Закарпатців порятують буйволи

Закарпатців порятують буйволи

Наприкінці 80-х років минулого століття у селі Стеблівка Хустського району колгоспне стадо налічувало 300 буйволів. Цих екзотичних тварин утримували і в навколишніх селах — у Сокирниці, Велятині, Кричеві (Тячівщина) та Кирицьках (Свалявщи-ни). Нині шість голів буйволів вперше з`явилися і на Ужгородщині: на фермі «Золота підкова» у Василя Гарата, що на березі Андрашівського озера.

Мені ніколи не забути, як мене, 12-річного хлопчака, ровесники гуртом посадили на буйволицю. Таке чорне страховисько із закрученими, небачених розмірів рогами. Геть вимазане в багнюці. А чорні випуклі очиці так і блискають громовицями. Насниться таке чудовисько уві сні - збожеволієш!. А тут старші хлопці взяли батіг, і буйволиця зі мною на спині погналась, як божевільна, селом. Ото була корида! БУЙВОЛИ З "ГУЦУЛИКАМИ" — КЛАС! Наприкінці 80-х років минулого століття у селі Стеблівка Хустського району колгоспне стадо налічувало 300 буйволів. Цих екзотичних тварин утримували і в навколишніх селах — у Сокирниці, Велятині, Кричеві (Тячівщина) та Кирицьках (Свалявщи-ни). Нині шість голів буйволів вперше з`явилися і на Ужгородщині: на фермі «Золота підкова» у Василя Гарата, що на березі Андрашівського озера. «Буйволів придбав у селян Кричева та Велятина, - розповідає пан Василь. - Маємо буйволицю, четверо телят та бичка. Одну з них, через агресивність, довелось ліквідувати, а інша - вже дає молоко. Тож, крім табуна гуцульських коней та поголів`я в`єтнамських свиней, маю ще й третій екзот - буйволів. Але, якщо маємо державну дотацію на утримання перших двох видів вищезгаданих тварин, то на буйволівні». А дарма. За характером буйволиця навіть близько - не корова. Корови для випасу вибирають собі запашну відбірну травичку, а буйволиця - осот, чагарники. Словом, таку рослинність, яку й близько кормом не назвеш. І обов`язково - щоб була велика багнюка. Зануриться у неї - тільки роги стирчать. Утім, буйволи не тільки екзотичні, одомашнені свого часу, але й доволі практичні тварини, які допомагали людям вижити за складних природних умов. Буйволи на Закарпатті, розповідає директор сільськогосподарського ТзОВ «Дружба» Валерій Бовт, що в селі Стеблівка Хустського району, з`явились з незапам`ятних часів. За однією з версій, закарпатські буйволи є нащадками тих тварин, які відбились від стад монголо-татарів. За іншою версією, буйволів завезли з Болгарії або Румунії, де вони й зараз у пошані. Вони не тільки дають молоко, м`ясо, шкіру, але й завжди служили закарпатському селянину чудовою тягловою силою. Причому краще за волів. Іще один плюс - буйволи майже ніколи не хворіють. Отже, вакцинація їм до лампочки. Походять буйволи, провадить далі Валерій Бовт, із Індії та Північної Африки, звідки їх і завезли у Європу. ДОЇННЯ ТІЛЬКИ ПІД ГІМН СРСР! Чим зацікавили закарпатців ці екзотичні тварини, яких навіть бояться цар звірів - лев та володар джунглів - тигр? Вони надзвичайно витривалі й живуть до п`ятдесяти, а продуктивні - до сорока п`яти років. Тоді як корова відповідно - до вісімнадцяти й чотирнадцяти. Буйволи - всеїдні й невибагливі. Молотять, як сіножатна, будь-яку болотяну рослинність, біля якої звичайна корова навіть не зупиниться. Поїдають стебла кукурудзи без залишків. Цим і зацікавили ці тварини закарпатців. Але й характер у тварюк! «Поруч із нашою фермою, коли ще не кожен мав звичайний радіорепродуктор, - пригадує Валерій Бовт, - мешкала бабця, яка також тримала буйволицю. А тут зняли єдиний на селі радіорепродуктор. Бабця — до нас! «Залиште радіо на колишньому місці, - навколішки благає, - бо моя Даша перестала давати молока!». Зазвичай, о шостій годині ранку лунав гімн Радянського Союзу. І Даша під гімн по команді «Струнко», як комсомолка, давала молоко - настільки тварина звикла до цієї мелодії! Що ж, довелось і бабці встановити репродуктор. Але не в хаті, а безпосередньо - в стайні! Й Даша, почувши знайому мелодію, знову розщедрилася». Однією з причин зникнення буйволів у Стеблівці, розповідає Валерій Бовт, було масове осушення боліт, а буйволам