Усиновлення дитини в питаннях та відповідях

Усиновлення дитини в питаннях та відповідях

У цьому році принципово змінено підхід у фінансуванні потреб дітей у прийомних сім’ях і дитячих будинках сімейного типу, також збільшено розмір грошового забезпечення батьків-вихователів і запровадежне грошове забезпечення прийомних батьків. Для дитини - це два прожиткових мінімуми щомісячно залежно від віку дитини. Грошове забезпечення людей, які взяли на себе місію виховання дітей – 35 % від суми коштів, які нараховуються на утримання дітей, але не більше 1,5 прожиткових мінімуми, встановле

Сьогодні, 30 січня, в Ужгородськомупрес-клубі відбулося засідання на тему: «Перспективи національного усиновлення». Із журналістами зустрілися керівник Служби у справах неповнолітніх ОДА Світлана Якімеліна та директор Чинадіївського дитячого будинку Світлана Софілканич. Вони розповіли журналістам усі особливості усиновлення дітей в Україні і про те, що чекає сімейну пару, яка збирається найближчим часом усиновити дитину. Які бюрократичні процедури чекають на родину, яка вирішила всиновити дитину? Скільки часу для цього потрібно? У разі втрати дитиною можливості з різних причин жити і виховуватись в рідній сім’ї пріоритетом її влаштування дійсно визнано усиновлення. Це практика, яка існує в світі. Україна на законодавчому рівні визначила цю форму опікування дитиною найбільш доцільною і бажаною. Інші можливості сімейного влаштування дитини: опіка/піклування, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу є наступними пріоритетними формами влаштування дитини. Направлення дитини до інтернатного закладу має стати виключним. Крім того, таке влаштування не позбавляє відповідальних осіб від пошуку сім’ї для дитини. Це визначальний вектор державної політики стосовно дітей, які за різних життєвих обставин залишились без сім’ї, і Міністерство буде неухильно його дотримуватись. Стосовно кроків, які необхідно пройти родині, яка бажає усиновити дитину: їх не так багато і вони досить чітко окреслені в законодавстві. Для всиновлення необхідно: звернутись у районну сужбу у справах неповнолітніх за місцем свого проживання із заявою. До заяви додається довідка про заробітну плату або копія декларації про доходи, засвідчена в установленому порядку; копія свідоцтва про шлюб, якщо заявники перебувають у шлюбі; висновок про стан здоров`я кожного заявника, довідка про наявність чи відсутність судимості, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання. Потім служба готує висновок щодо можливості бути усиновлювачами. Можуть бути необхідні ще деякі документи, залежно від обставин справи: усиновлюється дитина-сирота чи дитина, наприклад одного з шлюбних партнерів іншим з подружжя. Необхідну консультацію щодо пакету документів нададуть у службі у справах неповнолітніх. Наступні кроки: пошук дитини (це функція служби у справах неповнолітніх), встановлення контакту з дитиною, звернення до суду, розгляд і ухвалення рішення судом, прийняття дитини в родину. Якщо порівняти процедури усиновлення в Україні та в США або інших зарубіжних країнах, то там цей шлях набагато довший і більш суворий. Наприклад, згідно з Сімейним кодексом для підготовки службою у справах неповнолітніх висновку про можливість подружжя бути усиновлювачами надається 10 днів. В Сполучених Штатах спостереження за родиною може тривати не один і не два місяці. Там ретельно вивчаються не лише внутрісімейні стосунки, але й стосунки з найближчим оточенням родини. Надаються рекомендаціїї стосовно того, для якої дитини (враховуючи вікові, психологічні характеристики, стан здоров’я) ця родина може бути найбільш вдалою формою влаштування щодо можливості виховання і розвитку. Стосовно бюрократичності процедури. Тут є декілька важливих складових: -психологічна складова: мотив до усиновлення у значної частки українських громадян (за винятком усиновлення одним з подружжя дитини іншого з прдружжя) є неможливість мати власних дітей або, на жаль, втрата власної дитини. Часто людина роками проходить курс лікування, перебуває в надії та очікуванні, переживає непростий процес прийняття рішення стосовно усиновлення чужої дитини. Лише подолання перестороги, яка панує відносно дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, що усі ці діти наслідують своїх батьків на генетичному рівні, відбирає величезні душевні сили. «Дамокловим мечем» над усиновителем висить і таємниця усиновлення: що робити, щоб ніхто не дізнався про усиновлення та багато іншого особистісного. Пройшовши (роками!) через ці переживання й прийнявши непросте рішення, людина приходить з надією: я хочу всиновити дитину, я не можу більше чекати. А цій людині повідомляють: треба зібрати довідки, зачекати всиновку. А щоб одержати довідку треба йти в ЖЕК, в поліклінніку, в іншу установу, стояти в черзі. До речі, сплатити за одержання довідок. А людині вже несила чекати – вона роками йшла до свого рішення. Це дуже інтимна сфера, а до неї треба пускати сторонніх людей! Навіть за