Реклама як окраса міста?

Для нинішнього покоління дітей реклама – як друге повітря, без неї уявити життя практично неможливо, адже вона всюди: на вулиці, на транспорті, в метро, в медіа. Особливо небезпечна саме телевізійна реклама, яка зомбує людину, проникаючи у її підсвідомість, оминаючи розум. Тому ми з вами більше 50% купуємо тих товарів, які активно рекламуються. Та ще й платимо за це, позаяк великі компанії та корпорації завжди у ціну своєї продукції закладають відсоток на рекламу. Зовнішня реклама – одна з основних складових рекламного ринку. Вона розрахована на пішоходів, шоферів, пасажирів. Основні рекламоносії: щити, вивіски, світлові літери, лайтбокси, брандмауери, банери і т.п. Завдання подібної реклами – яскравістю фарб, вдалим поєднанням інформативності тексту, кольору і світлових ефектів привернути увагу споживачів, заінтригувати, примусити вас поцікавитися певною продукцією, зробити покупки. Проте зовнішня реклама, що заполонила сьогодні вулиці і площі наших міст, все частіше починає набридати городянам. І справа тут навіть не у змісті рекламного стенду, а у самому щиті, який досить часто є малопрезентабельним і зовсім не радує око своїм зовнішнім виглядом. Адже реклама має бути не лише двигуном торгівлі, але й мати певний естетичний вид, бути окрасою міста. Згадаймо Нью-Йорк, Токіо чи Лас-Вегас, де реклама, окрім своєї первинної функції, виконує не менш важливу – вона прикрашає місто, робить його яскравим, динамічним та сучасним. Це вже не просто плакат, щит чи сіті-лайт – то є щось на зразок нових архітектурних форм, які привертають увагу не лише мешканців міста, але й туристів. Хіба можна уявити собі Бродвей чи Манхеттен без сотень яскравих рекламних вивісок? Напевно, ні. Тому з впевненістю варто говорити, що така якісно зроблена і грамотно оформлена реклама, однозначно, прикрашає місто, є своєрідною родзинкою, "фішкою", або просто Меккою для туристів. Яка ж ситуація у нас? Як завжди – прямо протилежна. Всім нам неодноразово доводилося бачити, як виглядають наші рекламні щити: стоять криво-косо, арматура стирчить з бетонних плит, якщо пофарбовані, то це вже неабиякий позитив. А процес встановлення таких стендів взагалі вражає: перериють мало не з десяток метрів території, аби потім забути хоча б розрівняти землю на клумбі, не кажучи вже про відновлення пошкодженого газону, квітів чи тротуару. До того ж, як стверджують психологи, пересічний чоловік починає дивитися на рекламний білборд, як це не парадоксально звучить, саме як на жінку: тобто знизу вверх. Спочатку дивимось на ноги, себто опори, що тримають щит, а вже потім на те, що власне рекламується. А коли людина бачить казна-що: іржаві труби, бетонні глиби, понівечені квітники, то таке саме враження складається і від рекламної продукції, яка розміщена на стенді. Одним словом – повний негатив. І такі випадки, на жаль, непоодинокі. Звичайно, є й винятки, де рекламні агенції такого собі не дозволяють й утримують свої щити в порядку, проте в око впадає і запам’ятовується картина, описана вище. Зовнішня реклама на сьогоднішній день є однією з наймасштабніших по кількості споживачів. Навіть якщо не вдаватися в цифри, а просто уявити, скільки людей щодня проходить або проїжджає біля рекламного плакату, перетяжки або будь-якого іншого носія зовнішньої реклами, то дух захоплює. В Ужгороді вже видано більше 350 дозволів на встановлення рекламних стендів. За минулий 2006 рік до бюджету міста за тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами надійшло більше 500 тисяч гривень: близько 117 тисяч зібрало управління майнової політики міста та більше 400 тисяч – госпрозрахункова організація "Ужгородрекламаблагоустрій", яку нині вже ліквідовано. Ніби цифра не мала, проте якщо порівняти її з прибутками рекламних агенцій, які здають оці біл-борди рекламодавцям по 500-600 у.о. на місяць, а у передвиборчий період ціна ще підскакує у кілька разів, то така сума виглядає просто сміхотворною. Взагалі, куди дивляться рекламодавці, які погоджуються за немалі гроші розміщувати свою продукцію, наприклад, на страшних іржавих щитах. Можливо, у них просто немає іншого варіанту: доводиться вибирати із того, що є. Тому постає закономірне питання: де логіка таких незначних стягнень за оренду та чому належні контролюючі служби ніяк не реагують і зовсім не дивляться на зовнішній вигляд рекламних щитів, під які видаються дозволи. Напевно, питання із розряду риторичних. Адже подібний стан справ мають контролювати не лише відповідні інстанції, але й громадськість не повинна крізь пальці дивитись на усе це неподобство, коли міські вулиці перетворюються на казна що. Тому що у себе на кухні кожен вміє висловлювати своє обурення з приводу і без нього, а як доходить до того, аби якось показати і оприлюднити свою позицію, то більшість ховає голову у пісок, як заморські страуси. Отже, будемо сподіватись, що як рекламні агенції, так і рекламодавці почнуть з повагою ставитися до нашого міста та його мешканців і вже незабаром приведуть до ладу свої рекламні площі, аби бути справді європейським містом. Володимир Кузминський "Трибуна" "Ужгород.нет"