Закарпаття у транспортній ізоляції, або Як дістатися туристичного краю туристам? (ФОТО)

Відповіді на ці питання Мукачево.net вирішило пошукати напередодні туристичного сезону. Адже не секрет, що піки завантаженості усіх пасажирських напрямків на Мукачево та Ужгород припадають на зимово-лижний сезон та на весняне цвітіння сакури і травневі свята.

Отже, незабаром до нас попрямують туристи, які, по ідеї, повинні витратити тут якісь кошти, зробивши чергові вливання у готельно-туристично-рекреаційну сферу закарпатської економіки. Ну і, звісно, полюбити наш край настільки, щоб повернутися сюди ще і привезти друзів. Чи доберуться вони до нас, як рухатимуться областю і чи повернуться сюди знову?

Автобуси офіційні і неофіційні

Розвідку нашу ми почали із дослідження внутрішньообласних перевезень. І для цього попрямували на відому багатьом стоянку приватних перевізників, що розташувалася просто на узбіччі проспекту Свободи неподалік автовокзалу. Власне, стоянки як такої тут не обладнано. Просто на узбіччі «ялинкою» стоять мікроавтобуси, гостинно прочинивши назустріч пасажирам свої дверцята. Їхні водії стоять поруч чи сидять на парапеті, покурюючи і час від часу вигукуючи свої напрямки руху «Мукачево!» «Хуст!». Перехоплюють тих, хто прямує на автостанцію.

Власне, послугами автостанції користуються лише ті, кому їхати у проміжні пункти: Зняцьово, Середнє, Дубрівку. Адже Закарпатавтотрансівські 25-місні «Еталони» та «Богдани» лише 40-кілометрову відстань до Мукачева долають понад годину, зупиняючись «біля кожного стовпа». Міжміських експресів – обмаль, вони громіздкі і повільні. Тому вибір багатьох пасажирів – приватні перевізники.

З ними, до речі, «Закарпатавтотрансівці» борються як можуть, звинувачуючи у розквіті бізнесу приватних перевізників не власну млявість і старомодні звички, а управління промисловості та розвитку інфраструктури Закарпатської ОДА. Саме воно проводить тендери і видає дозволи перевізникам. Офіційний повільний перевізник, який під боком має сучасного і меткого конкурента, саме через нього пророкує «розвал транспортної системи області». Хотілося б, звісно, навести точну кількість внутрішньообласних та зовнішніх рейсів, які здійснюються цим підприємством, однак на телефоні довідки, вказаному на вивішеному у приміщенні автовокзалу плакаті із шапкою «до відома пасажирів» такої довідки не дають. Мотивація «нам заборонено давати довідку по телефону, напишіть офіційний запит на ім’я голови правління». На випрошеному напівсекретному телефоні приймальні, на жаль, підіймає слухавку факс. Тому автобус Закарпатавтотрансу «поїхав».

Майбутнє – за «диким» туризмом?

Ми ж звернулися за коментарями до водіїв-приватників, які, чекаючи пасажирів, мали час для розмови і даних не засекречували. Ось що вони нам розповіли:

- Кого ви перевозите більше – місцевих мешканців чи туристів?

- Ми возимо усіх насправді. І десь пополам. Просто по-різному возимо. Бо коли ми на регулярних рейсах, як от зараз Ужгород-Мукачево – 90-95% наших пасажирів місцеві. Часто одні й ті ж пасажири, ми їх упізнаємо. Люди їздять на роботу, з роботи, у справах. А туристів ми возимо на замовлення. Їм, по-перше, непросто добратися у Закарпаття…

- Про це ж, власне, наша головна тема!

- Ну але це окремо. Потяги у нас убиті. Он скорочують залізничні маршрути. Та й автоперевізники не помагають – рідко хто їде автобусом Львів-Ужгород. Та й мало їх. Але про туристів, які вже добралися до нас. Так от – мало добратися. Що турист буде робити тиждень чи десять днів в Ужгороді чи Мукачеві? Вони б хотіли подивитися область, якісь гарні цікаві місця. А як?! Нема рейсів! Тому ми возимо їх на замовлення: у Лумшори, у Воєводино, на Невицький замок, у Паланок, у Сваляву, у санаторії Поляни, на мінеральну воду, у чани. Популярною є долина нарцисів. Туристи замовляють нас, бо їм це зручно.

- Зручніше, ніж рейсовий автобус?

- По-перше, не у всі туристичні місця є рейси. Нема нормального сполучення. А по-друге – як, наприклад, людині, яка поїхала на термальні басейни у Берегово, повернутися в Ужгород після 19.00? Пішов останній автобус. І все, бери таксі до Мукачева і там ще невідомо, чи поїдеш на Ужгород. А ми – чекаємо своїх пасажирів. Чи домовляємося, у який час їх забрати. І не з вокзалу, а з  басейну. В офіційних перевізників квиток Ужгород-Берегово коштує 20 гривень. І назад 20. Разом 40. А у нас – 50 гривень і ми чекаємо увесь день. Вийшов собі з басейну, випив пива на терасі, сів у маршрутку, яка тебе чекає і поїхав. Або Ясіня. Ходиш собі по горах, увечері спустився, влаштував пікнік, поїв, сів у автобус який тебе чекає – поїхав.

