На Закарпатті видали монографію про товариство "Просвіта"

Сучасний об’єктивний погляд ученого, який використав значний масив архівних джерел чи не вперше в історіографії розкриває цілий комплекс життєдіяльності однієї з наймасовіших культурно-національних громадських організацій в історії Закарпаття.

 

Як доводить автор понад 300-сторінкового видання, Товариство «Просвіта» активно впливало на культурний розвиток Закарпаття. Більше того, фактично лише воно сприяло розвитку та поширенню вітчизняної культури. Завдяки цій діяльності було засновано перший український театр, створено громадську бібліотеку, поширювалися українська література, національний хор. Докладаючи активних зусиль, Товариство охопило широке коло питань,  займаючись не лише культурно-просвітницькою працею, але й намагаючись впливати на економічну сферу, сподіваючись покращити матеріальні умови життя населення.

 

Актуальність монографічного проекту зумовлена відсутністю узагальненої праці з досліджуваної проблеми, так як вітчизняні та зарубіжні дослідники поділилися на два табори, оцінюючи роль та значення діяльності Товариства. Одні позитивно оцінювали його діяльність. Інші ставилися до нього вкрай негативно. Отже, ця тематика ще не стала предметом спеціального, самостійного, комплексного наукового дослідження.

 

Вищесказане підтверджує новизну наукового дослідження І.Стряпка, яке полягає в спробі комплексного висвітлення діяльності Товариства «Просвіта» і його ролі в громадсько-політичному та культурному житті Закарпаття 1920 – 1939 pоків. На основі аналізу значної кількості архівних документів, опублікованих джерел, вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, а також на значному конкретно-історичному матеріалі в роботі вперше простежено еволюцію діяльності культурно-просвітніх товариств на Закарпатті, які передували «Просвіті».

 

Дано оцінку взаємовідносин між товариством «Просвіта» і чехословацьким урядом. Автор визначив і проаналізував основні періоди, вплив зовнішньо- та внутрішньополітичних чинників на співпрацю та її основні напрямки.

Дослідник вдало простежив досвід діяльності культурно-просвітніх товариств Закарпаття часів Австро-Угорської імперії, а також заснування товариства «Просвіта». Автор проаналізував програмні документи та загальні тенденції його розвитку.

 

Цікавою є частина, у якій автор висвітлює взаємовідносини Товариства з чехословацьким урядом, а також вплив на формування проукраїнських політичних партій та роль у поширенні української мови в Підкарпатській Русі. І.Стряпко доводить, що мовне питання було найгострішим та заполітизованим. Втручання урядових чинників у мовне питання, на думку дослідника, лише сприяло мовному протистоянню, яке остаточно вдалося вирішити лише 25 листопада 1938 pоку, коли Августин Волошин – прем’єр-міністр автономної Підкарпатської Русі – підписав розпорядження № 28, яким українська мова проголошувалася офіційною.

 

Досліджуючи вплив товариства «Просвіта» на становлення української культури Закарпаття, автор стверджує, що просвітяни, вивчаючи народні пісні, звернули увагу на їх спільність із піснями Галичини та Наддніпрянщини і на цій основі зробили висновок про належність місцевого населення до українського народу.

 

Читач знайде чимало цікавої інформації про взаємовідносини «Просвіти» із владою, політичними партіями, громадськими організаціями, про активність у масових заходах, видавничу, літературну, музейну, бібліотечну, театральну та музичну діяльність.

З упевненістю можемо говорити, що ця монографія стане окрасою видавничої серії НДІ політичної регіоналістики «Studia Regionalistica».