Закарпатський Перечин — місто близнюків та двійнят

Закарпатський Перечин — місто близнюків та двійнят

Закарпатське місто Перечин — місто невелике. Тут проживає всього трохи більше 7 тисяч чоловік. Проте на вулицях часто можна зустріти багато схожих‚ як дві краплі води‚ людей. Знайти у них бодай якусь відмінність не так і просто. Плутають навіть знайомі‚ колеги..

Закарпатське місто Перечин — місто невелике. Тут проживає всього трохи більше 7 тисяч чоловік. Проте на вулицях часто можна зустріти багато схожих‚ як дві краплі води‚ людей. Знайти у них бодай якусь відмінність не так і просто. Плутають навіть знайомі‚ колеги.. Надати мені дані про кількість народжених близнят не змогли ані в РАГСі‚ ані в пологовому відділені Перечинської ЦРЛ. “У нас такого обліку не ведеться. Аби вивести статистичні дані‚ треба перелопатити гору журналів‚ а для цього необхідно затратити чимало часу”‚ — відповіли мені у вищеназваних інстанціях. Колишній секретар Перечинської міської ради Олеся Хропіна погодилась мені допомогти. Вона давно помітила цю особливість у своєму місті. Навіть хотіла організувати фестиваль близнюків‚ проте її ідея не знайшла підтримки. “Це був би дуже цікавий захід!” — не втрачає надії Олеся Юріївна і вірить‚ що оригінальний задум колись-таки вдасться втілити в життя. Тим паче‚ що подібного фесту Закарпаття ще не мало. Найстаршими близнюками Перечина є брати Єнковські — Петро і Павло — 1946 року народження. Петро живе у рідному місті і працює водієм у Перечинській ЦРЛ. Павло — в Угорщині. Серед однокласників Олесі Угрин-Хропіної було двоє двійнят — Ірина і Йосип Головеї‚ Марія і Василь Вальки. У 1959 році народилися близнята Тамара і Люда Скиби. Упродовж 50-х років у Перечині народилося ще три пари близнюків. Всі дівчата. Врожайними для близнят були 70-ті та 80-ті роки. Олеся Юріївна нарахувала 10 пар. Загалом‚ у Перечині нині проживає 20 пар близнюків та двійнят. Цікавим є той факт‚ що по вулиці Духновича мешкають 4 пари різного віку. Завітала до сім’ї Готрів. Розмовляю з Марією Іванівною‚ мамою дорослих близнюків. Вані і Саші — по 22. — Народила своїх соколів 26 червня 1984 року в пологовому відділені Перечинської райлікарні‚ — згадує Марія Іванівна. — Першим на світ з’явився на світ Ваня‚ а другим — Саша. Старший був меншим у вазі на 400 грамів‚ а зросту немовлята були однакового. Менший швидше розвивався і зростав‚ скоріше почав робити перші кроки. Ваню назвали на честь рідних — обоє діди Івани‚ мій брат‚ а їхній вуйко‚ теж Іван. А Саша — гарне ім’я. — Знали‚ що у Вас будуть близнюки? — цікавлюся. — Дізналася перед самими пологами. У ті роки ще не було узі. Пригадую‚ після огляду між лікарями виникла суперечка. Панаїт сказав‚ що в утробі одна дитина‚ а живіт великий тому‚ що у ньому багато води. А Нора Василівна Гаваші під час огляду почула два сердечка. Аби прояснити ситуацію‚ мені зробили знімок. Це була п’ятниця. А в понеділок я мала лягати в лікарню‚ аби відкачали воду. На щастя‚ старша медсестра гінекологічного відділення показала знімок Норі Василівні. Її припущення підтвердилися — були два плоди. Медсестра була моєю доброю знайомою. Йдучи з роботи додому‚ зайшла до нас. Я якраз поралася на городі. — Я прийшла порадувати тебе — у тебе буде двійня‚ — радісно повідомила вона. І я почала сильно плакати. Боялася‚ що буду робити з двома? Слава Богу‚ все склалося добре. Пологи пройшли вдало. Хлопці зростали спокійними‚ славними. Як підросли — виконували хатню роботу. У нашій хаті жило п’ять чоловіків — чоловік‚ сини‚ мої батько і брат. Я — одна жінка у чоловічому царстві — без їхньої допомоги і не впоралася б. У декретній відпустці була лише рік — мусіла йти на роботу. — Плутали хлопців? — Ніколи! А ось сусіди‚ дід часто їх плутали. — Чи є у Вашому роду близнюки? — По чоловіковій лінії є два хлопці — Олег і Богдан Ганичі. Обоє живуть у Перечині. А у моїй родині у двоюрідної сестри є хлопчик і дівчинка. Живуть у Тур’ї-Реметі. Мені здається‚ що наша вулиця Духновича притягує близнят. Ось моя перша сусідка Лариса теж із близнят. Сама із Сімері. Сюди вийшла заміж. Знайомлюсь з господарем Ярославом, його синами. У всіх трьох дуже схожі риси обличчя. Що тут скажеш — батькові сини. Стрункі‚ як дуби. — Нас рідко плутали‚ — каже Ваня. — Розрізняли по голосу‚ характеру. Я більш спокійний‚ зізнається‚ а Саша — запальний. Тим більше‚ що з юності ми почали одягатися по-різному. У кожного свій смак. Саша приносить сімейні альбоми. По фотографіях схожі‚ і навіть дуже. Погляньте на них і вгадайте — хто з них Ваня‚ а хто — Саша? Особисто я не знаю‚ як господар та відвідувачі Ужгородського ресторану‚ де хлопці працюють‚ розпізнають близнюків? Єдине знаю‚ що материнське серце ніколи не помиляється. Тетяна ГРИЦИЩУК, "НЕДІЛЯ". "Закарпаття online"
Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...