Екопродукти досі не надто доступні українцям

Експерти впевнені: зростанню тренда сприяє також погіршення якості та смаку товарів супермаркетовского асортименту, у виробництві яких використовуються синтетичні інгредієнти, пише Корреспондент.

На "зеленій" їжі, яка поки тільки входить в гастрономічну моду, сьогодні спеціалізуються понад 140 фермерських господарств. 80% їхньої продукції - зернові, бобові й олійні культури, які в основному експортується в Європу, де екохарчування набагато популярніше. Втім, овочі, фрукти і м'ясо-молочна продукція продаються в основному на внутрішньому ринку країни.

Кількість магазинів, які торгують виключно натуральними овочами, фруктами, молоком, м'ясом та хлібом, тільки в столиці перевалила за сотню, а в багатьох супермаркетах з'явилися окремі полиці з ними.

За оцінкою Євгена Милованова, голови Федерації органічного руху в Україні, якщо в 2008 році жителі країни купили в магазинах органіки на 600 тис. євро, то в 2009-му - на 1,2 млн, 2010-му-на 2,4 млн, а в 2011 році - вже на 5,1 млн євро. Правда, поки чиста їжа в загальному обсязі придбаних українцями продуктів складає всього 1-2%. Для порівняння: у Західній Європі - до 10%.

Ферми Байрон Агро в селі Стовп'яги за 85 км від Києва ніби не торкнулася цивілізація. 140 корів, 27 кіз і кілька десятків перепелів тут годують, як в XIX столітті.

Звідси продукти відправляться в саме серце української торговельної індустрії - супермаркети Сільпо та Велика кишеня.

На прилавках вони будуть відрізнятися від звичайних аналогів не тільки більш простою і екологічною упаковкою, але й ціною - у середньому вона вище в два з половиною рази. 1 л знежиреного молока коштує 18 грн, 1 л жирного - 25 грн, 200 г вершкового масла - 60 грн, 500 г сиру - від 22 грн.

"У нас невеликі обсяги і висока собівартість", - лаконічно пояснює різницю власник Юрій Сергеєв.

Ще один ціноутворюючий фактор - спеціальна упаковка для органіки. В Україні її виробництво не розвинене, і Сергєєв під молоко закуповує польські скляні банки місткістю 0,33 л.

Крім того, виробникові екопродуктів, на відміну від звичайного фермера, необхідно зібрати набагато більшу кількість дозвільних документів і більше витратитися на них, а крім того, на штрафи перевіряючих органів.

За словами Сергеєва, ці витрати він теж закладає в ціну свого товару.

У Західній Європі органічна їжа давно не вважається рідкістю. Продукти, згідно з міжнародними правилами позначені зеленим листочком на упаковці, цілком доступні - вони дорожче звичайних лише на 10-15 %, що вдвічі, а то і вчетверо нижче різниці в Україні. А обсяг ринку натуральної їжі в Німеччині в сотню разів перевищує вітчизняний, досягаючи 6 млрд євро, хоча населення цієї країни тільки вдвічі більше українського.

Інша причина слабкого розвитку галузі - відсутність чітких правил гри. Якщо у Євросоюзі стандарти виробництва органіки викладені на десятках сторінок і контролюються сотнями сертифікаційних компаній, то в Україні єдиний закон, що регламентує цю сферу, досі не затверджений президентом. Причина - немає бази для його виконання.

Безконтрольність і хаос - благодатний ґрунт для спекуляцій на тренді. Багато виробників, рекламуючи звичайні товари, видають їх за органічні. З іншого боку, постачальникам 100 %-го еко складно переконати скептично налаштованих покупців у тому, що їхня продукція дійсно більш натуральна, ніж навіть те, чим торгують селяни на ринках. Адже при вирощуванні свійської птиці і худоби господарі приватних садиб також часто використовують хімію, попереджають експерти.

На тлі того, що якість основної маси магазинних продуктів з часом знижується, Милованов прогнозує поступове зростання частки споживання органіки - приблизно в тому ж темпі, що і в минулі роки, - приблизно на 100 % щорічно.

"Хоча, звичайно, треба розуміти, що ця продукція ніколи масовою не стане", - резюмує експерт.