найдоброзичлівішого ставлення усіх, хто видає довідки і здійснює медогляд, людині непросто. Що робити? Яку довідку відмінити: від нарколога, психіатра, про несудимість? А якби кожному з нас в якусь хвилину довелось на певний час віддати свою дитину чужій людині? Кому б ми довірили дитя, чи схотіли б якихось підтверджень про стан цієї особи? -складова відповідальності посадовця: безвідповідальне ставлення і навмисне зволікання посадовцями вирішення питання усиновлення. Міністерство недвозначно реагуватиме на такі випадки серед працівників нашої галузі. Вміння працювати з людьми – показник професіоналізму посадової особи. Зараз ми проводимо низку навчальних семінарів для фахівців служб, які перейняли повноваження у сфері захисту прав дитини й усиновлення від органів освіти. Наша позиція: кожний працівник, який за посадовими обов’язками веде питання усиновлення, несе персональну відповідальність і у разі вчинення порушення буде відповідати належним чином; -складова судового розгляду: розгляд справи про усиновення відбувається в судовому порядку. За даними соціологічного опитування, проведеного Державним інститутом сім’ї та молоді серед усиновителів, певна кількість зазначила, що найбільш травмуючим у процесі усиновлення було судове засідання. В нашому традиційному сприйнятті суд – це караючий орган. Це перше. Друге: інколи, відпрацювавши два і більше тижнів за кримінальною справою, в дво- триденній перерві між засіданнями розгляються цивільні справи, в т.ч. усиновлення. Навіть манера ведення справи і постановки запитань може важко сприйматись усиновителем. До того ж знову нові люди втручаються в твою втаємничену сферу. Щодо часових проміжків вирішення питання усиновлення, то вони різні. Залежить від того як швидко усиновлювач збере неохідні документи, чи на всіх кроках йому зустрінуться кваліфіковані фахівці, наскільки успішно відбудеться пошук дитини і встановлення контакту з нею. Є усиновителі, які вирішили всі питання протягом 2-3 місяців, а є і 5-6 міс. і більше. Департамент з питань усиновлення та захисту прав дитини працює над тим, щоб вдосконалити процедуру усиновлення. Можливо, доцільно запровадити процедуру запиту інформації службою у справах неповнолітніх до органів МВС про відсутність судимості, щоб людина, особливо сільської місцевості, яка живе відділено від районного центру, не поневірялась по установах. Але така інформація є конфіденційною і ми не маємо законодавчого права на запит. Треба змінювати норму закону. На наш погляд, справи про усиновлення доречно було б віднести до компетенції ювенальних судів, але процес запровадження цієї інституції практично не посувається. Яка соціальна допомога або матеріальна підтримка гарантовані родинам, які всиновлюють дитину? Усиновлення – це прийняття до себе в родину дитини на правах рідного (біологічного) сина або доньки. А отже, вважалось, що окремих видів соціальної допомоги або програм підтримки сімей, що всиновили дитину не потрібно. Сьогодні родина, яка всиновила дитину, може скористатись лише загальними видами соціальної допомоги, яка надається усім сім’ям України. Проте ми вважаємо, що національне усиновлення необхідно стимулювати і підтримувати. Міністерство ініціює поширення одноразової допомоги при народженні дитини (8,5 тис. грн.) на кожну всиновлену дитину незалежно від віку, надання тримісячно відпустки одному з батьків у разі усиновлення дитини. Практика підтримки усинвителів існує в багатьох країнах: подекуди це медичне страхування дітей, подекуди певні види грошово допомоги. Зокрема, в Білорусіїї призначається державна допомога на усновлену дитину. За результатами дослідження Державного інституту проблем сім’ї та молоді з питань розвитку сімейних форм виховання, важливими для прийняття рішення стосовно того, чи взяти дитину-сироту на виховання в родину можуть стати наявність соціальних виплат на утримання та виховання дитини (зазначило 47 % опитаних), наявність певних пільг (29% опитаних), підготовка дорослих до прийняття дитини в сім’ю (зазначило 15%. До речі, в інших країнах така підготовка практикується), надання допомоги фахівця (соціального працівника) після приходу дитини в сім’ю (зазначило 24%). Які державні органи відповідають за опіку, виховання та усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки? Урядовим органом державного управління з питань усиновлення і захисту прав дітей визначено Державний департамент з усинволення і захисту прав дитини, який було утворено 25 березня 2006 року (Постанова КМУ № 367). В цьому Департаменту зосереджені головні питання захисту дітей і опікування дітьми-сиротами. Департамент, в т.