Мукачівець розказав про білоруські потяги

Старша донька Зінаїда познайомилася з вояком Сергієм з Білорусі на одному з вечорів у профтехучилищі, де навчалася. Кароока українка припала до душі солдату, і він став по вихідних зустрічатися з дівчиною. Якось привів із собою й свого земляка Вадима, який познайомився із молодшою Ангеліною. Так відразу після звільнення з армії солдатів пан Валерій справив два весілля, і доньки виїхали у сусідню державу.

«Своїх дітей відвідую часто, — розповідає мукачівець, — щоправда, живуть вони доволі далеко одна від одної. Зінаїда та Сергій мешкають у Брестській області на заході, а ось молодша Ангеліна з Вадимом — у Могилівській на сході. І від Зінаїди до Ангеліни завжди добираюся потягом. Що вже що, але залізничне сполучення у сябрів – відмінне. Найперше мене вразила якість обслуговування. Я не раз їздив в Угорщину, Словаччину, бував у Сербії, Чехії, Польщі і, знаєте, різниці з Білоруссю майже не відчув. А що стосується точності в русі потягів, то сябри їх навіть переплюнули».

За словами пана Черняка, потяг на станцію прибуває за розкладом хвилина в хвилину. Він гарної аеродинамічної форми, безшумний, дуже подібний до корейських «Хюндаїв». Двері так само відчиняють пасажири, натискуючи на кнопку. Варто зауважити, що потяг напрочуд зручний, бо рівень підлоги низький, а це означає, що інвалідний чи дитячий візок сюди легко заходить. У вагоні є спеціально виділені місця для них. Тут одразу може вміститися кілька візків. Крісла – зручні, поруч – гарні невеличкі столики, розетки для ноутбуків та мобільників. Шум двигуна майже не відчувається. Потяг мчить швидко, цифра 140 кілометрів за годину на табло тримається майже увесь час.

Ці швидкісні комфортабельні еклектропотяги білоруси запустили раніше від нас на півроку. Попервах купили близько десятка сучасних «Штадлерів» у Швейцарії. Сьогодні їх уже мають майже 20. Вони зв’язують нині усю країну із заходу на схід і з півночі на південь. Поїзди невеликі, здебільшого по чотири вагони. Та найголовніше,  вартість проїзду  вдесятеро нижча, ніж в Україні на «Хюндаях». «Білоруси виграли, що придбали саме ці швейцарські потяги, які не зупиняються в мороз і негоду просто посеред степу, — веде далі пан Черняк. – Коли наші поламані «Хюндаї» тягали теплотяги, а це у них також показували по телебаченню, північні сусіди сміялися й співчували водночас. «Штадлери» стали у них дійсно народними потягами. Вони швидкісні, зручні й недорогі. Вважаю, що нашим залізничникам варто б повчитися у них і перейняти досвід».