у країні. А Hundai має гроші, чітко зрозумів «політику» роботи в Украні і готовий давати відкати, щоб зайти на ринок на умовах лізингу. І ось ці 5 потягів Hundai обійшлися Україні дуже дорого, один з них ще стоїть у Одеському порту у чохлах. Але ця компанія є серйозною, з нею радо працюють будь-які банки і вона може дозволити собі запропонувати умови, які Україні не залишають вибору. Дорогі потяги купуються. Ціни на квитки у них – високі. І щоб хтось їздив дорогими потягами, потрібно скорочувати дешеві потяги, створити штучно дефіцит дешевих квитків. Витягувати гроші з кишень пасажирів на те, щоб розплачуватися з Hundai і паралельно латати застарілі і глибокі діри у залізничному господарстві.

- Але до чого тут закарпатські потяги? До нас же ж не їздить ніякий Hundai…

- Це все ланки одного ланцюга. Якщо коротко – то потяг Ужгород-Київ їде через Львів. А зі Львов вже їздить Hundai. І звісно, львівський пасажир не купуватиме дорогі квитки на корейський потяг, якщо може купити дешеві квитки на потяг, що прямує із Закарпаття і має зручний час прибуття у столицю. І от Львів (а також Тернопіль, Здолбунів і т.д.) й купує квитки на потрібний відрізок шляху, тим самим створюючи конкуренцію пасажирам, які намагаються взяти квитки від початкової станції до кінцевої. Адже дефіцит квитків є постійним. Купуєш з великою бідою той квиток, сідаєш у потяг, а він порожній. І наповниться тільки у Львові. Бо Львів викупив квитки до Києва.
Саме ж сполучення Ужгорода зі Львовом є дуже непроста річ. У мене є багато друзів, які хотіли б їхати в Ужгород з Івано-Франківська чи Тернополя. І дивуються як складно взяти квитки, а взявши, сісти на потяг. Бо зручних потягів між, задавалося б, сусідніми областями, власне й немає. Є якісь нічні, які проходять через ці станції у незручний для посадки час, о 3-й, 4-й годині ночі. Зі Львова вдень є одна-єдина електричка в Ужгород. О 16:40. А з 10-ї годин ранку і до цієї електрички – «мертвий сезон». У Закарпаття не їде жодного потягу.

Станції, розклади, пересадки серед ночі

- А з Закарпаття наскільки зручно?

- Я найчастіше їжджу у напрямку Ужгород-Київ. Користуюся тими «класичними» потягами, які прибувають о 7-й ранку у Київ. Їх є два. Проте, іноді мені було зручно їхати саме відміненим тепер Чопським потягом №7, який хоч і прибуває у Київ о 10-й ранку, але він є по-перше найдешевшим. А про дешеві потяги ми вже говорили – саме їх позбуваються у першу чергу. А по-друге, на нього можна було сісти у Мукачеві.

У зворотному напрямку на ці потяги було зручно підсісти, наприклад, у Львові. А от сьогодні я, приміром, сідав у Львові на 81-й потяг о 3:40. Серед ночі. Не найзручніший час. Це з очікуванням години на пересадку. Звісно, не завжди можна ідеально синхронізувати усі потяги по перетину на станціях і пересадках на різні напрямки, але ж до цього треба прагнути. Наразі, про зручність у нас взагалі не йдеться – йдеться про те, щоб якось взагалі доїхати. Пасажири терплять багато незручностей, бо вже просто звикли.

- Що сталося для пересічного пасажира після відміни одного потяга і переведення другого у режим через день?

- Ну ось, на останньому наведеному прикладі. Оскільки на 81-й не виявилося квитків з Києва, бо зі скороченням потягів скоротилася і кількість пасажиромісць, мені довелося їхати Івано-Франківським 43-м потягом. Біля мене у плацкарті їхала сім’я з Мукачева. Вона так само як і я їхала цим самим потягом у напрямку Закарпаття і так само пересаджувалася у Львові на 81-й, який не зміг нас вмістити у Києві, але у Львові, висадивши чимало пасажирів, після годинного очікування зміг нас прийняти «на борт». Але не всіх. Бо сім’я поїхала, а от мені довелося проситися у купе до провідника. А якби мене не взяли – довелося б чекати одеський потяг, який через Львів проходить о 7:22. І чекати ще три з половиною години.

