На Хустщині для власників родовищ мінеральних вод діють нові правила

Підприємцям не можна продавати мінеральну воду за межі району, оцінку якості води потрібно проводити регулярно, а на свердловині №242 (родовища відомого бренду «Шаянська») промисловий видобуток води взагалі обіцяють призупинити.

Чому саме цього року така увага до мінеральної води? Чим зумовлений такий широкий комплекс заходів?

— Бо вже через кілька десятків років Хустщина може залишитися без мінеральних джерел, — роз’яснює ситуацію начальник управління економіки Хустської райдержадміністрації Володимир Лендєл. – Особливої уваги потребує відомий курорт «Шаян». Видобуток води на тамтешній свердловині був розпочатий у 1962 році. За минулі роки її дебет на шаянському мінеральному родовищі зменшився з 251 то 165 метрів кубічних – фактично у півтора раза. При нинішньому навантаженні на свердловину вже через 50—60 років шаянський курорт може залишитися без роботи. Не буде мінеральних джерел – не буде санаторію.

Проблема мінеральної води актуальна лише для Хустщини?

— Вона актуальна для усього Закарпаття. І полягає у тому, що не варто добувати воду в промислових масштабах там, де діють оздоровниці. Подумайте логічно, що легше: закупити мобільний завод, який викачував би воду з іншої свердловини, чи будувати новий курортний комплекс?..

На Свалявщині не так давно закрили свердловину з мінеральною водою. Відповідно території, які розташовані недалеко від джерела, втратили і численних туристів, і свою рекреаційну ознаку. Все це трапилося через те, що воду із свердловини викачували шаленими темпами для продажу в магазинах...

Якщо на це закривати очі й далі, то через 50—70 років такі ж фатальні наслідки матимемо і в інших курортних зонах Закарпаття.

Кажуть, промисловий видобуток позначився і на хімічному складі води?

— Мінеральна вода на Хустщині, як і раніше, є лікувальною. У далекому 1969 році моніторинг підвердив її запаси на 50 років (фактично, до 2019 року). Проте, за словами Адальберта Фейкешгазі, начальника гідрогеологічної експлуатаційної станції «Укрпрофоздоровниця», мінералізація води свердловини №242 впродовж цього періоду справді знизилася, хоч перебуває в межах лікувальних стандартів... Причина – промисловий видобуток.

На Хустщині є п’ять ліцензатів, які використовують мінеральну та термальну воду, діють 7 юридичних та одна фізична особа, що займаються розливом мінералки. Їх ми й зобов’язали витрачати частину прибутку на розвиток та дослідження свердловин... Потрібно знати, в якому стані перебуває джерело — проводити оцінку хімічних властивостей, її запасів.
Також ми заборонили власникам свердловин продавати воду за межі району – для потреб інших курортів (до цього мінеральну воду продавали санаторіям Берегівщини та Свалявщини). Нині нам самим її вже не вистачає.

У цієї справи є і фінансовий аргумент. На чию користь?

— Я б не став акцентувати на ньому увагу. Основне питання зараз – збереження наших природних ресусів. Проте навіть з фінансового боку набагато вигідніше використовувати воду для потреб санаторіїв. Напевно, ви чули про принцип Парето. У нашому випадку його можна повністю продемонструвати наочно. На розлив у пляшках іде 80% мінеральної води, а санаторіям припадає лише 20%. Проте 80% відсотків прибутку дають саме санаторії і тільки решту — продаж мінералки.

Я вже мовчу про туристів, які відвідують наші курорти, про кількість створених робочих місць, розвиток інфраструктури (продаж наших сувенірів, роботу кафе-ресторанів...).

Кажете, у промисловому масштабі мінералку не варто розробляти? То як нею розпоряджатися?

— Найкращий вихід – це повністю припинити видобуток води для масового продажу там, де є санаторії. А де є мінеральні джерела і хороша база для санаторію (мальовнича місцевість, природні ресурси, туристичні об’єкти), слід вкладати інвестиції у будівництво нової курортної зони. Це набагато вигідніше і з фінансової, і з соціальної точки зору. І обов’язково треба перенести мінеральну воду із супермаркетів до аптек. Її ж не можна пити щоденно, недозовано — це вам скаже будь-який дієтолог. Є загроза назавжди зіпсувати собі і печінку, і нирки... Де ви бачили, щоб боржомі продавалася масово у пластикових пляшках? Чи можна воду з Карлових Вар знайти у супермаркетах? Європейські курорти знають ціну своїм мінеральним джерелам, тому і мають 100-річну, 200-річну історію. А скільки часу проіснують закарпатські санаторії, поки що залежить від нас...

 

Христина Горват, Газета "Новини Закарпаття"
Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...