Ужгородці стали на захист Смоланки

Михайло Сирохман, викладач Закарпатського художнього інституту сказав: «Йдеться про людину, про яку, якщо сказати щиро, навіть не треба нічого пояснювати – всі все знають, тим більше у масштабах нашого міста Ужгорода. Будь-які брудні наклепи, інсинуації від Володимира Івановича відпадають самі собою, як на лискучу поверхню не береться бруд. Оббрехати – це так низько і у той же час так, на жаль, традиційно для нашого суспільства… Володимир Іванович свідомий того, куди йде і чого слід чекати від політичних опонентів.

Утім, говорити про таку людину ніколи не зайве. Це блискуча людина, яка попри успішну на світовому рівні кар’єру не втратила ані людські якості, ані друзів. Ті, хто були з ним ще зі школи, зі студентської лави, вони є поряд з ним і зараз. Щодо тієї особи, яка його оббріхує – достатньо тільки навіть подивитися на обличчя: вони говорять самі про себе, на основі фізіономіки. Людські якості Володимира Івановича, як й інших людей, про які йдеться, знають усі.

Якщо говорити про медичну сторону – досить подивитися на Центр нейрохірургії і неврології та запитати пацієнтів, які йдуть туди за спасінням, безмежно вдячні Володимиру Смоланці за допомогу. Це навіть неетично говорити щось про лікаря, який присвяти своє життя навіть не роботі, а служінню. За нього говорить його життя, його дії, а на наклепників збоку навіть смішно дивитися. Ми прекрасно розуміємо, на що це спрямовано.

Водночас, хочу наголосити: за Смоланкою не числиться зруйнованої аптеки чи басейну, він не наклав негативний відбиток на старовину, на ужгородські фасади, а, навпаки, збагатив місто. Частина обласної лікарні стала нейрохірургічною клінікою. Це не значить, що він цю частину «забрав»! Він зробив її клінікою європейського рівня і це подія та досягнення не тільки для Ужгорода, а і для України. Про це та інші озвучені наклепи можна багато говорити. Причина цієї обурливої брехні одна: коли навіть порядна людина йде у політичну справу, вона обов’язково «наривається» на бруд…»

Юрій Андрашко, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри шкірних і венеричних захворювань УжНУ розповів: «На жаль, треба пояснювати очевидні і засадничі речі, які насправді розумним людям добре зрозумілі. Бо – брудний час, змінилися поняття. Ми бачимо, що у структурах, у цілих пластах суспільства, у професіях є зовсім зворотні приклади тому, яких ми очікуємо.

І у цей же важкий час ми бачимо одиниці представників, якій дійсно служать, віддають своє життя на благо спасіння людей, і завдяки цьому маємо ради чого жити і що показати наступникам. Адже у медицині лише за наявності професійного прикладу може бути сформований справжній фахівець.

Володимир Іванович Смоланка – якраз один із дуже небагатьох прикладів, який своїм життям, відношенням до святої справи, зціленням, ставленням до близьких є прикладом, яким має бути справжня людина. Він – Лікар з великої літери. Нам пощастило, що ми маємо таких людей в медицині, в науці і, можливо, у владі, якщо так вирішить спільнота. Натомість у закарпатських ЗМІ з’являються ці брудні неправдиві статті…

Я не вдаюсь у деталі, бо гидко навіть змушувати себе читати ці брудні речі. Емоції не дозволяють справитися з цим, це щось страшне. Дійшло до того, що навіть ті поодинокі взірцеві приклади, яких маємо триматися і розвивати, починають бути спотворені. Не гребують навіть святими речами.

Шкодую, що мій виступ співпав із передвиборчими  речами, бо я говорю зараз без прив’язки до «сіюмінутності». Мені особисто болить те, що про батьків Володимира Смоланки пишуть відверту брехню. Я знав їх особисто, мій крик душі є причиною того, що я долучився до друзів і виступив на цій прес-конференції. Досить уже цього бруду, може, такі закони жанру політичного, але це неможливо слухати.

Уявіть, людині йти на складну операцію, де емоції – зайві. А тут – встаєш із біллю в серці. Бо про твоїх рідних говорять те, що не відповідає дійсності. А я це знаю точно. Дозволю собі сказати як лікар і як друг. Я знав батька і маму Володі. Коли ми познайомилися, батько вже був важкохворий, паралізований. Володя і його брат тоді ще тільки вчилися. Який догляд там був за батьком! Як вони з братом боготворили свою маму! Та і всі, хто знали цю жінку, працівники станції переливання крові та інші колеги. Як разом ми з Володею переживали, коли вона захворіла... Так, сестра запрошувала маму побути в селі для психоемоційної розрядки, відпочинку. Але ніхто ніколи не забував про неї. Як тяжко переживали брати, коли настала втрата мами! Мені важко втриматися від публічних емоцій, але посягнули на святе! Навіщо брехати про те, де похована мати, якщо її могила – поруч із батьковою, в Ужгороді. Про інші речі навіть не хочу говорити. Це брудно.

