Жителька міста над Латорицею Тамара Берегелі вирішила провідати родичів на Поділлі.
Жінка взяла із собою й кота. Коли настав час повертатися на Закарпаття, він десь зник. Господиня була в розпачі і вже не думала, що колись побачить свого улюбленця. Та за десять днів пані Тамара не повірила власним очам: перед нею стояв її Кузьма. Щоправда, дуже змарнілий, голодний, а лапки всі стерті аж до крові. Побачивши хазяйку, з усього розгону кинувся їй на руки й почав лизати щоки. Цілий тиждень потім кіт тільки те й робив, що їв та відсипався.
А згодом господиня вирішила провідати знайомих у Виноградові і теж змушена була взяти свого улюбленця. І цього разу рудий кудись запропастився. Жінка додому повернулася без нього. Рівно за тиждень вона зустріла в під’їзді свого Кузьму дуже схудлого, знесиленого і замащеного.
Фахівціветеринари стверджують, що коти, як і їхні кровні вороги собаки, орієнтуються за запахом і саме в такий спосіб розшукують домівку, перебуваючи навіть за сотні кілометрів.
Коментарі
Ну що ж це таке із нашими меншими друзями,кудись пропадають,хоч на вулиці і не березень, але ж може дуже тепло, то і звірі попутали пори року. Вчора усі читачі сайту Мукачево.нет вітали з поверненням такси Люсі,що пропала в районі Монастиря.А ось Кузьма вже у Вінниці пропав.Це ж треба? Щасливе повернення до своїх господарів тварин говорить про відданість їм за добре відношення до братів менших.