Іван Урста: «Я розробляв законопроект про приватне виноробство, а закону так і нема» (ФОТО)

Тобто майстер повинен спочатку показати свої плантації, розповісти про наявні сорти, показати умови, в яких вирощують лозу, а потім вже давати на пробу вино власного приготування. Бо насправді виходить, що більшість так званих виноробів у житті не мали справи не лише з вирощуванням винограду, а й з приготуванням вина.

Наша зустріч відбулася на виноградниках пана Урсти, які знаходяться на Малій горі, поблизу села Великі Береги, з якої добре видно добрий шмат Закарпаття. Тут, на колишніх колгоспних землях, де вирощували сливи та яблука, тепер ростуть виноградні кущі – 18 тисяч, посаджених виноробом власними руками.

«Два місяці не було дощу, – каже Іван Урста. – Клімат на Закарпатті різко змінюється, скоро нам вчені обіцяють субтропіки, тому потрібно робити крапельне зрошення. Підрахував і я – потрібно близько 500 тисяч гривень. Цікаво, чи буде після цього хтось займатися виноробством без державної підтримки…»

До речі, Іван Урста отримав першу премію на цьогорічному фестивалі «Червене вино» у Мукачеві, а разом і коня від Віктора Балоги.

Винороби без виноградників псують імідж Закарпаття

– Іване Івановичу, яка нині ситуація з приватним виноробством в Україні?

– Якщо згідно закону нас, приватних виноробів, просто не існує, то про який рух можна говорити взагалі? Хто ризикне вкладати солідні кошти у виноградники, знаючи про таку обстановку в державі? Таких можна назвати лише дурнями. Один з них стоїть перед вами...

– Звідки тоді стільки вина на фестивалях, якщо приватного виноробства практично не існує? 

– Нас «навчила» цьому Угорщина, яка колись поставляла до Союзу сотні мільйонів пляшок на рік. При сучасних можливостях хімічної промисловості налагодити процес на Закарпатті не так вже і важко. За прикладами далеко ходити не потрібно. Тепер у будь-якому селі вам запропонують подеколи більше сортів вина, ніж у Франції. Я таких людей називаю «джигітами», далекими від вина.

Тому раджу туристам, перед тим як дегустувати щось, попросити глянути на власні очі на той виноград, з якого вино виготовлялося. І подивитися на реакцію господаря – бо вести гостей часто-густо просто нікуди. 

– А у вас скільки росте винограду?

– На цих виноградниках я працюю вже 25 років. Нині в мене 18 тисяч кущів, серед них вісім - ще відносно нові, молоді, 3-4 річні. А більшість виноробів досі користуються старими, колишніми колгоспними виноградниками. Що ж там росте? Все що завгодно - і робиться потім десятки сортів вина.На жаль, там де починається великий бізнес, де замість виноградників людина починає розбудовувати дегустаційні зали, де туристи їздять автобусами - справжнього вина скорішза все не буде…

– Скільки сортів вина виготовляєте?

– Я, наприклад, пропоную своїм гостям всього 9 сортів вин. До цього подавав для дегустації всього п’ять. Коли чую, що туристам приватні винороби пропонують по 30-40 сортів, це викликає щонайменше подив. Мене це болить. Чому? Бо ми псуємо таким чином не лише імідж Закарпаття… Має бути соромно перед пам’яттю про наших дідів-прадідів, для яких це було святою справою. Болить, коли плюндрують, під корінь рубають всі наші традиції.

Ось недавно попросили в мене знайомі з Будапешта знайти саджанець або навіть гілочку сорту Бакатор, кажуть у вас на фестивалях неодноразово куштували це вино. Спробував знайти у виноробів - ні в кого нема навіть кущика!

Писав законопроект Гайдошу, дзвонив Ющенку – все марно

– Що потрібно змінити, аби приватні винороби були легалізовані?

– Варто сказати, що взагалі відсутній державний підхід до вирішення такої проблеми. Тим паче, виноградарство розвивається, на жаль, не по всіх теренах України - це південь (Одеса, Херсон), Крим і Закарпаття. Але ми і тут пасемо задніх. Бо окрім двох-трьох великих фірм, нові виноградники ніхто практично не саджає. А цим фірмам держава допомогла це зробити - вони отримали суттєву компенсацію.

– А доля приватників в Україні нікого не турбує?

