Американський експерт: Скоро закарпатські фермери стануть багатіями

Якщо уряд захоче – українські аграрії їздитимуть на "Ламборджіні"

На думку Джима Роджерса у найближчі 30 років фермери стануть найбагатшими людьми на планеті."Якби я вирішив інвестувати в сільське господарство, я б став фермером або ж вклав би гроші в тямущого фермера", - сказав Рождерс.

"Останні 10 років світ стабільно споживає більше, ніж виробляє. Поки це не занадто помітно на рівні розвинених країн, де, як і раніше, викидають велику кількість їжі. Але незабаром абсолютно усі змушені будуть економити продукти харчування, основними постачальниками яких будуть фермери", - говорить інвестор.

Рождерс прогнозує, що попит на сільгосппродукцію зростатиме набагато швидше, ніж очікують більшість світових експертів. Це, у свою чергу, чудова можливість для України, яка має усі природні ресурси для вирощування сільгосппродукції.

А отже, досить несподіваний висновок фінансиста: "Якщо уряд України захоче допомогти своїм фермерам, незабаром українські аграрії їздитимуть на "Ламборджіні".

Згадавши про те, що Україна раніше вважали "житницею Європи",американський інвестор висловив упевненість, що країна знову може повернути собі це звання. І навіть більше – здатна стати "житницею Азії". Також він розповів, що у розвинених країнах світу фермери зараз стрімко старіють -  за його словами середній вік фермера у США складає 58 років,в Японії - 66.

Однак, відповідаючи на питання про залучення капіталовкладень в український бізнес, експерт нарікнув,що інвестори "не можуть бути впевнені, що в країні з їхніми грошима поведуться чесно". Зокрема навів приклад австрійського ErsteBank, який відмовився продовжувати бізнес в Україні через "сумний досвід". Таким чином, Д. Роджерс зазначив, що нашій країні не вистачає стабільних і чесних правил гри на ринку.

Державні програми підтримки приносять фермерам лише розчарування

Бреше американець! Де ви бачили фермера на "Ламборджіні"? Насправді є вже подібні і в нас. Однак їх одиниці. Інші змушені виживати у боротьбі … з власною державою.

Зокрема про те, що заважає нашим фермерам нагодувати власний народ відверто розповіла минулого року «Новинам Закарпаття» голова Закарпатської організації Асоціації фермерів та землевласників України Юлія Пелешкей.

За її словами загалом в області налічується більше 1600 фермерських господарств. Діючих, звичайно, набагато менше. Однак радує те, що серед фермерів з’явилися молоді люди віком від 30 до 40 років – підприємливі, практичні й розкуті, яких не лякає перспектива вкладати гроші в сільське господарство.

Селяни Закарпаття працюють переважно в галузі тваринництва і рослинництва, займаючись майже всім: вирощують овочі й фрукти, зерно й картоплю, утримують ВРХ, свиней, птицю, кролів, овець, коней, страусів, перепелів, розводять рибу… Види діяльності можна продовжити переробкою з використанням млинів, пекарень, ковбасних , і консервних цехів, сироварень. А відтак додайте до цього торгівлю, сільський туризм і те, що наші фермери славляться навіть у Європі, бо є активними учасниками світового біовиробництва!

Саме малі сімейні фермерські та особисті господарства стали основним виробником переважної більшості продукції села. А отже,  на думку Юлії Пелешкей, діяльність в умовах Закарпатської області класичних середньоєвропейських господарств є найбільш актуальною і перспективною. Це видно з практики тих держав, які розташовані на заході від нас і працюють так століттями. Краще 500 дрібних, ніж одне велике господарство – в цьому розвиток села, особливо в умовах нашого краю.

Про державні програми підтримки галузі сьогодні говорити навіть не хочеться, тому що вони всі або існують тільки на папері, або приносять виробникам розчарування… У 2011 році області було виділено 210 тисяч гривень для пільгового кредитування, обласною конкурсною комісією ці кошти було розподілено між трьома господарствами, повний пакет документів направлено до Києва вчасно, а гроші до кінця року фермери так і не отримали. Пояснень – жодних...

Фермери, сільгоспвиробники не закладають сади і особливо виноградники, незважаючи на те, що діє державна програма підтримки цього напрямку. В чому ж причина?  Закладати багаторічні насадження вигідно, є попит на таку продукцію. А проблема у відсутності коштів: банки не надають кредити (недовіра до сільського господарства), нестабільність у державі (невідомо, доки надходитимуть компенсації, адже держава не дотримує своїх обіцянок відносно підтримки).

