Черепицю для Палацу правосуддя у Берегові може купити кожен (ФОТО)

На площі Кошута у Берегові знаходиться одна з найгарніших пам’яток архітектури Закарпаття – будівля колишнього Палацу правосуддя, або королівського суду комітату Берег (останній колись включав до себе більшу частину території сучасної області). Приїжджі, котрі потрапляють до міста вперше, неодмінно звертають свою увагу на цей помпезний, триповерховий, загальною площею 5200 квадратних метрів, виконаний у стилі необароко, палац. Деякі порівнюють його навіть з Лувром. Дивлячись на фасад, дивуються його величі та одночасно занепаду. І справді королівський суд нині виглядає не надто привабливо, адже за останні півстоліття його фасад практично не бачив капітального ремонту... Однак припущення, що за будівлею ніхто не слідкує – хибне. Бо достатньо зазирнути усередину, хоча б на перший поверх, і знову очікує здивування – бо там все ідеально: проведено ремонт найвищої якості, по-можливості збережено кам’яні колони, мармурові сходи, прикраси на стелі тощо. У коридорах розміщено стенди, бюсти визначних людей з історії краю та Угорщини. На сьогоднішній день, практично всі з 95 кімнат вже приведені до ладу. Це й не дивно, адже З 2002 року будівля належить до компетенції Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ. Це єдиний в Україні вищий навчальний заклад, де лекції відбуваються переважно на угорській мові. Слід сказати, що нині ця будівля входить також до десятки найцікавіших, що в них розмістилися навчальні заклади України - поряд з Чернівецьким національним університетом ім. Ю. Федьковича (1875 р.), Бердянським національним педагогічним університетом ім. П. Д. Осипенка (1870-ті рр.), Київським політехнічним інститутом (1898), Києво-Могилянською академією (XІX ст.), Львівським національним медичним університетом ім. Данила Галицького (1890-ті рр.), Національним університетом «Острозька академія» (др. пол. XVIII ст.). І також має свою цікаву історію. У 1907 році, коли Закарпаття входило до складу Австро-Угорської імперії, урядом був оголошений конкурс на створення найкращого проекту будівлі Комітатського суду у Берегові (Берегсасі). Переможцем було обрано проект архітектора Ференца Яблонського, який запропонував створити палац в стилі французького бароко. За наступні два роки, що є надзвичайно швидко для таких масштабів будівництва, Комітатський суд (Палац правосуддя) відчинив свої масивні двері. А позаду, прикрита високими стінами, розташувалася в’язниця (тепер приміщення Закарпатського обласного державного архіву). Але після закінчення Другої світової війни територія області опинилася у складі Радянського Союзу. А в історичній будівлі розмістилася солдатська казарма, а потім, у 1971 році тут відкрили Завод точної механіки для потреб військово-промислового комплексу СРСР. Для цього розбудували потужну систему вентиляції, а у колись гарних просторих приміщеннях розмістили багатотонні верстати. Інакше як знущанням над пам’яткою архітектури це назвати зараз не можна. Після розпаду Радянського Союзу завод збанкрутував і був закритий. Все це посприяло подальшому погіршенню і без того занедбаного стану будівлі. У 1990-х місцева влада так і придумала що робити з колишнім Комітатським судом. Інвесторів, які реально могли б врятувати палац від руйнації так і не було знайдено. Тому єдиний вихід з положення було передати його навчальному закладу, фінансову підтримку якому було обіцяно з боку уряду Угорщини. Сам інститут було засновано ще у 1996 році, але лише у 2002 році за підтримки благодійних угорських фондів ім. Опацоі та Ійєша розпочалися роботи з реконструкції приміщень будівлі колишнього Палацу правосуддя. Але виділених коштів вистачило тільки на початкові роботи, тому керівництво закладу вирішило звернутися за допомогою до великих міст України та Угорщини. За п’ять наступних років приміщення вдалося майже повністю відновити, в основному за підтримки угорських неурядових організацій. У фінансуванні ремонтних робіт також взяло участь 75 міст та місцевих самоврядувань, 8 обласних рад, а також благодійні фонди, спілки, в тому числі 14 приватних осіб та навіть один танцювальний колектив. Відновлені аудиторії інституту названі тепер на честь тих міст, які фінансували їхній ремонт. А головним донором став благодійний фонд імені Опацоі, який за допомоги грантів забезпечив 56% від загальної вартості ремонтних робіт. Серед інших спонсорів - благодійний фонд імені Ійєша, міста Будаорш, Естергом, Кечкемет, Пештська область, Ноградська область, XIV район Будапешта – Зугло, благодійний фонд «Еудоксіа 20», Спілка друзів Угорщини (США) та багато інших. Загалом на внутрішній ремонт будівлі, що відбувся протягом 2003-2008 років було використано 288 мільйонів угорських форинтів. Реконструкція триває і понині. Однак грошей на те, аби відновити дах та фасад, в інституту немає. З боку України та області допомоги на ремонт практично не надходило. Адже наші чиновники розмірковують так: якщо інститут недержавний, тим паче викладають там угорською мовою, відповідно і допомоги з бюджету не буде. Хоча слід сказати, що тут готують переважно викладачів з різних дисциплін, які залишаються працювати в угорськомовних школах на Закарпатті, а фахівці з кафедри філології, зокрема її українського відділення, відомі своїми працями по всій Європі. Та й насправді мова йде не лише про інститут (який все-одно успішно працює), а власне про збереження 100-річної історичної будівлі, аналогів якій немає на Закарпатті. У навчальному закладі вихід із складної ситуації таки знайшли. І тепер пропонують кожному долучитися до реконструкції даху колишнього Палацу правосуддя у Берегові. Фахівці порахували: площа дахової конструкції головного корпусу складає 5600 квадратних метрів, отже для її покриття потрібно 270 тисяч штук керамічної пазової черепиці. Включно з вартістю робіт ціна однієї черепиці складає близько 48 гривень. Тому хто пожертвує таку або більшу суму видається іменний сертифікат. Також імена всіх спонсорів планують розмістити на дошці пошани, яку встановлять біля входу в навчальний заклад одразу після закінчення реконструкції даху. Слід сказати, що кілька тижнів тому вже почали замінювати керамічну черепицю на даху правого крила будівлі. І вчасно, бо з цього боку, на стіні вже ростуть дерева! Тим часом на сайті закладу щодня змінюється цифра на спеціальному лічильнику. Керамічної черепиці потрібно ще понад 150 000 штук. Звісно, скаже хтось, могли б обійтися більш дешевим матеріалом – шифером, бляхою, металочерепицею тощо. Добре, що такого не сталося. Адже Закарпаття і так втрачає своє автентичне обличчя, а старовинні будинки часом змінюють свої кольори на абсолютно блюзнірські, або взагалі поступово щезають через недбалість – несвідому або абсолютно свідому…