Від річкової регати до рок-опери, сім’ї їжачків та ресторану-шатра з чеськими стравами (ФОТО, ВІДЕО)

Формат фестивалю українсько-чеської дружби для закарпатців не є новим. Адже дні добросусідства та інтернаціональної дружби проводилися у нашому краї ще наприкінці минулого століття, ще за часів існування Чехословаччини. І відчуття плеча сусіда, незважаючи на дещицю ідеологічної складової у святкуванні, були щирими. Адже мешкаємо ми справді поруч. Є слов’янськими братніми народами. І після певного періоду складних часів для народів і країн по обидва боки кордону, після хоча б часткового залагодження нагальних внутрішніх потреб, потреба мати друзів, добрих сусідів, спілкуватися з ними, товаришувати, співпрацювати і навіть розважатися – повертається.

Повернення свята дружби і добросусідства ужгородці вже спостерігають ось два роки поспіль. У 2011-му делегація з міста-побратима Ужгорода – Їглава, з чеського краю Вісочіна, взяла участь у традиційній літній річковій веселій регаті, яку щоліта влаштовують Студентська республіка, кафедра туризму УжНУ, корпорація свят «Не понял» та Закарпатська ліга КВН. Тоді, після запливу від парку Підзамкового до мосту Масарика, на березі річки відбувся концерт просто неба за участю чеських музичних гуртів, народні гуляння та спортивні ігри. Добрий початок було покладено.

Протягом 2011-2012 тривало активне спілкування між ужгородськими активістами, що намагаються розвивати міжнародні зв’язки та добросусідські стосунки та такою самою ініціативною групою з чеського боку. І вже влітку 2012-го свято «Дні чеської культури в Ужгороді» пройшло на якісно вищому рівні, масштабніше і серйозніше. До Ужгорода знову прибула делегація з міста-побратима Їглава, яка привезла із собою подарунки: чеське пиво, яким пригощали ужгородців, чеських музикантів, які розважали городян і навіть онука світознаного чеського письменника Ярослава Гашека, автора славнозвісних «Пригод бравого вояка Швейка». Ужгородці ж у боргу не залишилися. Влаштували для гостей святкову ходу містом з величезними прапорами України та Чехії, переодягнених у героїв чеської літератури акторів, урочистий прийом на офіційному рівні, пам’ятні медалі виконані художниками-керамістами… Родзинкою свята, що надзвичайно зворушила гостей, стало відкриття в Ужгороді мініатюрного пам’ятника улюбленому героєві усіх чехів, постать якого, народжена літературою, «прописалася» у фольклорі, назвах та оформленні ресторанів і стала культовою. Той самий бравий вояк Швейк. Швейк, який, за книгою свого тата-Гашека, якось чудом мало не потрапив-таки в Ужгород, коли потяг, що ним солдат їхав на фронт, помилково мало не відправили у інший бік. Ужгород, який згадується у світовому бестселері Гашека, дав прихисток на перилах Київської набережної впізнаваному персонажеві, що його виготовив ужгородський скульптор Михайло Колодко. «Герой» подій першої світової війни всівся на перилах, прострелених з кулемета у другій світовій війні і став охоронцем історичної реліквії, а водночас – пам’ятником Ужгороду міжвоєнних років.

Команда друзів і коло порбратимів

Минулорічне свято відгуляло, гості роз’їхалися. Попереду намалювався рік, у який потрібно було розвивати задекларовані стосунки, підтверджувати наміри про дружбу і добросусідство. І закарпатські активісти поїхали до Чехії. Вірніше, стали туди навідуватися. У гості. На запрошення старих і нових своїх чеських друзів. Там – зуміли подружитися ще з великою кількістю хороших, цікавих, захоплених, відкритих і щирих людей. Від хранителя старовинного автоматичного органу у одному з ресторанчиків, що його слухав Ярослав Гашек, пишучи свого славетного Швейка, аж до директора пивоварного заводу, який варить справжнє добре чеське «некомп’ютерне» живе пиво і… аж до губернатора краю Вісочіна. Власне, йдеться про членів ініціативної групи, яка займається розвитком добросусідських стосунків України й Чехії. Це керівник Закарпатського туристично-інформаційного центру Олександр Коваль, скульптор Михайло Колодко та депутат Ужгородської міської ради, голова постійної комісії з питань розвитку туризму та міжнародної співпраці Павло Чучка.

Власне, саме Павло Чучка є найбільшим ентузіастом розвитку відносин з краєм Вісочіна. І він розповів Мукачево.нет про події, що сталися протягом року і стосунки українців та чехів.

