«Тачка на прокачку» або як 22-річний мукачівець розмальовує все, що трапляється під руку (ФОТО)

Андрію, що таке аерографія?

Аерографія – це розпис фарбами будь-якої поверхні, котра вам подобається: будь то капоти, машини, мотоцикли, мобільні телефони – будь-що. Все можна розмалювати – хоч гараж.   

У Мукачеві багато людей цим займається?

Чесно кажучи, геть усіх і не знаю. Деякі, може й займаються, але так, щоб відкрито, то небагато. 

А де це мистецтво найпопулярніше?

Взагалі-то, усе це виросло з США. Почалося років 20-25 тому. Перша аерографія з’явилася на гоночних болідах – авто розмальовуватися, аби створити гарний ефект та стати помітнішими.

Сьогодні техніка відрізняється набагато від тої, що була, як ти кажеш, 20-25 років тому?

Дуже сильно. Кардинально. Можна аерографом розмальовувати навіть волосинки і робити на них тіні. Раніше ж його розпилювали лише на великі поверхні. 

Скільки років ти малюєш?

Здається, роки чотири-п’ять. Почалося все з того, що відкладаючи з кожної своєї зарплати певну суму грошей, за рік я купив лише один аерограф. Спочатку працював тільки двома фарбами: білою і чорною. Перше моє замовлення – комп’ютерна миша. Звісно, було трохи складно: не знав, як фарби змішувати, які з якими. Але проблеми й помилки і сьогодні трапляються. Перший телефон, який мене попросили зробити, я взагалі, зіпсував. Сенсорний екран просто не витримав фарби (сміється). 

Ок! У тебе все «почалося» з комп’ютерної миші. А за що ще ти берешся?  

Бувало навіть, що ручку розмальовував. Але, капоти, звісно, найпопулярніші. Перший свій двадцять днів малював – він був найтяжчим. Часом, вони потребують «ювелірної роботи». Окрім того, беруся за велосипеди, скутери, мотоцикли, за стіни, навіть.

Так, а де ти навчився малювати чи все за тебе роблять трафарети?

Трафарет береться за основу для контура, все решта – free hand. Ну, і плюс п’ять років художньої школи не минули дарма.   

До подарунків ти якось особливо ставишся чи працюєш, як зазвичай?

Подарунки – то взагалі окрема тема. Ось зараз тигра маю намалювати на залізяці 30х30 см. Але це ще не все (посміхається)… Замовник хоче, аби зверху були камінці Сваровскі. Тому, моя робота дещо ускладнюється.

Аерографія дорога?

Найдешевше замовлення було десять гривень, найдорожче – дві з половиною тисячі доларів. Це був мінівен розмальований мультфільмом «Немо».

Це було замовлення у комерційних цілях?

Ні, це чоловік для себе замовляв. Йому було п’ятдесят років і я був дуже здивований, коли він попросив саме цю тематику. Він сказав, що хочеться мультику і радості. Врешті, ця машина об’їздила півсвіту. Всі його пропускали, сигналили. Але через місяць цей чоловік помер. Напевно, він саме тому і замовив таке авто. 

А для себе ти вже щось розмалював?

(сміється) Я, як і годиться, чоботар без чобіт. А, згадав! Залишками фарби, розмалював собі телефон.

Чому аерографія тебе «затягнула»?

Я не люблю стандартів і обожнюю робити те, чого не можуть інші. 

До речі, сьогодні Андрій оздобив ще й магазин «Карандаш», у якому він працює. Всі таблички, вивіски та надписи – його рук робота.