Закладання садів і виноградників потребує великих коштів – близько 80 тис. грн./1 га, далі впродовж 3–5 років потрібно доглядати за ними, що теж коштує великих грошей, а в цей час вони ще не плодоносять, тощо. Фермер не має таких коштів, щоб їх просто витягнути із кишені й виконати ці всі роботи.

Останнім часом сільгоспвиробники скептично дивляться на ці речі, як і на взаємини з державою взагалі. Бо, отримавши з бюджету будь-яку фінансову допомогу, обов’язково чекайте в гості фіскальні й контролюючі органи. КРУ, податкова інспекція, податкова поліція, підрозділи міліції, прокуратура, навіть СБУ перевіряють сільгоспвиробника.

А фермер-селянин на Закарпатті – це проста, часто юридично не підкована людина, яка живе за християнськими моральними принципами, а на нього дивляться, як на порушника і злодія. Нормальній людині пережити таку перевірку, яка завжди закінчується актами про повернення коштів та значними сумами штрафів (плюс моральний і психологічний тиск), не так і просто.

Кожна перевірка починається з чітко поставленою метою – покарати, поштрафувати, залякати. Інколи складається вовча ситуація. Отримав підтримку – ділися нею. А порошинку можна знайти на кожному стовпі…

Тому необхідно на державному рівні визначити законодавчо чітко, хто має право чи зобов’язаний перевіряти використання коштів у сільгоспвиробника. Нині це роблять всі. І, що ще цікавіше, за обласними службами приходять районні – і так по колу…

Тепер зрозуміло чому фермери почали відхрещуватися від допомоги. Краще не виробляти нічого, ніж сім’я повинна переживати безперервні стреси.

"Від нас вимагають все так, як це повинно бути і робиться в Європі, але про зобов’язання з боку держави чомусь усі забувають. Хіба держава нам забезпечила такі умови для роботи і розвитку, як там? Ми чомусь завжди щось реформуємо не з того кінця. Результат – знищуємо те, що вже створено і діє", - каже Юлія Пелешкей.

TheFinancialTimes: Велика Британія потребує українських заробітчан

Отже, як бачимо стати багатіями у наших фермерів вийде ще не скоро. На відміну від їхніх англійських колег. До речі, британські фермери вимагають від свого уряду відкрити візову програму і для українських працівників – адже своїх робочих рук катастрофічно не вистачає. Отже, скоріш за все вже цього року тисячі здорових українських працівників поїдуть піднімати економіку Великобританії. 
Раніше у сільському господарстві на сезонних роботах були зайняті працівники з Болгарії та Румунії. Нині жителі цих двох країн матимуть право на більш висококваліфіковану роботу у Великій Британії.І фермери побоюються, що ті, хто раніше збирав ягоди та салатні культури в піковий сезон із травня по жовтень, відмовляться від важкого заробітку на полях і нададуть перевагу більш високооплачуваній роботі в барах, ресторанах і будинках для літніх людей.

Тому від уряду Великої Британії вимагають залучити робітників-мігрантів з України, Росії і Туреччини для того, щоб пом’якшити очікувану нестачу збирачів фруктів, перед загрозою якої опинилася індустрія промислового садівництва з оборотом у 3 млрд фунтів на рік, - пише FT.

За словами Рейчел Хаббард, директора FruitfulJobs, з дефіцитом робочої сили фермери можуть зіткнутися в самий невідповідний час. Це, в свою чергу, буде мати наслідки для місцевого ринку праці.

Місцева молодь працювати на полі за 300 фунтів на тиждень здебільшого немає жодного бажання.

"Якщо ми розміщуємо англійських робітників на фермах, то один із цих хлопців сидить там два тижні, після чого вирішує, що він не хоче працювати у вихідні дні. Студенти можуть подати заявку на роботу протягом усього літа, а потім сказати, що їм потрібні вихідні, щоб піти на весілля", - розповідає керівник компанії-оператора сезонних робіт.

Але якщо не залучити робочу силу з-за кордону, то продукти на полицях супермаркетів припинять бути британськими. Експерти вважають, що наслідком браку робітників стане те, що в кінцевому підсумку врожай залишиться неприбраним, а імпортна продукція заповнить цю прогалину.

"Ми хотіли б наймати британців, це було б набагато легше, - каже один фермер. - Але люди просто не хочуть виконувати фізичну роботу: ми намагалися брати на роботу місцевих жителів, але вони підводили нас знову і знову".

А закарпатці не підведуть. Егеж?