– Ужгород як місто – сформувався за останні 300-400 років під впливом культур сусідніх народів. Найбільш відчутний з них: у мові, культурі, архітектурі, музичному мистецтві, звичайно, окрім місцевого регіонального слов’янського етнічного – це угорський, словацький і чеський. Проте феномен саме чеського впливу саме тому, що він залишив по собі багато помітного, яскравого, як-от будинки, споруди в Ужгороді. Однак, жодного чеха тут не залишилося  після 1939 року. І стався момент, у який наша комісія з розвитку міжнародних відносин і туризму зрозуміла, що слід не лише один раз у році на День Міста скликати представників сусідніх держав: консулів та послів. А слід придивитися до сусідів пильніше. Адже у кожній країні в Ужгорода є щонайменше по два міста-побратими. У Польщі – Ярослав і Кросно, у Словаччині – Кошіце й Міхаловце, Угорщина – Шарошпоток, Бейкешчобо, Ніредьгаза. Вони, мають тут етнічні базиси, коріння у вигляді громадських організацій. Природньо, що їх сюди тягне історична пам’ять. Саму тільки Колочаву щороку відвідують від 15 000 до 30 00 чехів. Дуже було відчутно на зустрічі послів Вишеградської четвірки, яка відбулася тут, що представники усіх представлених країн бачать на Закарпатті відбиток своєї історії. Це історичний факт.

Масариків міст і військовий історичний цвинтар

Зовсім недавно Ужгородська міська рада прийняла рішення повернути назву «Масариків міст», щось рушило у цьому напрямку.

– Це ж не єдиний крок з нашого боку назустріч чеським друзям?

– Ми йдемо далі. Після таких віх, як поставлений міні-Швейк, повернута назва мосту, наприкінці жовтня минулого року сюди військовим Боїнгом прилетіли два заступники міністра з Чехії і на рівні найвищих кабінетів вирішили питання відновлення історичного військового цвинтаря на 1300 поховань поблизу нинішнього кардіодиспансеру у мікрорайоні Шахта. З грамотно паспортизованою план-схемою, з пам’ятником, увінчаним флагштоками на 14 прапорів. І ось наступного року у рік відзначення століття Першої світової війни його буде відкрито.

– Чому саме 14 прапорів?

– 14 держав там мають похованих полеглих бійців. Там навіть УН� має двох воїнів, росіяни мають, італійці мають 83 похованих там бійців. Кошторис комплексу складає десь 250 тисяч євро.

Ця акція має свій час. 30 травня минає 30 днів як ми мали мати на руках рішення від нашої міської ради. Але, на жаль, ці папери застрягли у наших ужгородських владних кабінетах. Винні у цьому цілком конкретні і відомі люди, але менше з тим. Ми робимо своє і рухаємося далі.

Після двох свят, проведених нами в Ужгороді – трохи скромнішого у 2011 році і набагато масштабнішого у 2012 році ми відчули, що настав нам час їхати у Чехію. Ближче знайомитися.

Швейк для трактиру, у якому писав Гашек

– Це була не одна поїздка, а серія візитів. Ми з командою однодумців побували у Празі, де у соборі святого Віта запалили свічки. Там – зображення великого герба Чехії, де частинкою є наш смугастий з червоним ведмедиком герб. Древній геральдичний розпис на стіні собору. Спільна історія. Хіба не промовисто? Відтак, ми їдемо у Ліпніцу на Сазаві – це містечко, де похований Ярослав Гашек. Тут його дім, де він творив. Тут його могила. Ми відвідали її. Ми відвідали ресторанчик, у якому любив сидіти Гашек, слухаючи старий механічний автоматичний орган і пишучи останні сторінки свого Швейка. Ми познайомилися з різними людьми, рестораторами, пивоварами, культурними діячами. Одним із них є правнук славетного письменника. Мартін Гашек. Він викупив трактир, де любив бувати його славетний прадід і присвятив себе всього цьому закладу. Це частина його особистої історії і частина історії Чехії. Там, перед входом у трактир нам дозволили встановити подарунок. Ми подарували копію нашого бронзового Швейка, якого виготовив Михайло Колодко. Тепер такий самий вояка Швейк сидить на дзвіночку перед входом у трактир у Ліпнеце-над-Сазавою. Мартін Гашек вподобав і схвалив цю роботу. «Швейк вийшов такий, як і описував у своїй книжці мій прадід. Тепер він прикрашатиме вхід у будівлю, де Ярослав Гашек написав цього персонажа. Це дуже символічно. Я запрошую закарпатців у Липнеце-над-Сазавою, аби ті могли поглянути як саме творився відомий на увесь світ бравий вояка Швейк.» – сказав він.