Ось такі незручності є типовими і вони будуть поглиблюватися. Бо ж навіть дотепер у вихідні з Києва у Закарпатті були доступні до купівлі перед відправленням тільки квитки з поміткою «Л» -- дорогі люкси, або ж СВ. А тепер і у будні дні вільними будуть лише люкси.

У день відправлення архіскладно взяти квитки. Хіба що тоді, як скидується «бронь» обладміністрації, але вона швидко перехоплюється. І якщо тобі конче необхідно, то доводиться йти до касира, уклінно просити, подарувати шоколадку або цукерки, щоб вона була ласкава і взяла тобі квиток, який ти потім прийдеш і викупиш. І часто це, на щастя, спрацьовує. Але повторю – така ситуація не є ж нормальною!

Порушено механізм

- Укрзалізниця цього не розуміє?

- Укрзалізниця просто почала мислити суто економічно і прагматично. Вони опинилися на тій межі, коли поставили собі пріоритет: гроші понад комфорт чи взагалі понад можливість пересування.

По-перше, коли відбувається така транспортна революція, ніхто не радиться з владою регіонів. Адже відміна цих потягів не була погоджена ні з обласною адміністрацією, ні з Радою. Рішення приймаються виключно з міркувань економіки. Вони бачать: потяг Київ-Чоп вирушає опівночі і більшість пасажирів у ньому їдуть до Тернополя. Бо у Тернополі він о 7-й ранку, а у Львові – о 10-й ранку. Всі вийшли. Отже, для чого нам його пхати далі до Чопа? У Львові і так є багато потягів. А у Тернополі ми, щоб не розслаблятися, ставимо Hundai. І таким чином збільшуємо «маржу». Бо на Hundai квиток коштуватиме мінімум 250 грн. А на старий потяг коштував 110. Вони і фінансово виграють, і Хюндаю буде добре і відзвітуємося за нові «досягнення». І неважливо за чий рахунок. Так вони мислять.

- Hundai і зручності тернополян – це одна зі складових цієї мозаїки. А як щодо зручностей закарпатців?

- І знову можемо повернутися до чопського потяга. Саме він був дуже популярний для зупинок у Мукачеві і Сваляві. Бо, як я казав, у Мукачеві я сідав о 7:10. А у Мукачеві ж сідають увесь Березний, Хуст, Берегово, Іршавський район… І у Сваляві також багато людей сідають на чопський потяг. Як їм бути тепер – мені незрозуміло. Бо з Ужгорода він їде дуже наповненим. Словом, розклади руху, часи перетину на станціях, наповненість на різних відрізках – це досить тонкі матерії і дуже складна система, яка зі скрипом, складнощами сяк-так, але працювала. Тепер з неї вийняли два коліщатка, відсутність яких відіб’ється на роботі цілого механізму, організму. Минуло всього кілька днів, усіх «провалів», які з’являться у системі ще не видно, але через місяць ми зрозуміємо, що всі ці зміни – це зовсім не покращення, а геть навпаки.

Укрзалізниця: «потяги їздять порожні»

Звісно, пишучи про таку проблему, ми не змогли не запитати у залізничників про те, що ж сталося насправді. Першим нашим співрозмовником став перший заступник начальника Ужгородської дирекції залізничних перевезень Олександр Пушкаш.

- Пане Олександре, ми чули скарги пасажирів на відміну деяких потягів…

- Тут шуму більше ніж суті!

- Але ж і до відміни цих потягів пасажири не могли придбати квитки, щоб поїхати до Києва!

- Фактична покупка квитків свідчить нам зовсім про інше. Так само ми познімали і потяг місцевого значення.

- Цим самим ви кажете, що причина відміни цих двох потягів – їхня ненаселеність пасажирами? Це ж у якому напрямку? (ще до увімкнення диктофону, пан Олександр повідомив, що відмінений потяг №13 сполученням Чоп-Киїів був заселений всього на 13-20 відсотків.)

