Хустський кінолог: Люди завжди підбирають тварин відповідно до свого характеру

Тому перш за все питаю хазяїна про стосунки із сусідами.— Жодних конфліктів із сусідами у мене немає, — запевняє пан Йосип. – Фріц трохи сумирніший, але ті дві вівчарки (показує на клітки у віддаленому кутку подвір’я) мають ще той характер. Не радив би підходити до них близько.

Бійцівських собак обирають невпевнені у собі люди

Знаю, що ви собаківник із 40-літнім стажем... Що стало причиною цього захоплення?

— Малим я багато часу проводив у свого дядька. Той працював начальником прикордонної застави у селі Косино, тримав службових вівчарок. Відтоді й почалося моє серйозне захоплення ними. Я навіть до армії пішов служити разом із своїми двома собаками. 

Кажуть, що домашні тварини схожі на своїх хазяїв... Це правда?

— Звичайно, що схожі — люди завжди підбирають тварин відповідно до свого характеру. Гламурна світська особа придбає якогось маленького декоративного песика — щоб собака привертав до себе увагу, аби ним усі захоплювалися, як і самою власницею чи власником. А злих бійцівських собак часто заводять люди із слабким характером, невпевнені у собі, аби компенсувати свій внутрішній страх. Щодо вівчарок та інших спортивних порід, то скажу, що це пси із сильним характером, тому власник не має права поступатися в цьому своєму вихованцю. Інакше той просто не буде слухати вас.

Є таке поняття, як мода на собак. Що це за явище?

— На мою думку, це жахлива тенденція. Якщо ти звик до певної породи собак, знаєш її звички, це одне. Але якщо заводиш собі пса, тому що це модно, чекай неприємностей. Наприклад, не так давно почалася тотальна мода на породу їздових собак хаскі... Я розповім реальний випадок із життя... Дочка мого знайомого дуже хотіла отримати такого собаку. Тому в хаті слово «хаскі» лунало цілодобово. Ну, звичайно, батько на якомусь етапі вже не витримав і купив цуценя. Чоловік витратив ні багато ні мало – тисячу доларів. А в підсумку виявилося, що насправді собака не такий милий, як на фото у журналах та в інтернеті. Пес їздовий, порода створена для щоденних фізичних навантажень – хаскі у природному для нього середовищі щодня повинен пробігати не менше 10 кілометрів. Якщо цих навантажень нема, «страждає» помешкання, у якому живе пес. Він нищить усе — починаючи з книг, одягу і завершуючи побутовою технікою, меблями, телефонами. Зараз мої знайомі сушать голову, кому б віддати собаку і хто б міг заплатити витрачені на нього гроші.

Йосип СІЧ та його вихованець.

Буває, що сам хазяїн боїться годувати собаку з рук і подає йому їжу на лопаті

А яких ще найпоширеніших помилок припускаються знайомі вам господарі чотирилапих?

— Найгірше те, що люди не хочуть витрачати час на виховання собак. Люблять їх подражнити, але лінуються дресирувати. Нині багато хто хоче мати на обійсті злого агресивного пса. Тому їх так натаскують, що потім навіть сам хазяїн боїться з рук годувати собаку і подає йому їсти на лопаті... Але уявімо, що спустиш ти такого пса на злодія чи ще на якогось непроханого гостя... Як потім забереш його від людини? Тому треба собаку навчити хоча б команді «фу!». Основна помилка у вихованні домашнього улюбленця полягає в тому, що навчити собаку нападати на когось є останнім етапом дресирування. Адже дітям у першому класі не дають одразу «вищу математику». Так і з собаками. Навчіть їх спочатку найелементарніших команд – «сидіти», «лежати», «біля ноги», «дай лапу». А коли вони вже звикнуть до ваших наказів, до того, що їм потрібно слухатися вас, лише тоді можна вчити їх нападу...

Також не розумію власників маленьких квартир, які заводять удома громіздкого, до прикладу, сторожового собаку вагою 70 кілограмів. У такому помешканні й дітям нема де розвернутися, не те що собаці. Відсутність простору шкодить і самому псу, і, звичайно, його власникам.