– Ці візити принесуть плоди для культурних зв’язків Закарпаття? Ужгороду?

– Вони вже принесли. Ми маємо там друзів, які нам довіряють. Ми запросили їх на цьогорічне святкування «Днів чеської культури в Ужгороді». І правнука Гашека і онука Гашека, пана Ріхарда, який вже відвідав нас минулоріч і відкрив пам’ятник персонажу, описаному його дідом. Приїдуть також ще десятки культурних діячів, артистів. Музикантів, співаків і рестораторів, які привезуть ужгородцям рок-оперу і справжнє кулінарно-культурне свято.

Партія Іуди у виконанні прес-секретаря міськради

– Ось про це більше і детальніше, будь ласка!

– Тоді розповім по порядку. Відчутним моментом настання початку свята є 15:00 24 травня в Ужгороді. Це п’ятниця. Тоді численна делегація з 61 представника краю Вісочіна покладуть квіти до пам’ятнику Масарика. За кількадесят метрів від нього відкриють табличку з написом «Масариків міст». Відтак пройдуть ходою Київською набережною. Після цього відкриють міні-скульптурку їжачка. Мушу пояснити, що їжачок є символом міста Їглава. Адже у сучасній Чехії є величезний відбиток німецької історії і культури. Саме від німецького «Igel» - їжак Їглава має свою назву. Те, що Їглавське смачне пиво зветься «Єжек» - це вже похідне від символу міста.
Після цього буде перерізано стрічку і відкрито ресторан-шапіто, що його буде змонтовано на площі перед Драмтеатром, на середньому ярусі сходів. Він складатиметься із двох шатрів розміром 10х15 метрів. Столи, лавиці, парасольки. Тут же  - дві бар-стійки з чотирма пивними кранами у кожній. Буде представлено вісім видів чеського розливного пива. Обслуговуватимуть ресторан українські дівчата – студентки комерційного технікуму, які тут матимуть прекрасну практику.

Після відкриття ресорану розпочнеться концерт відомого нашого гурту «Рокаш». По завершенні концерту «Рокаша», почнеться у залі драмтеатру рок-опера «Jesus Christ Superstar». Твір, відомий у виконанні світознаних і геніальних «Deep Purple», Ужгород побачить і почує у виконанні чеських артистів. Що є цікавим – партію Іуди виконає прес-секретар Їглавської міської ради.

– Чи у нас би таке було можливо?!!

– Я вже над цим думав. Чехи питали мене подібне. Я їм відповів, що іуд у нашій міській раді є багато, але жоден з них не уміє співати (сміється).

Буженина, кнедлики, квашена капуста, голяшка, копчені ковбаси, печена качка

– Що далі після рок-опери?

– Продовження свята. Людей, які вийдуть з вистави, вже чекатиме концерт на площі «Швейк-бенду». Це двоє хлопців, які грають чудову музику, такі собі у робітничому стилі, у картатих сорочках, з хустками на шиї. Їх треба побачити, дуже своєрідні і колоритні. Новітні менестрелі, вуличні барди стилю кінця 19 початку 20 століття. Власне, вони ходитимуть містом з дівчатами і роздаватимуть запрошення на Дні Чеської культури в Ужгороді.

З наступного дня ресторан вже працюватиме з 11 ранку і до півночі приблизно. У наступні дні – суботу і неділю також заплановано вечірні концерти чеських рок-груп. З понеділка тут лунатиме просто фонограма чеської музики. Ресторан працюватиме цілий тиждень. Харчовий сегмент – чеські страви. Буженина, кнедлики, квашена капуста. Голяшка, копчені ковбаси, ймовірно традиційна чеська печена качка. І так до наступної п’ятниці. А потім – знову вечірні концерти у вікенд і фінал – закінчення програми, закриття фестивалю і прощання. Це буде найтриваліший фестиваль у історії Ужгорода.

– Ціни у ресторані?

– Чехи пообіцяли зробити усе можливе, щоб вони були на рівні сердньоресторанних ужгородських.

– Масштабно! Повідомляйте нас, якщо будуть з’являтися цікаі нові нюанси у підготовці до цього свята.

– Обов’язково. Ми вже починаємо масовану промо-кампанію. Упевнений – ужгородці запам’ятають це тривале і цікаве свято, яке певним чином продовжить тривалість травневих свято і плавно переведе нас у літо.