Винороб Іван Урста: «Вино любить сонце і тінь ґазди, який кожен день за ним наглядає» (ФОТО)

– Пане Іване, Ви задоволені цьогорічним врожаєм винограду?

– Слава Богу, цьогорічний врожай був непоганим. Однак, сто днів не було дощу: липень, серпень, вересень. Тому, ми, по-перше, втратили пару тисяч літрів соку. По-друге, висохли восьми-дванадцятирічні кущі. Я їх намагався врятувати знявши уражай. Спочатку половину, а потім увесь.

Минулого року теж була така засуха – майже три місяці. А тієї зими не було недостатньо снігу і вологи для хорошого заряду на все літо.

– Але ж врожай більший, ніж минулоріч?

– Так, він все одно був чудесним, якщо порівнювати з попередніми.

– Ви реалізовуєте молоде вино?

– Ні, я цим не займаюся. Молоде вино, так зване, божоле – за великим рахунком і не вино зовсім. Ось, до прикладу, на святі св. Мартина відкривали бочку з молодим вином і віддавали землі. Але, знаєте, це робить господар лише для того, аби скуштувати як вино дозріває.

Вино, як і ми з вами, народжується, підростає, досягає свого апогею, тримається, старіє. Вічного на цій землі немає… (пауза) Хіба що якість «Хортиці». Все міняється, а якість «Хортиці» вічна – ви ж знаєте цю рекламу? А й справді, що там може мінятися? Спирт і вода – більше там нічого немає.

В одному ковточку вина, у погарчику* який ви тримаєте у руках, більше п’яти сотень компонентів (йдеться, зокрема, про вино «Унікум»). З тринадцяти незамінних для організму людини амінокислот – вісім там. Понад двадцять вітамінів. Домінує група В, які відповідають за стан вашої нервової системи і засвоєння інших вітамінів. Це кладезь**. Підете в аптеку накупуєте дві жмені пілюль усяких, або вип’єте той ковточок вина і отримаєте те саме. Лиш ті ліки нищитимуть печінку, а тут ви отримуєте природне все.

Вино – це культура біблейська. Господь її створював для душі, для тіла, для здоров’я. Все решта: пиво, горілка – створені дияволом, аби ввести нас у спокусу. Я теж усе це пив, як і весь Радянський Союз – поки не наскочив на інфаркт. Все приїхали, діду! Мусив вибирати: або життя, або ящик. Це було двадцять два роки тому. З того часу, я п’ю лише челлене*** вино.

– Скільки сортів Ви привезли цього разу до Мукачева?

– Не багато. У мене, взагалі, десь до десяти сортів. Я не розумію тих колег, які господарюють на колишніх колгоспних посадках винограду, коли за часів колгоспів садилося все – на тобі Боже, що мені не гоже – і вони мають по двадцять-тридцять сортів.  Виникає питання: що це за чудеса такі?

На жаль, виноробство на Закарпатті і Берегівщині, зокрема, перетворюється на бізнес. А там де бізнес: ви мені не брат, та паніка**** – не сестра, не тітка. Бізнес є бізнес – вовчі закони. Скуштуйте-но ті вина, які народилися під писком бізнесу. Люди схаменіться!

Після фестивалів, на яких сто п’ятдесят виноробів, які відгуки? Коли я прийшов на мукачівський фестиваль – нас було десятеро. Вино роблять всі, а хто посадив хоч корч вина? Це підриває честь і пам'ять наших батьків, імідж нашої області. Нам що, все одно? Той турист, який приїде з Донецька, не винен, що він не знає, як воно має бути – його ненька так виховала. Але нам честі не робить те, що ми тут теж будемо його обманювати, розумієте? Той Пан згори все видить і каже: «Воздасться тобі за твої діяння», так чи ні? Вже й наша закарпатська молодь вашого віку не знає, яке те вино має бути, їм байдуже. Вони так у тому розуміються, як курка у пиві.

– Який найкращий вік для вина, пане Іване?

– До півтора року воно ще лише народжується і лише потім стає «in vino veritas». Якщо переводити у наші з вами роки, то це п'ятнадцять-сімнадцять років. До того воно лиш «вінко», як кажуть словаки.

Іспанський письменник казав, що людина, яка насолоджується і цінує вино – п’є тайну. Я з ним на сто відсотків погоджуюся. Ніхто не знає, що виросте з маленької дитини. Так само і з вином – це жива природа. 

Американський хімік казав, що вино є реально існуючим, ідеально зберігшимся фруктом. Не опіум для народу, а фрукт. Ви ним можете користуватися увесь рік, а виноград можете їсти лише кілька місяців. Звісно, можна їсти турецький цілорічно, але є вірогідність отруїтися.

То чому ми це сплюндрували? Чому руська православна церква бере вино для причастя? Чому його згадує Ісус у Біблії? Понад тисячу разів згадується вино. Пиво і горілка – жодного. То хто тоді зараз керує цим світом, якщо на усе це закривають очі?

Я розумію, якби виноград ріс усюди. Але ж, ні. Він, кажуть, любить сонце і тінь. Всі питають: як це? Так от, сонце – бо без нього немає винограду, а тінь – ґазди*****, який кожен день наглядає за вином. Вино – це ж не пшениця і не кукурудза: посадив, прийшов через кілька місяців і зняв. Треба бути відданому винограду, як пес ґаздови. Виноград ґазда, а я – пес. (сміється) 

Тисячі років тому, люди ще спілкувалися жестами, а вино вже було. Були технології, фільтри, консерватори? Бог творить вино, а головне завдання виноградаря – виростити якісний виноград. Дякуючи тому вину і я живу на цій земли. Якби не воно, я б перед вами не стояв.

Словничок:

погарчик* – стакан
кладезь** – джерело, колодязь
челлене*** – червоне
паніка****  – панянка, дівчина, жінка
ґазда***** – господар