– Слід чітко зрозуміти, що не буде винограду - не буде й якісного вина. А закон про виноградарство та вино (2005 рік) великі фірми «підігнали» під себе. Коли Іштван Гайдош вперше балотувався у народні депутати ми, приватники, разом з науковцями з Великої Бакти підготували йому законопроект про приватне виноробство. Я також був автором цього документу. Але досі його у Верховній Раді так і не розглянули...

Ми не хочемо бути на рівні «самогоноварників». Чому у Європі підтримують приватне виробництво вина - а у нас ні? Я колись навіть дзвонив президентові Ющенку на прямий ефір. Питаю: «Вікторе Андрійовичу, куди мені заплатити акцизний збір? Я виноградар і винороб – хочу працювати у цивілізованих  умовах, як це робиться в цілому світі. Адже там цей бізнес поповнює державну скарбницю. Рахується кількість кущів, кількість зібраного винограду – людина сплачує гроші у казну. І ніяких більше проблем немає». Відповіді не отримав.

А тепер наші крамниці завалені «домашнім вином» з Молдови. Це нонсенс. Чуже «домашнє» вино ми імпортуємо, а власне забороняємо.

– Що можемо зробити для відродження галузі?

– Порада одна – треба вирощувати власний виноград. Бо основа хорошого вина – це якісно вирощений виноград. Не фестивалі, не туристи – а спочатку власні виноградники. А потім будуть і туристи.

Все більше людей, особливо молодь, добре розуміються на вині. Достатньо порівняти декілька сортів – ваші очі, язик і шлунок вас ніколи не обмануть. До мене приходять люди, деякі з року в рік, вже з десяток років. Ми знову до вас, кажуть. Ні, відповідаю, ви прийшли не до мене – а зустрітися з вином.

Червоне вино – єдиний захист від домашніх «чорнобилів»

– Вас, як винороба, в першу чергу знають за непотворний «Чорний доктор». Розкажіть секрет – з якого винограду виготовляєте?

– «Чорний доктор» – авторське вино. А роблю його з 5-ти сортів: грузинський Сапераві, українській Голубок, мадярський Кейк Франкош, а ще також наші – Бастардо Магарач та Одеський  чорний. Це купаж, цінителі зрозуміють.

– Яке міжнародне вино! До речі, в Одесі бачив його на кожному кроці. Але спробувати не наважився…

– «Чорний доктор» вже давно не потребує реклами і жодних маркетингових ходів. Тому найкращий показник – це підробки «Чорного доктора» по всій Україні.

– Думаю, що слово доктор у назві вина не випадкове?

– Так, адже вино – це не звичайний продукт. Ми вже забули про Чорнобиль. А кожен українець має, як мінімум, три маленькі«чорнобиля» вдома – сніданок, обід та вечерю. В хлібові немає муки, лише підсилювачі та ароматизатори, у маслі та сметані – молока, у ковбасі – м’яса. І лише справжнє червоне вино, виготовлене руками – це єдиний продукт у світі, який виводить з вашого організму всю нечисть, якою ми вже всі переповнені. Антиоксиданти. Саме червоне вино багате на них. Чому морякам, які служили на атомних човнах у Штатах щодня давали по 400 грам червоного вина? Бо ці діти служили по півроку поруч з ядерним реактором.

Рідна партія також пила у радянський час лише червоне вино, а народ поїли пшеничною, що виготовляли з відбірного тюменського «зерна», який успішно переганяли по трубопроводу Уренгой-Помари-Ужгород.

– Тобто червоне вино набагато корисніше за біле?

– Так, і я вважаю, що саме червоні вина для українців – це панацея для профілактики здоров’я нації. Ви чули про французький парадокс?

Є таке солідне дослідження. На кожного дорослого француза припадає  понад 130 літрів вина на рік. В них ризик сердечно-судинних захворювань, онкології  на 45-50%, ніж в тих, що живуть на півночі Франції та п’ють кальвадоси. Після цього дослідження лише у США зросло споживання червоних вин майже на 30%. Люди просто зрозуміли. Що це продукт створений Господом для душі, для нашого тіла та здоров’я. Вино згадуєтьсяу Біблії 521 раз. Горілка або пиво – жодного…  Бо ці продукти створені дияволом для нашої спокуси.

Вино – це «грозди виноградной кровь», як каже православна церква. Це продукт харчування, що має бути на столі щодня у кожного українця, який дбає про своє здоров’я та довголіття. 

Читайте також ексклюзивне інтерв'ю винороба, яке він дав Мукачево.net на фестивалі "Червене вино": Іван Урста: «Вино не п’ють. Про нього говорять. Ним насолоджуються» (ФОТО)