Великі автобуси громіздкі, іноді їдуть напівпорожні, жруть багато палива. Зламався – що робити? А я зламався – всяке буває – подзвонив і найближчий колега підскочив з порожнім мікроавтобусом, забрав пасажирів і повіз далі, поки я ремонтуюся.--

Скільки пасажирів ви берете «на борт»?

-- Є різні автобуси. Від 8 до 12-ти. І непотрібні для нашої маленької області більші. Люди воліють частіше відправлятися, меншими групками, аніж чекати завантаження великого буса пасажирами під зав’язку. Чи гнати напівпорожній рейсовий великий. Де зиск і економіка? Взагалі, я вважаю, що з такими темпами організації інфраструктури у області – майбутнє за диким туризмом. Люди і так і так їхатимуть до нас, бо ми – прекрасний край. Тільки не бачимо цього, як ті жителі Криму, які живуть біля моря, але бувають на пляжі раз на рік. Тільки користуватимуться люди послугами тих, хто забезпечує їхні справжні потреби. І у транспортній галузі теж.

- Ви легально возите пасажирів?

-- Звісно! У всіх нас є ліцензії, пройдено техогляд. Хто б ризикнув возити живих людей якось незаконно? Знаєте… Може є пару машин, які лівачать, але вони не базуються на цій стоянці.

- А за межі області?

- Без проблем. Досить часто. У напрямках, куди не вистачає рейсів, але на них є попит. Переважно це Трускавець, Моршин, Ворохта, Івано-Франківськ. Не вистачає також рейсів і у гірські райони Закарпаття. Міжгірський район, Рахівський. Люди приїздять із Донецька, Дніпропетровська. Хочуть дихати гірським повітрям. Що їм місто? А як їм туди добратися? З двома пересадками їхати цілий день?

Вокзал-базар

Поспілкувавшись з приватними перевізниками, рушаємо за кількадесят метрів – на автовокзал. Звідси автобуси їздять і по області і за її межі. Навіть за кордон.

На підході до вокзалу зустрічаються столики продавців всілякого дрібного краму, який може згодитися подорожньому: ліхтарики, годинники, булавки, шнурки, запальнички… Трохи ближче – кілька МАФів вже з більшим асортиментом. Кип’ятильники, посуд, іграшки, ножі… Довкола вокзалу – зо два десятки автобусів. Просто стоять. Очікують на свій рейс. Дві третини платформ порожні. Кілька ромських жінок з дітьми ходять між пасажирами у надії на милостиню. Порожньо як для розпалу робочого дня і відносно тихо. Не схоже на вокзал обласного центру. Тим більше напередодні туристичного сезону. Біля кас небагатолюдно. Зал очікування по суті є міні-базаром. Тут і преса, і сувеніри, карти гральні і туристичні, окремий кіоск з їжею і напоями, ще один – з галантереєю. Плакатики-оголошення закликають бронювати квитки на міжміські та міжнародні напрями через інтернет. Задля експерименту заходимо на сайт http://bus.com.ua/. Для людини, яка більш-менш часто користується онлайн-сервісами з першого погляду зрозуміло, що інтерфейс сайту просто пекельний. Намагаємося шукати напрямки Львів-Ужгород. Перший пошук нічого не дав. З’являються «друга стадія пошуку і третя. І виявляється це нова пошукова машина, бо долі є посилання на стару. «Юзабаліті» сайту потребує негайної переробки. Знайти тут будь-що – годі. Утім, знаходимо три вечірні рейси з Луцька через Львів, які начебто прибувають в Ужгород одночасно о 6:10 ранку. З цього зрозуміло, що це один рейс, просто щоразу різні моделі автобусів. Є два рейси, які зі Львова рушають о 6:45 та 7:10 і прибувають до Ужгорода після полудня. І один денний – зі стартом о 10-й і прибуттям о 16:25. Шукаємо Київ-Ужгород. На другій стадії пошуку вам пропонується обрати одну із десяти можливих пересадок: у Стрию, Луцьку, Львові, Рахові, Ясіня чи Чернівцях. Покинемо цю марудну справу для ясності. Сайт і пошукову машину по-хорошому потрібно писати наново.
Є і кілька міжнародних рейсів з вокзалу Ужгорода. Однак, розклад геть не структурований. Кумедно бачити на сучасному електронному табло над касою у одну колонку топоніми Чоп, Свалява, Худльово, Палермо, Мукачеве.

