Уродженець Берегова винайшов штучну молекулу, яка може пояснити виникнення життя на Землі

Уродженець Берегова винайшов штучну молекулу, яка може пояснити виникнення життя на Землі

Життя хіміка Джуліуса Ребека абсолютно протилежна історії героя серіалу BreakingBad.

У маленькому закарпатському Берегові народилося чимало відомих людей. Серед них і відомий американський хімік Джуліус (Дюло) Ребек-молодший, якому цього року виповнилося 68. В Америці називають його не інакше, ніж «сучасний Ейнштейн»та «молекулярний архітектор» – саме ці слова звучали під час церемонії вручення йому минулого року чергової престижної премії від американського хімічного товариства – Nichols Medal Award 2011. Доктору Ребеку давно пророкують навіть Нобеля – за розробки, з яких почалися «популярні» нині нанотехнології. На жаль, жодного разу у місті, де народився, пан Ребек за усі роки свого життя так і не побував…

Пішки через кордон, рятуючись від комуністів

Джуліус Ребек-молодший народився 11 квітня 1944 у місті Берегові (Берегсасі), на  той час місто знаходилося на території Угорщини. Тоді ж, у квітні, у місті почнеться  масове виселення єврейського населення в гетто, але родину Ребек ця біда обминула, бо вони були угорцями. Однак у жовтні в Берегово увійшли радянські війська, яких насправді практично ніхто з місцевих не сприйняв як визволителів. І тоді 30-річний берегівський адвокат Дюло Ребек приймає непросте рішення - разом з молодою дружиною Євою та немовлям втікати за кордон.

Дюлі-молодшому тоді ледь виповнилося лише шість місяців. Однак таксклалися життєві обставини, далі зволікати було неможливо. Адже багатьох угорців, особливо тих, які обіймали якісь посади за минулої влади, арештовували та відправляли у трудові концтабори. Тому Ребеки просто зібрали найнеобхідніші речі та таємно пішки рушили у бік більш цивілізованої Європи. Через Угорщину потрапили до Австрії, де опинилися у таборі для інтернованих. Там, у табірних умовах, прийшлося пробути ще довгий час – майже 5 довгих років, працювати на фермі, або вижити. І лише у 1949 році через Всесвітню церковну службу допомоги (Church World Service) їм вдалося знайти людину-спонсора, який запросив родину до Америки. Здавалося, що відбулося диво. Так Ребеки як раз на Різдво опинилися у штаті Канзас, в містечку Перрі, де й оселилися на місцевому ранчо.

Батько копав могили, аби прогодувати сім’ю

Ребек-молодший, нині відомий професор та директор інституту хімічної біології у Каліфорнії, згадує: «Це абсолютно не нагадувало казку, про яку мріяли мої батьки. Наш «спонсор» здається вирішив, що здобув собі безплатних слуг. Адже батько з адвокатською освітою змушений був важко і щоденно працювати як простий робітник». Лише через шість місяців, дізнавшись про це у церковній службі, Ребекам знайшли нове житло – у робітничому кварталі міста Топека.

Однак і там не приходилося перебирати з роботою. Дюло-старший працював де прийдеться - спочатку навіть копав могили на місцевому цвинтарі та прибирав шкільний двір, згодом опанував професію муляра. «Влітку ми братом Полем допомагали батькові фарбувати будинки, – розповідає Джуліус Ребек. – І знаєте, – я все ще непоганий муляр. Майже у всіх місцях, де мені довелося жити я робив внутрішній дизайн власними руками».

У 1955 році Ребеки нарешті отримали громадянство США (так звану натуралізацію). Чоловіки змінили свої імена, аби вони звучали більш по-американські. І батько через  три роки вирішив відкрити власний бізнес, а пізніше його навіть знали в окрузі Топеки за прізвиськом «Легендарний муляр». Врешті-решт Дюло та Єва Ребеки змогли перевезти до Америки власних батьків, які залишилися у Європі.

Сучасний вигляд міста Топека (штат Канзас)

«Ідеальні американці» з Берегсасу

Знаючі, що подружжя угорці, одного разу місцеві мешканці організували приїзд до Топеки відомого угорського циганського оркестру Салаі. Всі захоплено чекали, що скажуть Ребеки, як відреагують на такий сюрприз. З міста Вічіта мали приїхати інші американці з угорським корінням. Єва Ребек тоді, у 1997 році, сказала, що дуже вдячна за те, що зможе поринути у спогади про свою молодість. Однак зізналася, що ніколи не мріяла повертатися до Угорщини (народилася вона у Ніредьгазі) або у Берегово. «Все змінилося, у нас більше немає там рідні, – сказала жінка. – Тому я хочу згадувати свою рідну землю такою якою я її пам’ятаю. Загалом ми отримали дуже багато саме в Америці, навіть більше, ніж могли очікувати. Тепер в нас двоє чудових синів, багато онуків. Коли ми сюди приїхали, то не знали жодного англійського слова, однак незважаючи ні на що – ми зробили це!» 

1 жовтня 2005 році у віці 91 рік помер Джуліус (Дюло) Ребек-старший, а минулого  року у січні не стало і Єви Ребек, якій теж було 91. Разом подружжя прожило 65 років. У некролозі їх називають «ідеальними американцями, які зробили все, аби жити у вільній країні і пишалися тим, що здійснили свої мрії в Америці». А кар’єра їхніх двоє синів справді склалася успішно – Пол став лікарем-дантистом, а Джуліус-молодший – відомим на весь світ вченим-хіміком.

