Не словом, а ділом!

Не словом, а ділом!

Окрім дитячих реакцій, існує ще й багато дорослих. Вишукувати же явні, а ще більше уявні порошинки в чужому оці – справа невдячна. Дякувати все одно не будуть, а от про власну колоду нагадають не раз, бо піар-війни дуже легко почати, а завершити їх вже неможливо. Це стратегія без переможців.

Критик найліпше зробить, якщо мовчки виконає щось краще. Словесну критику зневажаю, ділову схвалюю. М.Лучкай. З передмови до 2-го тому “Історії карпатських русинів” На Закарпатті традиційно недолюблюють галичан. Будь-яка фобія ослаблює людину, сильні і мудрі усіляко позбавляються від подібного, слабкі же, навпаки, плекають це як тільки можуть. Проте є у Львові журнал “Ї”. Він на понтах, як багато чого у галичан. І нехай вже вони будуть такими, бо якби ми всі були однаковими, було би нецікаво. Вже пару років вони хотіли випустити спеціальне число про Закарпаття – сусіди як-ніяк. Врешті-решт зробили ми таке число – більшість авторів у ньому закарпатці, є кілька львів’ян, один з Угорщини. Воно вийшло не гірше за попередні номери. Не ідеальним, бо що є ідеальним навколо нас? Хіба що писання окремих журналістів. Бо навіть цей світ творився шість днів, і, чесно, кажучи, вийшов не дуже? Що тоді вже казати про “За-Карпатський Усе-Світ” (так зветься спецвипуск)? Учасники проекту прекрасно розуміли, на що наражаємося. Але ж треба услід за О.Духновичем будити це наше трикляте болото: зробіть краще, ніж ми! Хтось із закарпатців, може, образився, що його не запросили до проекту, котрий реалізувався буквально за три місяці. Схоже, що серед них і Олекса Філіпов. Води на ньому возити ніхто не буде, але чоловіки мають чималий арсенал, як реагувати на образи. Окрім дитячих реакцій, існує ще й багато дорослих. Вишукувати же явні, а ще більше уявні порошинки в чужому оці – справа невдячна. Дякувати все одно не будуть, а от про власну колоду нагадають не раз, бо піар-війни дуже легко почати, а завершити їх вже неможливо. Це стратегія без переможців. Ну, не любить Олекса Філіпов ні Львова, ні Ужгорода, ні ще багато чого, окрім любої йому Польщі – його право. Все одно він класний хлопець. Особливо якщо позбудеться безпричинної злоби, від котрої вже деградував не один журналіст. Олекса має прекрасний потенціал, його історичні розвідки завжди цікаво читати. Через свою молодість він ще гадає, ніби в історії можна сказати щось геть сенсаційне і цим здивувати весь світ. Риса ця дуже цінна, і хай би він і далі плекав таку ілюзію. Коли бачиш його палаючі очі, з якими оповідає про чергову геральдичну знахідку, відверто йому заздриш. Є тип людей, для яких існують лише дві думки – власна і неправильна. Таким дуже легко із собою і дуже тяжко з іншими. Переконати когось у своїй правоті їм практично неможливо. Тому цілком щиро хочеться, щоб Олекса нарешті здолав свої комплекси, а натомість розвивав притаманне йому почуття гумору. Він справді розумний і компетентний, тому не варто про це наголошувати при кожній-ліпшій нагоді. Коли ж людина постійно кричить, що вона не дурень, то досягає зворотного ефекту. Закарпатська же історіографія справді бідненька, тому потребує дослідників усіх напрямків, настроїв і темпераментів. Найкращий друг О.Філіпова – Сергій ФЕДАКА, доктор історичних наук. "Старий Замок "Паланок"
Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...