Систематизувати кількість рейсів і їхню завантаженість нам через згадану вище засекреченість даних не вдалося, тож ми покинули цю безнадійну справу і навряд чи у пересічного туриста буде більше бажання прибувати у Закарпаття чи вибиратися звідси автобусним сполученням.

У будь-якому випадку ту мізерну кількість пасажирів, яка нині потрапляє у Закарпаття автобусним сполученням – не можна брати як значний показник. Один автобус – одна туристична група. Дрібно, мало, нерепрезентативно.

Залізниця. Скоротити, щоб додати

Прямуємо на залізничний вокзал Ужгород. Привокзальна площа – порожня. Нудьгують таксисти, яких наразі, близько другої години дня, тут мало. З’їжджаються вони у великій кількості тільки на прибуття потягів, розклад яких чудово знають напам’ять. Кажуть, існує легендарний таксист, який уміє провезти гостя міста із залізничного вокзалу на автовокзал через другий транспортний міст, вулиці Шумну, Другетів, Собранецьку, Митну, Проспект Свободи і не подати виду.

На привокзальній площі зустрічаємо молоду пару, яка зачудувано нюхає розквітле кремовим цвітом деревце. Вони з Луганська. На питання чи легко їм було добиратися до Закарпаття кажуть, що дуже важко. Добиралися понад добу. З Луганська до Львова, а відтак 10 годин очікування на пересадку. З Дніпропетровська, за словами луганчан, добратися легше, але до нього – 380 км. Раніше були рейси з ближчого на 200 км Харцизська на Львів – їх відмінили.

У залі очікування залізничного вокзалу – оголошення про прибуття рейсу Одеса-Ужгород. За 8 хвилин до прибуття зал порожній. Як і перон. Непопулярний напрямок?

Розкладу руху міжміських поїздів у головному залі очікування немає. Зате є схема шляхів сполучення Закарпаття. І численні роздруківки біля довідкового бюро з платною довідкою, які свідчать про недавні зміни в розкладі руху. Розклад – у сусідньому залі біля квиткових кас. Вхід сюди з площі закрито для збереження температурного режиму. Попри спеку на вулиці. Може бережуть гранітну прохолоду?

У розкладі ми нарахували 13 потягів, які прибувають до Ужгорода протягом доби. У середньому – один потяг кожні дві години.

Порахуймо трохи.

У середньому потяг має 12-13 вагонів. Нехай 13. Купейний вагон має 36 місць. Плацкартний – 54. Словом, середній, заповнений вщент потяг, привозить на Закарпаття 750 пасажирів. Звісно, більшість виходять у Волівці, Карпатах, Мукачеві… До Ужгорода прибуває ледь 1/5 частина пасажирів. Не робитимемо довгих розрахунків, ми дали достатньо цифр для того, щоб кожен, хто бажає і має калькулятор, підрахував скільки на Закарпаття може прибути туристів щодня. Навіть у разі, якщо ними будуть заповнені всі потяги – це дуже мала цифра. Мізерна. Для оцінки масштабу – один тільки ужгородський готель Інтурист-Закарпаття має 600 місць. Лише в Ужгороді офіційно діє 27 готелів (згідно статистики, зібраної туризмознавцем Федором Шандором, 44 разом з неофіційними і «напівпідпільними»), 3 мотелі, 3 туркомплекси. Мають ліцензії 64 турфірми. Для кого вся ця інфраструктура? Щоб скористатися нею, ті, хто бажає потрапити у Закарпаття у розпал туристичного сезону, мусять брати квитки за 45 днів до відправлення. Саме за стільки днів відкривається попередній продаж квитків.

Поруч із цим Укрзалізниця днями скоротила один з потягів Ужгород-Київ. Щоправда, пізніше додала тимчасові потяги та причіпні вагони у напрямку Закарпаття.

На Великдень і травневі свята Укрзалізниця призначила 15 додаткових поїздів, які здійснять 74 рейси.

Найбільше додаткових поїздів призначено у напрямку Західної України - 7 (48 рейсів) і в кримському напрямку - 7 поїздів (22 рейси). У напрямку є Закарпаття призначено курсування таких додаткових поїздів: № 207/208 Київ - Ужгород - Київ; № 537/538 Київ - Ужгород - Київ; № 225/226 Харків - Ужгород - Харків.

Літаком? Не за такі гроші

Розділ про авіасполучення буде найкоротшим. Бо наразі, тут немає про що говорити. Єдиний літак з Києва, який до того ж час від часу ламається за скажені 1 644 грн. – це, даруйте, можна полетіти тільки, якщо подорож є питанням життя і смерті. Про проблеми ужгородського аеропорту Мукачево.net нещодавно публікувало розлогий матеріал.

Тому, давайте будемо правдивими перед собою і констатуємо. Закарпаття перебуває у транспортній ізоляції.