"Meine liebe Віра" – прем’єра в Ужгороді у День театру за О.Гаврошем (ФОТО)
День театру в Ужгороді відзначили прем’єрою вистави «Meine liebe Віра» за Олександром Гаврошем. «Любовну драму з прибамбасами» за п’єсою, написаною нашим земляком, письменником, сценаристом і драматургом, переможцем «Коронації слова» на сцені Закарпатського музично-драматичного театру поставив знаменитий київський режисер, заслужений діяч мистецтв України Сергій Архипчук.
Сам режисер з інтересом дивився прем’єрний показ власного дітища з п’ятого ряду. Майже тригодинна вистава, що йшла без антрактів, незважаючи на тривалість, тримала увагу глядача міцно. Тут було майже все, що можна застосувати у сучасному театрі і світло-димові ефекти, і танці, і вишукане музичне оформлення, і виключно майстерна гра акторів, і дебют на сцені, і кохання, і еротика, і пошуки щастя та людського взаєморозуміння і навіть майже справжній стриптиз на пілоні.
Сама вистава – сильна, що тут казати? Не менш сильна, ніж «Ромео і Жасмин», що вийшла з під пера О.Гавроша і була майстерно поставлена «Бавкою». Тільки набагато більш доросла. Якщо у першій – почуття чисті, дитячі, світлі і романтичні, то у «Вірі» -- справжні дорослі пристрасті, на грані з інстинктами, круті, повні зваби, пристрасності, хтивості і водночас пошуку справжньої любові, тихої гавані, простого людськог щастя. Де воно – за кордоном чи поряд? Може нікуди й не треба за ни бігти. Чи прийде воно саме? Відповіді на ці питання, як на враження автора цих рядків, залишаються відкритими. І дозвольте суб’єктивно, погодитися із незримим, але майже головним персонажем цієї п’єси «професором Сергієм Федакою» і підтримати його тричі повторене «Людина не створена для щастя» чи може… «Людина створена не для щастя?»
Виставу, безперечно, треба дивитися. А ті хто побачив прем’єру, переконаний – щиро вдячні Олександру Гаврошу за сценарій, Сергієві Архипчуку за ретельну постановку, акторам, що грали головні і другорядні ролі: кожен з них був прекрасним – смішним і трагічним водночас. Персонально трійці подруг-головних героїнь: Вірі, Каті і Наталі. Едіку-коханцю, чесному і доброму Івану, несамовитій Рудій, мамі Вірки, гастфатеру Юргену. Персонально неймовірній акторці на пілоні. Танцюристам-мімам. А також тим, хто був причетний до підготовки постановки. Таких виявилося з півсотні, їхні прізвища всі до одного назвав зі сцени у подячному слові режисер, не забувши навіть освітлювачів, робітників сцени та консультантів.
