Ілля Токар: Найбільш критичною ситуація була в Макарьові

Останні кілька днів, а особливо минулі вихідні, для голови Мукачівської РДА Іллі Токаря, як і для всього району, видалися дуже непростими. Тривалі опади стали причиною підтоплень. Хоча не тільки вони.

Про подробиці та наслідки надзвичайного стану на Мукачівщині Ілля Токар розповів у інтерв’ю Мукачево.net.

– Мукачівщина – один з найбільш постраждалих від підтоплень районів Закарпаття. Скажіть, коли почала прибувати вода і коли Ви про це дізналися?

– Повідомлення про підвищення рівня води почали до нас надходити від сільських рад ще з обіду суботи, 2 лютого.  Найпершими підняли тривогу мешканці Ракошина, з вечора ситуація погіршилась і в Кленовці, з якого ми отримали інформацію про підтоплення трьох дворогосподарств та села Великі Лучки. Вже у неділю  з самого ранку про підвищення рівня води у місцевих каналах і річках та затоплення дізнались від Макарівської, Зняцівської, Жуківської та Івановецької  сільських рад.

– Як і де було організовано роботу з порятунку людей та населених пунктів у першу чергу?

– Оперативно довелось приймати рішення по Кленовцю. З фахівцями  Мукачівського міжрайонного управління водного господарства та ТУ МНС у Закарпатській області  радились одразу ж на місці, як організовувати роботу, щоб попередити  загрозу масового підтоплення житлових будинків. Вже до півночі нам вдалося стабілізувати ситуацію, адже після розчистки водостоку, через який власне і стався перелив – вода зійшла. 

З самого ранку неділі вже почали відкачувати воду і в Великих Лучках, де через підвищення ґрунтових вод та засміченість каналізаційних стоків були підтоплені окремі вулиці в центральній частині села. До того ж місцевими жителями виведено з ладу деякі прибори на насосній станції, якщо говорити відверто, то там вкрали частину техніки, відтак вона не спрацювала належним чином.

У Макарьові та Барбові вода прибувала буквально за лічені години. У ситуації, що склалася було негайно скликано позапланове засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Мукачівської райдержадміністрації, під час якого  були узгоджені дії всіх районних служб. Найперше – це було організовано підвіз питної води до тих населених пунктів, які зазнали підтоплень та  забезпечено правоохоронцями патрулювання територій. На комісії ми прийняли рішення визнати ситуацію, що склалася, як надзвичайна ситуація місцевого рівня. Відтак виділили з місцевого резерву бензин та солярку, протиінфекційні та дезінфікуючі засоби, щоб забезпечити належну  роботу служб району.

– Де, на вашу думку, ситуація була найбільш критичною, яка вимагала негайного прийняття мір?

– Найбільш критичною ситуація звичайно була в Макарівській сільській раді: там вода дісталась до 95 дворогосподарств  та 2 дошкільних  навчальних закладів. (Макарівський та Барбівський ДНЗ). З неділі  там працювали бригади водників – шукали, що спричинило такий стрімкий вилив. Як з’ясувалося у ході оперативної перевірки, на річці Бабичка через захаращеність рослинністю та будівельними відходами утворились два затори,  після того як їх прочистили за допомогою спецтехніки, вода пішла на спад. Вже наступного дня рятувальниками було проведено відкачування води з криниць, а медиками та працівниками санітарно-епідеміологічної служби їх знезараження. Нині ми ж постійно контролюємо ситуацію у цих населених пунктах, аби не допустити спалаху інфекцій. 
 
– Як Ви вважаєте, що стало основною причиною різкого підвищення рівня води в місцевих річках: природній чи антропогенний фактор?

– Тут важко дати конкретну відповідь на запитання, можна говорити і про природній (відлига, довготривалі опади), і людський фактор (засміченість каналів відходами). На сьогодні найбільша проблема в тому, що на законодавчому рівні є деякі неврегульованості щодо власності водних об’єктів. Якщо добре пам’ятаю, то десь у 2003-2004 роках від тодішнього губернатора йшла ініціатива про передачу  каналів на баланс сільських і селищних рад. Однак документація була оформлена таким  хаотичним способом, що й досі сільські ради з водниками сперечаються, у чиїй власності, яка ділянка знаходиться, адже немає  чіткого розмежування, а відтак і фінансування. Сьогодні ми вивчаємо можливість врегулювати це питання. Адже кожний сантиметр водних ресурсів має мати власника, тоді  буде з кого питати.

– Які заходи, на Вашу думку, можуть попередити або зовсім запобігти повторенню такої ситуації в регіоні?

– У першу чергу,  варто здійснити ряд доглядових робіт на малих річках, канавах та водостоках. Більша частина з них не чистилась ще з часів Радянського Союзу. Це призвело до того, що ці об’єкти водного фонду замулились, заросли чагарниками і не виконують своїх функцій по відводу вод. До того ж мешканці населених пунктів не завжди  належним чином доглядають за внутрішньогосподарськими каналами, кюветами, засипають їх будівельними матеріалами, не чистять від намули та рослинності. Але я думаю, що подібні ситуації мали би стати попереджувальним уроком, а люди повинні  зрозуміти, що шкода, яку вони завдають навколишньому середовищу, коли засмічують ліси та річки побутовими відходами в кінцевому результаті обертається проти них подібною бідою..

І обов’язково держава повинна відновити фінансування протипаводкової програми «Тиса». Значна частина робіт по захисту берегів річок та укріплення дамб уже зроблена, і якщо її не продовжать реалізовувати, то ефективності від уже здійснених заходів не буде ніякої.

– За вашими оцінками, яка сума збитків завдана Мукачівщині?

– Зараз важко говорити про конкретні цифри, але з впевненістю можу сказати, що найбільше збитків завдано  аграрному сектору Мукачівського району. За попередньою інформацією, підтопленими виявились близько 150 гектарів сільськогосподарських угідь.  Чимало шкоди зазнали й люди. Загалом по району було підтоплено більш ніж сто п’ятдесят домогосподарств, але на щастя  до самих будинків вода не дісталася.