без них - як без повітря. Але у 80-х роках тримати буйволів було вигідно. Колгоспи від держави отримували великі дотації. Бо буйволи в першу чергу - дешеве м`ясо, молоко з багатим вмістом білків. До речі, правильно заквашене буйволяче молоко з літрової банки не виливається -воно настільки густе, що його треба діставати ложкою. Якщо в звичайному коров`ячому молоці жир - у вигляді жирових кульок, то в буйволячому - у дисперсному стані, тобто по всьому молоці. З КОТІКО — НЕРОЗЛИЙВОДА У Велятині, що розкинуте в горах під самим українсько-румунським кордоном, місцеві селяни утримують 16 буйволів. Іван Силимонка - один із них. «Чи можна заробити гроші на буйволах?» - перепитав мене пан Іван Силимонка, й задумався. Вони вдвох з дружиною Параскою Юліїв-ною вже тридцять років утримують буйволицю Котіко. Проте без буйволиці Котіко подружжя не уявляє собі життя. Хоча видоює її тільки дружина. Іншу людину до себе Котіко не підпустить — такий уже характер у буйволиць. Але не тільки в неї. Якщо звичайну корову може подоїти сусідка, то буйволицю - ні. І не просто так, а з особливим підходом, ласками. Тримала ця сім`я і двох буйволів. Але, позаяк у Івана Івановича вік уже не той, займатися буйволами сім`ї вже нема сил і бажання. Буйволиця Котіко, вважає подружжя Силимонків, набагато розумніша за корову. «У селі колись була буйволиця Маня, -пригадує Іван Іванович. - Один із селян жорстоко її побив. Так буйволиця вже через кілька років, коли побачила кривдника, помічалась за ним - настільки ця тварина злопам`ятна! Буйволицю в жодному разі не можна ображати. А бізнес на буйволах можна зробити тільки, коли є велике стадо, ферма». БУЙВОЛЯЧЕ МОЛОКО ПРЕЗИДЕНТУ - ДО ВПОДОБИ Між тим, по буйволяче молоко до Івана Івановича приїздили колишній мер Києва Омельченко, Президент України Віктор Ющенко, урядовці та депутати парламенту. «Чиновники люблять буйволяче молоко, - посміхається Іван Іванович, - але тільки - не буйволів. Бо без державної підтримки не залишиться навіть те невеличке стадо, яке є в нашому селі». Такої ж думки - і фермер «Золотої підкови» Василь Гарат. Бо, скажімо, для того, щоб отримати державну підтримку на утримання «гуцуликів», потрібно, щоб табун налічував 10 коней, племінна ферма - ЗО голів великої рогатої худоби, то, треба було б, аби на рівні міністерства було прийняте рішення, аби в цьому державному переліку з`явилися й буйволи. Щоб племінна ферма налічувала 10 голів. Бо буйволи - ні в яке порівняння з «гуцу-ликами». Якщо цього не буде зроблено на державному рівні, то ці рідкісні тварини в Україні просто зникнуть». А В ПРЕРІЯХ ДАКОТИ БУЙВОЛАМ ПРИВІЛЬНО! І тут роблять на них гарний бізнес. А між тим американські буйволи, які сто років тому перебували на межі зникнення, нині нараховують близько чверті мільйона голів! Головною причиною цього є зростаючий попит на буйволяче м`ясо. За смаком нагадує воловину. Проте має менше жирів, калорій і холестерину й тому приваблює любителів здорової їжі. Щоб задовольнити попит американського, західноєвропейського, а віднедавна й японського ринку, американські фермери зайнялись промисловим розведенням цих екзотичних тварин у преріях Північної Дакоти та інших штатах Середнього Заходу. Американці давно зрозуміли, що буйволи не потребують особливого піклування. Невибагливі до їжі, вони можуть по кілька днів обходитися без води, й однаково добре переносять спекотне літо й холодні зими, характерні для прерій. Єдиною проблемою є їхній дикий норов - велетенські тварини, вагою до однієї тонни, перестрибують через двометрові огорожі і розвивають швидкість до 60 км на годину! Тим не менше, на кожному буйволі американські фермери заробляють близько 900 доларів. Але ж закарпатські буйволи - не американські, за характером вони смирніші навіть за корів. Чим же ми гірші від американців, чому б і нам не спробувати зайняти якусь із ніш цього вигідного бізнесу? Тим більше, що закарпатська популяція буйволів, на відміну від інших, найбільш стійка, крупніша. Іван ЖИРОШ, "Вісті Ужгородщини". Закарпаття онлайн
Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...