ч. виконує й координуючу функцію із зазначених напрямів серед інших органів виконавчої влади (як центральних, так і місцевих). Значна кількість функцій є у МОНа. Наприклад, навчання, виховання, соціальний захист, підтримка дітей-сиріт, які навчаються в інтернатних закладах. У МОЗа своя компетенція - це діти-сироти від народження до 3-4-х років, які перебувають у будинках дитини. Проте, визначено єдиний орган виконавчої влади, який має повноваження: формування та реалізація державної політики з питань дітей і сім`ї; здійснення заходів щодо забезпечення захисту прав, свобод та інтересів дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності; координація діяльності органів і служб у справах неповнолітніх, пов`язаної з усиновленням дітей, опікою, піклуванням, їх влаштуванням у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім`ї; узагальнення практики застосування законодавства з питань усиновлення дітей, опіки, піклування, влаштування їх у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім`ї, запобігання дитячій бездоглядності і безпритульності, захисту прав, свобод та інтересів дітей, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення; сприяння виконанню Україною зобов`язань, передбачених Конвенцією ООН про права дитини та іншими міжнародними договорами України з питань захисту прав дитини, усиновлення, опіки і піклування. Та найголовніше: цей орган, як і його структури по вертикалі – служби у справах неповнолітніх – несуть відповідальність за долю дитини, яка потрапила у складні життєві обставини і втратила родинне оточення, аж до повноліття такої дитини і повноцінний вихід у доросле життя. Стосовно зміни кількості дітей-сиріт: об’єктивну інформацію ми матимемо лише на основі аналізу державної статистики в кінці року. За нашою оперативною інформацією тенденції до зниження кількості, на жаль, не спостерігається. Більше того, ми очікуємо збільшення цифри. Це результат впорядкування обліку дітей-сиріт. Ми зазначаємо, що мають місце проблеми з обліком дітей. Це, в свою чергу, призводить до неможливості чіткого планування коштів на утримання дітей. З метою удосконалення обліку дітей Міністерство працює над створенням системи персоніфікованого обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Мета такого обліку не просто арифметично порахувати дітей. Такий облік – інструмент роботи з кожною дитиною, відстеження її долі, потреб і вирішення проблем дитини. Які кроки зроблені для того, щоб наблизити умови та форми виховання дітей-сиріт від інтернатних до сімейних? Інтернатні заклади для всього цивілізованого сваіту стали атавізмом. У даний час іде активна робота щодо створення програми реформування інтернатних закладів, яка буде подана на розгляд Кабінету Міністрів, а потім до Верховної Ради України, у жовтні поточного року. Альтернативою інтернатним закладам є сімейні форми влаштування дітей: усиновлення, опіка, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу. ПС і ДБСТ – це влаштування дітей в сім’ї громадян України на спільне проживання і виховання. Таке влаштування не передбачає виникнення родинних зв’язків, яке настає в результаті усиновлення. У цьому році принципово змінено підхід у фінансуванні потреб дітей у прийомних сім’ях і дитячих будинках сімейного типу, також збільшено розмір грошового забезпечення батьків-вихователів і запровадежне грошове забезпечення прийомних батьків. Для дитини - це два прожиткових мінімуми щомісячно залежно від віку дитини. Грошове забезпечення людей, які взяли на себе місію виховання дітей – 35 % від суми коштів, які нараховуються на утримання дітей, але не більше 1,5 прожиткових мінімуми, встановлених для дорослої працездатної людини. Це значна підтримка, порівняно з попереднім періодом існування цих форм влаштування дітей. На 2006 рік в державному бюджеті виділено 50 млн. грн. для розвитку інституту ПС і ДБСТ. Лише протягом першого півріччя створено 40 нових ДБСТ і близько 100 ПС. Понад 300 дітей за півроку влаштовано в такі родини. Така кількість відповідає кількості дітей в 1 інтернатному закладі. Запроваджено систему навчання потенційних батьків-вихователів, прийомних батьків та систему соціального супроводу таких сімей. Як здійснюється контроль за умовами виховання та ставлення до дитини в новій родині (після усиновлення)? Законодавство України передбачає нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена (ст. 235 Сімейного кодексу). Ці повноваження для дітей, які усиновлені і проживають в Україні, покладені на орган опіки та піклування, тобто на районну державну адміністрацію. Такий нагляд має здійснюватись до досягнення дитиною повноліття. Функціонально з цього року питання веде служба у справах неповнолітніх. Проблема дуже делікатна, оскільки у нас існує таємниця усиновлення. Будь-який нагляд і контроль можна і треба робити професійно, коректно, з користю для сім’ї , надаючи підтримку і допомогу. На наш погляд ця процедура потребує вдосокналення. В будь-яких діях має бути доцільність. Захищати права дитини треба незалежно від того, де вона виховується: в родині усиновителів чи в рідній сім’ї. Ця норма закону, на жаль, не має чітко визначених механізмів. З цим треба працювати на вдосконалення. Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини ставить собі таке завдання. ЗІА "ПРОСТІР"
Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...