Чому у Мукачеві замітали двічі на тиждень?

Книжка Олександра Волошина „Мукачево у старовинній листівці” вже отримала великий резонанс. Невтомний колекціонер поштових листівок подарував нам розкішний альбом із 336-ма старовинними видами міста над Латорицею. Але викликає захоплення не тільки титанічна робота Олександра Волошина, але й автора тексту – відомого ужгородського історика Йосипа Кобаля. В анотації до книжки сказано про „коротеньку довідку з історії міста Мукачева”. Насправді у науковий обсяг введено чимало нового матеріалу, про що говорить і поважний список використаної літератури різними мовами. Адже кандидат історичних наук, завідувач відділу археології Закарпатського краєзнавчого музею володіє усіма необхідними для історика нашого краю мовами – німецькою, угорською, чеською, українською та російською. Тому відкриттям для читача стають не тільки старовинні листівки, але й місткі коментарі до них. Сотні прізвищ, установ, фірм подають живу і випуклу картину минулого. З альбому можна дізнатися чимало нового, цікавого і навіть потішного. Наприклад, що вулиці Мукачева заміталися двічі на тиждень -- у вівторок і суботу. Що хворі першої мукачівської лікарні харчувалися за рахунок того, що по суботах просили милостиню. Чи що у першій половині ХІХ століття у Мукачеві були три готелі і понад 20 корчм, окремі з яких мали оригінальні назви – „До чорного півня”, „До білого коня”, „До останнього філера”. І взагалі -- Мукачево багато в чому випереджало Ужгород. Наприклад, тут раніше спорудили театр і залізничний вокзал. У 1921 році в місті над Латорицею було більше мешканців, ніж в місті над Ужем. Саме тому підняли питання про перенесення крайового центру. Шелестівська церква – окраса Ужгородського скансену – спочатку стояла в Мукачеві. Музей Тиводара Легоцького був найбільшим приватним зібранням старожитностей у всій Автро-Угорщині (7 тисяч експонатів). А тютюнову фабрику допомагав засновувати Едвард Еган. Працювали тут переважно жінки і виготовляли кубинські, пуерто-риканські і короткі сигари хорошої якості. Одне слово, унікальні листівки Олександра Волошина та коментарі Йосипа Коваля відкрили для нас нове, невідоме Мукачево, яке прозирає з минулих сторіч. У планах невтомного ентузіаста старовинних поштівок перевидання альбому про Ужгород, значно доповненого і розширеного. А на черзі – проекти про Мараморош та Берегово. Гляди -- і силами кількох людей будуть повернуті з небуття цілі пласти, здавалося би, назавжди втраченої минувшини. Олександр ГАВРОШ, Ужгород На фото - Мукачівський замок, листівка 1939 року.