Єва Ребек. Могила батьків у м. Топека

Штучна молекула Ребека – «свято» для дарвіністів

Захопився хімією Джуліус ще у школи. І вчитель дуже здивувався як цей хлопчик з угорської родини так легко орієнтується у складній науці. Хоча насправді школяр мріяв стати архітектором. Можливо саме так би і сталося.Однак після школи здібному студенту запропонували місце лаборанта і це все вирішило.  «Це означало, що я можу працювати в лабораторії з кондиціонером, а не фарбувати будинки, так що я одразу вхопилася за таку можливість», – розповідає Ребек.

Джуліус Ребек закінчив Університет штату Канзас, а у 1970 році отримав диплом і ступінь  доктора в галузі органічної хімії у технологічному інституті Массачусетса.Працював асистентом професора в Каліфорнійському університеті (1970-1976), далі в університетіПітсбурга продовжує власні дослідження у молекулярній сфері і робить свої перші відкриття.

У 1989 році вчений розробив перші синтетичні (штучні) органічні молекули, які здатні самовідтворюватися і навіть мутувати. Звісно поки лише у лабораторних умовах. Однак це неймовірне на той час відкриття викликало справжній ажіотаж, і не лише у науковому світі! Молекула, яку Ребек назвав ААТЕ, складається з двох компонентів, що нагадують білок та нуклеїнову кислоту. В суміші хлороформу ідеяких речовин ААТЕ стає матрицею для виникнення нових молекул ААТЕ. «Я просто хотів знати, чи зможу зробити це», – згадує Ребек.

Сенсацію одразу підхопили теоретики еволюційних процесів, такі як Річард Доукінз, які побачили у цьому експерименті яскравий приклад того, як самовідтворювалися перші молекулярні структури під час зародження життя на Землі. Деякі журнали справді спочатку розцінювали це як розкриття таємниці еволюції. Особливо раділи з цього приводу дарвіністи та атеїсти – нарешті для їхніх теорій з’явилося яскраве підтвердження!  

Хоча як зазначають, інші дослідники – хімія Ребека надто штучна. Дж. Джойс, який працював в інституті Скріппса, написав в журналі «Scientific American» про роботу Ребека: «Вони [молекули ААТЕ] можуть відтворюватися тільки в штучних, спеціально створених умовах, але важливіше те, що вони відтворюються занадто точно. Без мутацій молекули не можуть еволюціонувати в дарвінівському розумінні цього слова». Вчений Леслі Оргел каже: «Я не бачу, яке відношення вони мають до виникнення життя на Землі».

Джуліус Ребек із студенткам після вручення премії NicholsMedalAward 2011

Молекулярний архітектор – приклад для наслідування

Але, у будь-якому разі, це відкриття Джуліуса Ребека-молодшого надихнуло інших дослідників у області «популярних» нині нанотехнологій. У 1996 році вченого запрошують до дослідницького інституту Скріппса в якості директора новоствореного Інституту хімічної біології.

«Лабораторія Ребека займається дуже серйозною «топовою», можна сказати фундаментальною, наукою, – каже ужгородець Роман Селянчин, який працює в японському Університеті Кітакюшу (The University of Kitakyushu). – Ще студентом він займався хімією пептидів (короткі амінокислотні полімери), по цій темі і захистив докторську дисертацію. Після цьогозацікавився проміжковими продуктами хімічних реакцій і винайшов тест для їх визначення. Ця робота, фактично стала перехідною фазою до того чим займається Ребек і його лабораторія зараз. Одним терміном це називається molecular recognition, українською «молекулярне розпізнавання». Це дуже широка і важлива область синтетичної хімії. Успішна розробка систем молекулярного розпізнавання відкриє необмежений простір для надзвичайно важливих застосувань цього методу у промисловості, екології, медицини та навіть у побуті. Однозначно, Джуліус Ребек – дуже крутий вчений, з таких треба брати приклад».

«Зараз основна моя робота проходить в лабораторії, однак мені самому дуже подобається ідея, аби основні методи, які ми створюємо, знайшли своє практичне застосування у реальному світі», – каже сам вчений. Цікаво, що замовниками досліджень його лабораторії в галузі нано-архітектури є навіть Міністерства оборони США, бо штучні молекули здатні виявляти та нейтралізувати бойові отруйні речовини. 

Джуліусу Ребеку 68 років. Він входить до числа 20 провідних вчених у світі в своїй області за останнє десятиліття. Підготував багато учнів-послідовників, має чималий список престижних нагород.Є дійсним членом Національної академії наук США (1994), Британського Королівського хімічного товариства, почесним членом Академії наук Угорщини (2001) та Європейської академії наук (Academia Europaea, 2005) тощо. 

Звісно, закарпатцям він цікавий в першу чергу своїм походженням. Але з іншого боку – історія життя його родини не залишить байдужим нікого. Однозначно, що він також є прикладом для наслідування. Тим паче, професійні хімікиу світі нині – серед «топових» професій, на рівні з програмістами. Вони стають навіть героями мегапопулярних серіалів, яскравий приклад - BreakingBad («Пуститися берега»). На щастя, у Джуліуса Ребека кар’єра склалася набагато успішніше, ніж в ВолтераВайта – хоча ззовні вони трохи схожі.

Джуліус Ребек та ВолтерВайт, герой серіалу BreakingBad

Не слід забувати також, що все починається ще у шкільному віці. Доктор Ребек згадує: «Моїми улюбленими предметами у школі була обробка металу і креслення.  Вони надихнули мене і зацікавили архітектурою; це саме те, що я роблю сьогодні на молекулярному рівні».

А у місцевих краєзнавців з’явилося чергове завдання – розшукати будинок у Берегові, в якому колись мешкала родина Ребеків. Там обов’язково має з’явитися пам’ятна дошка, навіть якщо берегівчанин Джуліус (Дюло) Ребек-молодший і не стане Нобелевським лауреатом у найближчий час.Ми ж бажаємо йому успіху!

Олександр Ворошилов, Мукачево.net
Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...