Український ліцей у Румунії потребує допомоги закарпатців
Як відомо, після Першої світової війни Марамороський комітат був розділений по Тисі. До Румунії відійшло з десяток українських сіл навпроти теперішнього Тячівського і Рахівського району. Нині там мешкає половина всіх українців Румунії – тридцять тисяч наших земляків.
Нещодавно український ліцей імені Тараса Шевченка в Сігету-Мармаціей відзначив 15-ліття. Це єдиний навчальний заклад в Румунії, де навчання ведеться українською мовою. Розташоване це місто по іншому боці Тиси навпроти Солотвина.
Педагоги ліцею скаржаться на брак уваги закарпатців до своїх закордонних земляків. Адже ще сто років тому це була одна територія і один народ. Натомість нині ліцею бракує навіть книжок для вивчення української літератури. Зокрема, творів Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Ліни Костенко, Олеся Гончара, Іван Драча, Василя Стуса та інших. Ідеться не про одну–дві книжки, а про комплект для читання цілим класом (хоча би тридцять примірників). І кому, як не закарпатцям, випадало би взяти шефство над краянами, що через історичні катаклізми опинилися в іншій країні?
