Володимир Феськов : "В області з’явився монополіст на вищу освіту"

«Звісно потрібно розуміти, що сьогодні вища освіта в Україні переживає не найкращі часи, і ця тенденція спостерігається надзвичайно давно. З поміж інших, однією з найбільших проблем є існування в Україні величезної кількості «псевдо вишів», які за незрозумілих обставин отримали освітню державну акредитацію III та IV рівнів, і в своїй більшості надають низьку якість освіти через суттєвий кадровий дефіцит та скромну матеріально-технічну базу.

Такі виші є сенс реорганізовувати, об’єднавши їхній наявний ресурс до старих вищих шкіл, що давно довели важливість свого існування на ринку освітніх послуг.

Мені здається, ЗакДУ і УжНУ були повноцінними гравцями у вищій освіті області. Принаймні, кожен з них мав з чим вийти до абітурієнта, та що запропонувати студенту. І новина про приєднання стала для мене дивним кроком, але відверто зізнаюсь – очікуваним - констатує активіст, додаючи -  Дивним бо будь-яке приєднання має на меті щось покращити, підвищити якість чогось, або оптимізувати. В Закарпатті досі було 2 потужних виші: ЗакДУ та УжНУ.

Між ними щороку була повноцінна конкуренція за студента, який вступає, або тільки планує вступати до однієї з вищих шкіл області. Через це кожен заклад намагався завше робити ставку на своїх плюсах, підсилюючи їх; водночас змінімалізувати нейтральні чи негативні сторони навчального процесу або господарювання.

У будь якому випадку, конкуренція на ринку завше стимулювала їх до саморозвитку. Мені відомі викладачі, які не знайшовши себе в одному виші йшли до іншого. Іншими словами, кожен мав можливість знайти себе там де хотів, розраховуючи на об’єктивний потенціал свого місця роботи чи навчання, і мені здається в цьому нічого поганого не було, навпаки – переваги» - констатує Володимир.

« Приєднання відбулось доволі швидко й вкрай тихо. І мені маловідомі аргументи чому так сталось, і я думаю, що знаю не менше ніж студент чи викладач кожного з цих вишів. А це справді важливо, інакше такі обставини насторожують. До того ж, ще влітку викладачі, а особливо студенти УжНУ збирали голів Закарпатської ОДА, обласної ради та керівництво вишу за одним столом, аби не допустити об’єднання УжНУ і ЗакДУ.

І мені здавалось це було цілком щиро, хоч аргументи могли інколи кульгати чи бути надто суб’єктивними. Ректор ЗакДУ Федір Ващук теж виступив з публічним зверненням до перших осіб держави аби виш не об’єднували із УжНУ. Чому ж об’єднання таки сталось, і куди поділись всі ці протестні настрої?

Смішно буде припустити, що мітингуючи студенти випустились з вишу, а викладачі – звільнились. Значить або вони страшні лицеміри, або вони масово зуміли змінити свою власну думку за півроку. І аргументи «чому?» тут знову відсутні, але постфактум вже зайві.

З іншого боку я очікував на це приєднання. Але тому, що дивився на всі ці події річної давнини (а насправді латентної фази в п’ять попередніх років) інакше, так би мовити за лаштунки. Виші давно втомились конкурувати. Цікавіше було одному отримати інший і стати лідером, що головне - єдиним. Але при цьому, завжди стояло питання «на чолі з ким?». І це питання породжувало дії в кожному з вишів, протидії, інколи з брудними наслідками, в яких лідер з часом вималювався. Я лише здогадуюсь які розмови велися в кулуарах міністерств, і очевидно, що тактика не завжди була вдало підібрана.

Тим не менше, спроби об’єднати постійно були, і часто виглядали як прощупування грунту, а далі знову вичікування. І не дарма. Крапку над «і» все ж було поставлено. Причому, за класичною формулою: якщо мафію не можна перемогти, її треба очолити! Коли в.о. ректора УжНУ став Федір Ващук, для мене всі наступні крокі були цілком передбаченими.

До того ж, зважаючи на атмосферу в якій проходило призначення (а тут треба згадати, що для великої частини середовища УжНУ, саме пан Ващук був головним аргументом проти), мені стало очевидно, що гучні протестні транспаранти можна відправити в музей ганьби. Та й важко було б уявити, що Федір Ващук конкурує зі своїм освітнім дітищем, яке його під час розлуки зробило почесним ректором. Що радує, що час злиття вибраний вдало. Увесь апарат вишу встигне підготуватись до вступної кампанії. Але це тільки підкреслює комфорт в якому відбулося об’єднання, а значить всі «проти» були давно вже ліквідовані.

Я вважаю, що об’єднання двох вузів це стратегія перемоги виключно вузького інтересу; тому вона характерно миттєва і безапелятивна. Нам з вами, і області в цілому, була вигідна стратегія двох укрупнених наукових майданчиків, які б поглинули інші невеличкі і низькоефективні виші. Тепер не виключено, що вони теж скоро примкнуть до УжНУ, це лише питання умов і часу, і протистояти цьому нема логіки жодній стороні. Але загалом, це вже не має значення, в області з’явився монополіст на вищу освіту» - поділився з Мукачевом.net колишній випускник УжНУ Володимир Феськов.