А те, що собак у нас традиційно тримають на прив’язі, особисто я не вважаю жорстокістю. Проте пса обов’язково потрібно щодня випускати на прогулянку, хоча б на одну-дві години. Бачите, мої собаки теж живуть у клітках, але кожні дві години я по черзі випускаю їх у спеціальний вольєр — погуляти.

Чи важко навчити пса підкорятися командам?

— Усе залежить від характеру собаки, від рівня інтелекту. Розумному достатньо заохочень, винагород за виконані команди. Але є собаки, які не можуть побачити цей зв’язок між винагородою і виконаним наказом, ну не вистачає їм на це уяви. У таких випадках використовуються спеціальні нашийники, неприємні звукові ефекти, легкі удари... Ще є собаки сильні й слабкі за характером. Сильних дуже важко видресирувати, до них потрібно знайти підхід. Але якщо ти такого пса навчиш підкорятися командам – вважай, це на все життя. А на пса із слабким характером досить прикрикнути, грізно йому наказати, і він фактично одразу тебе слухатиме. Але працювати з таким потрібно постійно, бо через деякий період собака може «забути» те, чого його навчили.

Не слід забувати про ще кілька важливих факторів — середовище, в якому ріс собака, і порода. Якщо це бійцівська порода, то з такої тварини ніколи не вийде поводиря для сліпого чи пошукового пса. А якщо ви вирішили взяти собаку з вулиці, то будьте готові до того, що він і надалі шукатиме собі їжу у смітті, блукатиме вулицями... Змінити звички дорослого пса дуже важко.

Закарпатське собаківництво має пристойний рейтинг

Пане Йосипе, знаю, що ви є організатором виставок собак у Хусті. Що дає власнику чотирилапих участь у них?

— Думаю, господарі тварин мають знати, кого вони тримають, — чи вартий пес вкладених у нього грошей, зусиль... Ну і, звичайно, багатьом хочеться похвалитися своїми улюбленцями…

Виставку ми традиційно проводимо в другу неділю вересня, власники собак з усієї України з’їзджаються в Хуст уже другий рік поспіль. Звичайно, потрібен час, щоб підняти виставку на належний рівень. Проте вже зараз маємо близько 100 потенційних учасників.

Чи виникають на виставках конфлікти? Чи не доводять власники собак, попри програш, що їхній пес усе одно найкращий?

— Знаєте, власник «Запорожця» теж може запевняти, що його авто краще, ніж «Мерседес». Ніхто йому заперечувати не буде: якщо кращий, то катайся на такому автомобілі й насолоджуйся їздою. Проте «Запорожець» залишається «Запорожцем», а «Мерседес» — це «Мерседес». Так і в собак є чіткий перелік характеристик породи, за якими можна сказати, чого вони варті насправді.

На якому рівні тримається собаківництво на Закарпатті? Які з рідкісних порід собак є, зокрема, у Хусті?

— Закарпатські собаки традиційно займають перші та призові місця на всеукраїських виставках. Тільки мої вихованці принесли мені понад 40 всекраїнських нагород. А одна з моїх вівчарок завоювала чемпіонство України на виставці у Луцьку... Тож можу сказати, що Закарпаття є одним із найбільш успішних регіонів у цій сфері.

Щодо рідкісних порід, то у хустян траплялися такі види, як африканський бурбуль і білий шпіц.

То чи можна сьогодні пересічному закарпатцю заробити на продажу породистих собак?

— Не думаю, що на Закарпатті це можливо. У великих містах, де люди не шкодують 1000—2000 доларів на цуценя, це цілком реально. Для породистого пса потрібні й спеціальне харчування, і відповідний режим. М’ясо, крупи, сухий корм, окремі вольєри, щеплення — все це обходиться недешево. Тому радив би закарпатцям тримати собак радше для власного задоволення.

Ви часто повторювали, що наші «менші друзі» різні і за рівнем інтелекту, і за характером. Чи є у цих тварин щось спільне, риса, яка їх об’єднує?

— Усі без винятку собаки дуже люблять своїх хазяїв. Це тварини, які патологічно прив’язані до свого господаря, неймовірно віддані йому. Напевно, тому про вірність собак ходять легенди.