Телефонний бізнес: Закарпатці охоче купують собі «гарні цифри»

Телефонний бізнес: Закарпатці охоче купують собі «гарні цифри»

Чверть мільйона за телефонний номер? Виявляється, така ціна за гарний порядок цифр є не фантастикою, а ринковою реальністю.

Епоха, коли мобільний телефон став доступним не тільки для заможних громадян, а й для середнього класу, для Закарпаття настала у 1997 році. Саме тоді, 14 років тому у нашій області було презентовано стандарт мобільного зв’язку GSM-900. Саме того року тодішній губернатор Закарпаття здійснив перший демонстраційний дзвінок у мережі нового стандарту із Ужгорода у Київ (телефонував керівникові мобільного оператора, що розгорнув новітню мережу і дзвінок цей транслювався через гучномовці на все фойє ОДА).

Саме від того моменту для закарпатців стало можливим користуватися доступними мобільними терміналами, або ж «телефонними трубками», що базуються на цій технології. Старий стандарт мобільного зв’язку NMT, як і дорожезні «трубки», які її обслуговували, поступово пішли у небуття.

Тоді, у далекому вже 1997-му автор цих рядків побував на презентації стандарту GSM і так перейнявся доступністю ідеї мати у кишені персональний миттєвий зв’язок, що вже за рік, наскладавши «заначок», купив свою першу скромну і громіздку «мобілку». І хоча сам термінал був недорога і простенька Motorola d60, номер чомусь хотілося мати якийсь «гарний». Наполегливість, хитрощі і благання подарували доступ до не розпакованого ящика зі стартовими пакетами SIM-SIM. Чесне слово, дали той ящик так, що до нього не вистачало тільки слів «на, псих, вибирай собі!» Але гордість була втоплена у радості «зараз у мене буде гарний номер». І таки вдалося відкопати у тому ящику номер вигляду (050) azc-xx-yy! О, це був успіх. І це був також сигнал «свій-чужий». Обмінюючись номерами телефонів для зв’язку, можна було виявити у свого візаві у номері гарне поєднання цифр і обмінятися, окрім номера, значущими поглядами, у яких читалося «що, брате, також естет-маніяк?» І хоч ваш покірний слуга із того часу змінив 11 мобільних терміналів, номер телефону залишив собі той самий, добутий у нерівній сутичці із клерками офісу мобільного оператора. А невдовзі і дружині чудом і за звичайну просту вартість добув номер вигляду (050) wxz-abcd.

Чому «чудом» і за «звичайну просту вартість»? Та тому, що тепер номери із цікавою послідовністю цифр, з їх повторенням чи унікальними комбінаціями коштують непоганих грошей і називаються «срібні», «золоті», «діамантові» і на них полюють ті, хто згодом поправляє своє матеріальне становище з гаманців тих, хто полювати не вміє чи не бажає.

Одним із таких продавців красивих номерів є мукачівець Анатолій. Ось що він розповів Мукачево.net:

– Насправді, я продаю мобільні телефони. Апарати. Або ж «трубки» чи «мобілки». А телефонні номери – це невеличкий додаток до мого телефонного бізнесу. Базується він на тому, що зараз в Україні є кілька операторів мобільного зв’язку. Різні оператори – різні тарифи. У когось вигідніший мобільний Інтернет. Хтось має дешевші дзвінки за кордон, наприклад. А багато людей заводять собі більше, ніж один телефон із різних міркувань. Наприклад, один виключно для роботи, який у неробочий час і у вихідні вимикається і використовується виключно телефон для друзів. Щоб з роботи у неробочий час не смикали. Або навпаки – кілька номерів телефонів різних операторів для того, щоб клієнтам чи замовникам було зручно і дешево чи безкоштовно зателефонувати із будь-якого оператора. Є й просто такі, хто мають кілька мобілок у кишені для власної зручності.

Саме через ці чинники по Україні серед деяких людей гуляє мода: користуючись двома номерами різних мобільних операторів самі номери підбирати такі, щоб останні 5-6-7 цифр були однакові . Це вважається круто і дехто за це готовий платити. Я зараз трохи гендлюю цим ділом.

– А скільки такі номери коштують зазвичай?

– Це залежить від самого номеру і від оператора. Номерів оператора… Ну, назвімо його «оператор із дорожчими номерами»…  Їх у мене небагато. Є такі, які закінчуються на 6888, 7776, 3555, 8555, 33666. Ціна такого номера у мене в районі 150-250 грн . Іншого оператора, менш популярного на Закарпатті, маю набагато більше. Є закінчення: 0005, 0006, 9111, 8222, 6555, 4666, 3456, 4567, 5678. Такі номери коштують у районі 30-50 грн. Є і дорожчі це наприклад: а43332, а444055, а444144, 777500а, 77444а44, а155551, 9а93000, 774774а. Такі – близько 120-180 грн. коштують.

