Найстаріша газета "Вісник Берегівщини" святкує 100-річчя з несвятковим настроєм (ФОТО)

Рівно 100 років тому, 9 грудня 1912 року, вийшов друком перший номер суспільно-політичногочасопису Берегівщини "BeregiHirlap". Газета виходить по сьогоднішній день двома мовами - угорською та українською.

Щоправда настрій у газетярів не надто святковий - часопис  фінансується більшою часткою з районного бюджету, а співвласники не особливо переймаютьсяподальшою долею видання. Тому вкотре виникає цілком закономірне й логічне питання - а чивзагалі потрібні закарпатцям ці "державні" газети...

Примірник газети за 1922 рік, який зберігся у архіві редакції «Віснику Берегівщини».

Першого номеру новинки у архівах редакції не збереглося. Натомість його було надано на прохання журналістів з фондів національної бібліотеки Угорщини ім. Сечені (м. Будапешт). На той час у реквізитах зазначені: відповідальний секретар Золтан Зомборі, видавництво - книгарня Гейзи Фелдеші, друкарня Єнева Надя на подвір’ї кредитної установи у Берегові, будинок під номером 16.Передплатна ціна видання на рік складала 6 крон, вартість одного номеру.

До речі, річна передплата "Вісника Берегівщини" на 2013 рік складає 80 гривень 64 копійки. Якщо порівняти з періодом Австро-Угорської монархії, то це не так і багато. Наприклад, солдат Швейк з відомого роману Ярослава Гашека у 1915 році також користувався австро-угорськими кронами (адже Чехія входила в склад імперії). І за п’ять крон на вокзалі містечка Табор разом з пораненим мадяром "уговорив" 25 кухлів пива. На сьогоднішні гроші - це не менше 100-150 гривень. Цей ліричний відступ для тих, хто каже про надто високі ціни на періодичні видання...

За шість таких срібних монет із імператором Францом-Йосипом І можна було підписатися на видання у 1912 році

 

У дослідженні Чілли Фединець "Історична хронологія угорців Закарпаття періоду 1918-1944 рр." є відомості про те, що відбулося об’єднання двох газет у Берегові саме під "шапкою" "Берегі Хірлоп" (приєдналася - місцева "Берегі Кезлень"). Редакторами стали Ернев Клейн та Мігаль Радич. З 1920 року видання виходить як інформаційний вісник русинського територіального центру партії дрібних господарників, промисловців та землеробів. Осередок партії очолював тоді в області Ференц Егрі (майстер дзвонів з Малих Геївців, у подальшому - депутат парламенту Чехословаччини). 28 травня 1922 року, з приходом нової чеської влади, газету перейменували на "Закарпатський угорський господарник". У 1926 році редакцію планували перенести в Ужгород, де її планували об’єднати з "Русинським угорським вісником".

Районну газету відновили й після війни. Однак перший "радянський" примірник, датований 2 грудня 1945 року мав іншу назву - "Вереш засло" ("Червоний прапор") і виходив у подальшому лише на угорській мові. А з 1 січня 1955 року "Червоний прапор" виходить вже двома мовами (угорською та українською). Лише через 36 років, а саме 1 січня 1991 року, газета нарешті повернула собі першу назву.

"Сьогоднішній 100-річний ювілей ставить крапку в дискусії про найдавніше видання краю, що і надалі потрапляє до читачів, які підтримують районку, не дають зупинити її поступ через віки, суспільні та політичні зміни", - зазначено у ювілейному випуску газети "Вісник Берегівщини" за 2012 рік.

Однак, ювілей вийшов не надто святковим. Часопис знову переживає важкі часи. Виникають труднощі як із виплатою заробітної плати для працівників, так і з друком видання. Причина банальна - в районному бюджеті вже кілька років не закладають відповідної суми грошей на повноцінне утримання "Вісника". Тому і постійно виникають проблемні, а часом і конфліктні ситуації. Цього року навіть було порушено, а потім закрито кримінальну справу проти в.о. редактора газети Володимира Маркітана через невиплату зарплати працівникам. Бо вини редактора, який не є власником та розпорядником коштів, у цьому - жодної.  

Сьогодні колектив знову перебуває в очікуванні грошей за листопад та грудень. Гроші можливо знайдуться під час перерозподілу районного бюджету на останній цьогорічній сесії. А може і не знайдуться. Тому свого 100-річного ювілею в редакції навіть не відсвяткували. Якось невесело на душі, не до святкувань...

Загалом єдиний цивілізований шлях розвитку - це нормальний діалог між співзасновниками (адміністрацією, радою та редакцією). На жаль, сьогодні він практично відсутній. Владі газета як власний рупор ніби потрібна, але підтримувати її або не хоче, або не має можливості. Процес роздержавлення надто складний - і вижити у нинішніх реаліях без дотацій у "районки" навряд чи є шанси. Ось так і залишається вона у підвішеному стані. Така ситуація ймовірно буде тягнутися до тих пір поки в Україні наказом з гори нарешті примусово вже "роздержавлять" або взагалі ліквідують всю дотаційну державну пресу в регіонах. З огляду використання такої преси як "ручного" адмінресурсу під час виборів - малоймовірно. 

Є ще один варіант - навчити бюджетні видання заробляти на себе самостійно, аби процес відокремлення відбувався повільно, не так болісно. Однак без критичних матеріалів "на злобу дня" та достатньої кількості реклами цього досягти навряд чи можливо. А поки газета залежна від влади - об'єктивної критики тут не буде... 

Степан Височанський
Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...