- Ні в тому ні в іншому! Ні з Києва в Ужгород, ні з Ужгорода у Київ. Оскільки він переведений у графік руху через день, то за потреби можна призначати його додаткові рейси. Але під наявність попиту на квитки на нього. Під заявки різних груп. Різних туристичних компаній і так далі. Ось поки у нас цвіла сакура – тут був такий рух, всі потяги повні, неможливо було ні на що взяти квитки. Плюс Пасха. Далі пішли звичайні сірі будні – потягти пустують.

- Ви справді називаєте реальні цифри? 13 відсотків заповненості потягу?

- Так! Ось із Харкова до Львова потяг повністю повний. Студенти і тому подібне. А ось вже зі Львова наповненість була 13 відсотків. Цей потяг був сполученням Харків-Ужгород. Його зробили Київ-Ужгород. Бо з Києва пустили на Харків і Hundai і купу всіляких� інших потягів. Тобто, такого далекого сполучення Харків-Ужгород було непотрібно. Є можливість їхати Зі Львова на Харків. Є можливість їхати До Києва, а звідти Київ-Харків. Не завжди зручно, пересадки, там з малими дітьми. Зате швидше і більше людей по цьому маршруту збирається. Він більш-менш насичений.

- Але ж і до Львова не завжди…

- У нас є потяг місцевого сполучення Солотвино-Львів. Квитків протягом тижня – бери не хочу. Звісно, у п’ятницю не можна взяти квитки, бо студенти зі Львова їдуть на Закарпаття. Так само у неділю поїхати ним на Львів неможливо. А в інші дні він напівпорожній їздить. Хіба зараз якісь ягоди якісь возять на Львів, полуницю-черешні – може знову тимчасово важче з квитками…

- То може є сенс додати потягів на вікенд?

- Ось керівник пасажирського сектору вам розповість про це краще.

З цим пан Олександр переадресував нас до Начальника пасажирського сектору Ірини Піщанецької.

Укрзалізниця: «у нас немає вагонів»

- Пані Ірино, у чому ж все-таки причина такого скорочення кількості потягів з Закарпаття і до Закарпаття? Адже і так непросто було взяти квитки і навіть попередньо.

- В Укрзалізниці є дуже обмежена кількість пасажирських вагонів. І Укрзалізниця, виходячи з тієї кількості вагонів, яка є у наявності, старається забезпечити виїзд пасажирів в усіх напрямках. Скорочуючи обіг вагонів. Що стосується потягу Чоп-Киїів №7-8. Цей потяг був зарегульований. Тобто, тільки за добу до відправлення потягу на нього могли брати квитки станції, через які він слідує Львів, Тернопіль і так далі.

- Але ж щойно заступник начальника сказав, що потяги скорочують через незвантаженість …

- … Просто немає вагонів

- Це єдина причина?

- Так. В Укрзалізниці немає вагонів. Як вирішиться ця проблема: закупка чи збудування нових – я некомпетентна відповісти. Але це єдина причина обмеження кількості потягів.

- Пані Ірино, спитаю Вас ще раз. Як же ж щодо озвученої щойно незавантаженості потягів пасажирами?

- Що ви маєте на увазі?

- Ось заступник начальника дирекції залізничних перевезень сказав, що причина скорочення кількості потягів – їхня незавантаженість.

- … Ну… Це з приводу поїзда. Це конкретнй поїзд треба брати…

- Ну ось, 13-й.

- Це із-за недостатньої кількості вагонів.

Ось така довга, але зрозуміла, зрештою усім, хто уважно читає «між рядками», розмова відбулася у нас із пасажиром, який дуже часто користується залізничним пасажирським транспортом, а також з людьми, від яких у великій мірі залежить робота цього транспорту. Додати, наразі, нема чого. Не минуло ще й тижня від дня «покращення» залізничного сполучення Закарпаття. Їздіть потягами «Укрзалізниці» й літайте літаками «Аерофлоту».