Стадіон “Авангард” у Міжгір’ї осиротів

Невтішні справи у футбольному господарстві Міжгірщини парадоксальні, бо місцева команда “Авангард” (згодом перейменована на “Верховину”) безперервно, ще з 1947 року, брала участь у обласних чемпіонатах. Не збідніла і на футбольні таланти. Деякі її вихованці зараз — в основі престижних клубів. Приміром, Юрій Путраш захищає кольори сімферопольської “Таврії” (був і в складі молодіжної збірної України), Василь Шегда з “Ністру” виступає у вищому дивізіоні Молдови, а Василь Гнепа – дублер “Говерли”. Команда, якою пишалися міжгірці, бо демонструвала як непоганий клас гри, так і силу волі до перемог, завжди мала підтримку, без котрої, зрозуміло, не обійтися. Тривалий час її головним опікуном був промисловий гігант – завод “Селена”. Як підприємство зачахло, команду впродовж шести років утримувало тодішнє місцеве ПТУ-12.

До речі, вже профліцей останнім часом безкорисливо надавав і автотранспорт на виїзні матчі. У різні роки хто чим міг допомагав з трудових колективів. І не лише одній “Верховині”. У першості Закарпаття тоді брали участь кілька команд – “Електрон” (Міжгір’я), “Полонина” (Колочава), “Теребля” (Синевир)… А яким видовищним колись був чемпіонат району, котрий одночасно проводився аж у двох групах, бо було чимало сільських футбольних дружин, зокрема Лозянського, Репинного, Келечина, Пилипця, Майдана, Річки, Голятина, Студеного. До речі, як не гірко констатувати, але і першість Міжгірщини теж вже не відбувається. З одного боку, й добре, що у глибинці з’явилося аж шість футбольних міні-полів з штучним покриттям, як-не-як, а є можливість тренуватися молоді. Але закономірно виникає і питання: а для чого, коли нема районного чемпіонату, а “Верховина” «пішла» у відставку?.. Навіть бракує турнірів бодай місцевого рангу.

Коли ж “Верховина” з 63-річною футбольною біографією несподівано зійшла з дистанції обласної першості, одні саркастично пожартували, що клуб пішов на пенсію, а в інших ще жевріла надія на його повернення. Навіть висувалася мотивація, що стадіон врешті-решт необхідно привести у належний порядок – тому й антракт у клубу. Належно облаштувати райцентрівську спортспоруду дійсно не завадило б. Скажімо, бодай горбкувате поле згладити. Та ба, два роки пройшло, а зелений газон яким був, таким і залишився. І розпочата кілька років реконструкція трибуни не знайшла свого продовження – сучасними сидіннями для глядачів, не пахне й досі.

Великий загін уболівальників, у тому числі зі стажем, як, наприклад, Іван Гайович, Давид Волошин, Василь Бундзяк, Михайло Штелень, Василь Жиган та інші, а також ветерани “Верховини”, які у минулі часи були у її складі, Василь Лолин, Василь Шегда, Дмитро Шуберт, Василь Вовилка – всіх не перелічити – висловлюють прохання повернути великий футбол у Міжгір’я. Себто, щоб ФК “Верховина” знову виступав у закарпатській футбольній лізі й радував грою, а також “реставрувати” районний турнір. Не кажучи, що талановиті місцеві футболісти, а їх чимало, рвуться на свій та інші стадіони, аби помірятися спортивною силою з суперниками.

Все-таки треба сподіватися, що крапку на футболі у глибинці не буде поставлено, бо це — гра мільйонів.