Володя – надзвичайно сильна людина, але і чутлива. Без цього він не став би лікарем, який рятує життя. Водночас я точно знаю, що все це не похитнуло його впевненість робити ту справу, яку він робить.Щодо тих, хто поливає брудом цю людину, то я не знаю, як вони готові жити із цим гріхом і не дають собі звіту, що за це треба буде відповідати Творцю, і не лише йому».

Ігор Студеняк, доктор фізико-математичних наук, професор додав: «Я добре знаю Володю, його батьків, його чотирьох дітей. Тому я обурений і шокований тією інформацією, яка з’явилася у ЗМІ. Чому? Бо облили брудом людину, яка є надзвичайно порядна, оббрехали його життя і діяльність як лікаря, як педагога, як вченого. Я добре знаю, як Володя любив батьків і як його мама пишалася двома синами, які стали докторами медичних наук. Розумію, як нелегко Володі сприймати ці всі речі. Тому хочу висловити йому підтримку від себе і усіх його друзів.

Ви знаєте, що на сьогодні Володимир Іванович є візитною карткою не тільки нашої медицини та освіти, але і Закарпаття загалом та всієї України. Це відомий вчений, хірург, лікар, якого знає практично вся Європа. Він – єдиний із українців, хто входить у тренерську команду, що проводять навчання для хірургів у різних країнах Європи. Смоланка входить у десятку найкращих нейрохірургів Європи.

Подивіться, як виглядає сьогодні очолюваний ним медичний центр. Це європейський заклад і основна заслуга у цьому – його. Володимир Іванович робить навіть найбільш складні операції у найбільш важких випадках, за які просто не беруться більшість нейрохірургів. І коли я питав, чому він йде на це, Володимир відповідав: якщо може продовжити хоча б на півроку чи рік життя людині, то це – велика справа. Тому зараз обливати брудом медика, який врятував тисячі життів – ганебно. 

Якщо йде обговорення у ЗМІ його особи, то нехай це ведеться на рівні політичної платформи. Тому мені дуже прикро, що у ЗМІ з’являються такі статті, які принижують людську гідність відомої людини і високопрофесійного фахівця.

Ми прийшли на прес-конференцію не виправдовувати, а з усією відповідальністю спростовувати всі звинувачення, які опубліковані: а це неправда щодо батьків, неправда щодо особистого життя, неправда щодо його професійної діяльності.

Юрій Ажнюк, доктор фізико-математичних наук, співробітник Інституту електронної фізики НАН України зазначив: «Брудну виборчу технологію давно розписано і я попереджував, що В.Смоланка має бути до того готовий. Але він людина делікатна і я не хочу, щоб ці речі по ньому вдарили. Той, хто мав нагоду з ним спілкуватися, знає, що це за людина. Хто бував у центрі, як пацієнт чи як родич пацієнта, знає його як лікаря. Мені пощастило спілкуватися, починаючи від шкільної парти та на футбольному полі. Це людина, поспілкувавшись з якою розумієш, що речі, які йому приписують, немислимі, просто немислимі. Брутальні наклепи, які стосуються його ставлення до матері. Ми разом були на похороні у Барвінку, на жаль, ми всі втрачаємо рідних. Я знаю з власного досвіду… вибачте… перейду на іншу тему.

Ми знаємо, на скільки він працьовитий, який європейського рівня заклад він створив, і знаємо, що брехливі наклепи з’явилися лише зараз і це не випадково. Такий стиль, в якому це зроблено, орієнтовано не на таких людей, які читають, бачать і розуміють, а на тих, кому не довелося (і слава Богу) бути пацієнтом і, на жаль, не довелося спілкуватися з Володимиром Івановичем просто в життєвих ситуаціях.

Є вислів «шакал скавучить, а караван іде». Як би не скавучали шакали, вони міряють життя примітивними вимірами: виграв вибори чи ні. А Володимир Смоланка – це людина, яка заробила собі репутацію таку, що знищити її неможливо. Як би не гавкали шакали, виграє Смоланка вибори чи програє, його репутація від цього не постраждає. Це людина, якою може пишатися моє місто, моя країна і я особисто як друг, якому пощастило з ним спілкуватися».