– А якщо у людини не дуже упізнаваний номер, але вона хоче такий самий від іншого оператора? Це можна зробити?

– Так, реально. Для цього треба знати куди піти, що сказати і ще кілька професійних секретів, які не розкриватиму. В ідеалі можна знайти точно такий самий номер, окрім, звісно, префіксу оператора. Тобто, всі 7 цифр співпадуть. Це – так звані, парні номери. Але це, звісно, удача і рідкість. Зате знайти номер із шістьма останніми цифрами на порядок легше і часто покупцеві буває цього достатньо. Ба, буває досить і 4-5 останніх цифр однакових у обох номерах. Така пара вже дуже гарно виглядає на візитці, на борту таксі чи у рекламному буклеті. Видно, що власник бізнесу, як мінімум, ставиться серйозно до значущих дрібниць.

– Як часто купують номери?

– Особисто у мене – близько 5 номерів на місяць. Але я на ринку Закарпаття не сам. Цим промишляє більшість із тих, через кого йде гуртова торгівля стартовими пакетами. І хочу зауважити, що мої покупці це, переважно, Хуст, Іршава. Там я буваю регулярно і мене вже знають у лице, тож клієнтура підходить просто на ринку. Часто люди купують такі номери собі для особистого престижу, але і фірми буває ставляться до цього серйозно. Є на Закарпатті фірма, у якої номер 444-0-444. І ці цифри – великим розміром на всій їхній продукції. Побачиш – неможливо забути.

 

Поспілкувавшись із Анатолієм, який, до речі, сам має номер, що його годі запам’ятати і з третього разу, ми «пробили» цю тему у Інтернеті і виявили цілий ряд сайтів, які мають продаж номерів своїм головним бізнесом. І ось лише погляньте які ціни на номери із екзотичними назвами «мільйонник», «флеш-рояль».

Найдешевше, що нам вдалося знайти на одному з сайтів (він найдорожчий з поміж усіх своїх конкурентів) це:

Золотой номер Джинс (0)66 673-1111 – 800 грн.

А далі – по наростаючій.

Золотой номер Джинс (0)95 783-6666 – 1 249 грн
Золотой номер МТС (0)99-7777715 – 4 005 грн
Золотой номер МТС (0)95 63-44444 – 9 000 грн
Золотой номер МТС 095-x111111 – 35 000 грн
Флеш-рояль лайф (0)93 7-6-5-4-3-2-1 – 48 060 грн
Миллионник Life (0)93x000000 – 56 070 грн
Бриллиантовый номер МТС (0)955555550 – 80 100 грн
Экстремальный номер МТС 099 x999999 – 79 000 грн.

А тепер справді екстремальні, але не номери, а ціни:

Бриллиантовый номер МТС (0)95 6666666 – 160 248 грн
Бриллиантовый номер МТС (0)506666666 – 200 250 грн.

До речі, остання цифра – новий рекорд. Бо за словами нашого співрозмовника Анатолія ще зовсім недавно номер 066-6666-666 був проданий «усього» за 160 000 грн.

Подібних номерів у продажу – десятки. Звісно, самі продавці всього цього шиферного добра мають не пару, а трійку однакових номерів від трьох операторів із усім сімома однаковими останніми цифрами.

На інших сайтах, їх самостійно легко знайти у Інтернеті, такого розкішного номерного добра, звісно, нема, схоже їхній мегаконкурент усі узурпував, але є цілком привабливі номери за ціною від 250 до 800 грн. А оскільки гарні комбінації цілком вичерпні, то сайти, які потрапили у цей бізнес пізніше, продають щось навіть на кшталт 0x-78-78-79-79 по 500 грн.

Наприкінці пригадалася ще одна історія з телефонними номерами. У епоху, коли мобільний телефон був не повсякденною необхідністю, а предметом престижу і дозволити собі його могли люди зі статком вище середнього, кмітливі молоді люди, переважно студенти, заробляли собі непоганий бонус до стипендії наступним чином. Міняли всі наявні гроші на дрібні купюри. Кожна купюра, як відомо, має свій номер. І цей номер – семизначний. Тож, студенти набирали код мобільного оператора, а потім – номер купюри, яку вони у цей момент мали на руках. І якщо на тому кінці піднімали трубку – студент пропонував купити купюру з номером, як номер, на який він додзвонився. Багато хто хотів мати такий сувенір і охоче купував купюру за вартість, що багатократно перевищувала номінал. Гривню чи дві можна було продати за 20-50 грн., а «десятку» – і до сотні, 50-ку – за 200-250 грн, але важче вмовити клієнта. Однак, багатьом вдавалося. Передати гроші і купюру поштою було вже справою техніки. Потім ця мода зникла.

Ось такі пристрасті довкола цифр.

Олександр Попович, спеціально для Мукачево.net
Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...