Павло Цибеленко: "На Драгобрат варто їхати навіть тим, хто не вміє стояти на лижах. За годину навчимо" (ФОТО)

Павло Цибеленко каже, що був одним з трьох підприємців, які у 1999 році почали розбудовувати інфраструктуру на Драгобраті. Колишній лижник запевняє, що навіть машиною заїхати до місця призначення було неможливо. Сьогодні ж – це не така велика проблема. Більше того, кататися можна збиратися вже сьогодні - лижний сезон відкрито. 

– Павле Олександровичу, скільки років базі «Вершина Карпат»?

– Наша база з 1999 року. Вона третя за ліком тут побудована. Раніше тут не було нічого. Можна сказати, що ми створили тут курорт. Люди побачили, що у цьому є перспектива і сьогодні вже таких баз відпочинку безліч.

Втім, зараз вже всі люди приходять на готове, бо усі комунікації проведені. Раніше все було дуже складно. Навіть машиною ми не їздили – спускалися і піднімалися пішки.

– Чим особливий Ваш підйомник?

– Тим, що це найвища точка України. Його висота тисяча сімсот три метри. Підйомник може вмістити сто сорок людей. Швидкість має 1,8 м/с., а один підйом триває близько десяти хвилин.

– Скільки коштує підйомник на день? Яка, взагалі, система: карткова, готівкова?

– Є спеціальні картки. Є й окрема для екскурсійних підйомів: туди й назад. А, взагалі, підйом коштує від дев’яти гривень, а для тих, хто у нас проживає – знижка двадцять відсотків.

У нас ще є бугельний підйомник, що має висоту вісімсот п’ятдесят метрів. У нього трохи більша швидкість – 5 м/с. Він вміщує двох людей. Є ліфт для початківців.

У нас працюють інструктори, які навчалися у спортивній школі, звичайних хлопців, які нічого не вміють нема. Усі наші – мінімум майстри спорту.

– Скільки коштує денний абонемент?

– Цього річ коштуватиме двісті гривень – можна їздити скільки завгодно. Тижневих та місячних абонементів нема, оскільки важко вгадати з погодою. Якщо людина купить абонемент на тиждень, а три дні не працюватиме підйомник, то що тоді? Тому, ми такого не практикуємо. Будуть скарги.

Ми не можемо працювати так, як Буковель. Буває, що по кілька днів дуже сильні хуртовини – всі підйомники тоді стоять. Цей курорт природній – пушок ми не використовуємо. Хоча, плануємо спробувати вже наступного року.

Сподіваємося, що цього року сніг буде, бо минулого, до прикладу, він випав тридцятого грудня. Та й то був такий, що шкода було людям давати лижі на прокат, бо все би порозбивалося.

– Звідки туристів до Вас найбільше приїздить?

– З Білорусі, Росії, багато українців. Є такі туристи, що їздять кожного року.

– Розкажіть, яким обладнанням Ви користуєтеся?

– Ми використовуємо для початківців телескопічні бугелі. Прискорився підйомник – зараз він йде 1,7 – це пом’якшує посадку туриста. Він може м’яко «стартанути» і упасти. Він дуже плавний.  

Користуємося новий ратраком – хороша річ, має нову фрезу. З цією машиною схили будуть гладкішими.

– Чим особлива траса «Вершини Карпат»?

– Схожі тут є й у сусідів. На базі «Драгобрат», наприклад.

– Ви задоволені цим бізнесом? Не думали змінювати його на щось інше?

– Ні, ніколи. Я з цим пов'язаний з самого дитинства: з туризмом, горами, лижами. Ясіня – дуже туристичне містечко. Всі чимось займаються для того, аби докластися до туристичної привабливості краю.

– Скільки коштує провести у Вас, скажімо, сім-десять днів?

– На одну людину проживання від ста вісімдесяти гривень, включно з дворазовим харчуванням. Я вважаю, що це не є дорого. Якщо людина має свої лижі, то це вже плюс. Залишаються лише підйоми і, за бажання, баня, більярд, теніс.

– На Новий рік дорожче?

– Так, до п’ятого числа рівно у два рази вищі ціни.   

– Основний наплив людей на Драгобраті коли?

– Основний – Новий рік, студентські канікули та березень. Хоча буває й таке, що номери пустують.

– Коли найпізніше Ви закривали сезон?

– Здається, п’ятнадцятого травня. А колись починали навіть у середині листопада.

– Яким чином закриття відбувається?

– О, дуже гарно. Ми робимо прямо на схилі фестиваль. Виступав і Віктор Павлік, і сцена була велика, і факельний спуск робили. Це дуже гарно.

– Тим, хто зовсім не вміє кататися на лижах, варто до вас їхати?

– Дуже! За одну годину ми вчимо стояти на лижах.

– Маленькі бази створюють конкуренцію вашій? 

– Я не звертаю на це жодної уваги. Я радий з того, що у мене є. Нема у мене ворогів, ми всі дружимо.

– Ваші діти катаються?

– Звичайно! Доньці чотирнадцять років, вона у спортивній школі займається. Має медалей багато, займала і в області перші місця. І син молодший теж займається.

– Зі скількох років варто дитину на лижі ставити?

– Думаю, що з шести-семи, хоча, мої діти й раніше стали. Але краще трохи зачекати, бо руйнується хребет.

– Контрольні перевірки не заважають Вам працювати?

– Поки що, ні. Звісно, без перевірок ніяк не обійтися, але, якщо за усіма нормами працювати, то проблем немає. Кожного року з’являються нові закони, тому мусимо за усім цим дуже слідкувати.

– Чого не вистачає Драгобрату?

– Дороги – це найбільша проблема. З часом, ще хіба лінію електропередач треба буде замінити, але це закономірно, що вони зношуються. І питання з питною водою треба правильно вирішити.