Закарпатські пожежники були ліквідаторами Чорнобильської катастрофи

Вогненну квітневу ніч 1986 року наші люди несуть на собі тягарем атомного лиха – одні й сьогодні продовжують жити на забруднених територіях, а інші – працювати в зоні ризику. Усі вони, постраждалі й ліквідатори, розраховуються за Чорнобиль непомірно великою платою – власним здоров’ям і життям… 

 

Серед тих, хто скуштував гіркоту Полину були і закарпатські пожежники. Через нечисленність відділу пожежної охорони власний зведений загін для ліквідації чорнобильського лиха від Закарпатської області не формувався, проте з перших днів аварії закарпатські пожежники стали активними учасниками її наслідків. Усього через горнило Чорнобиля за період з 1986 по 1991 роки пройшло 48 працівників пожежної охорони нашого краю – від рядового до полковника.

 

Серед них –  Юрій Гербик, пожежний ППЧ-6 по охороні міста Виноградів. Вистачило всього 12 вересневих днів, які він провів у Чорнобилі у 1986 році, щоб вони непоправно підірвали здоров'я чоловіка. У 1992 році перестало битися його серце. Але він навіки залишиться в серцях рідних, друзів і колег. Вічна їм, героям-чорнобильцям, пам'ять, котрі у відсвітах вогню Чорнобиля назавжди увійшли у безсмертя.

Закарпатські ліквідатори нарівні з іншими забезпечували пожежний захист діючих енергоблоків АЕС, охороняли від вогню евакуйовані міста Прип'ять, Чорнобиль та села 30-кілометрової зони, гасили торфовища та лісові пожежі, виконували профілактичні роботи на різних об'єктах.

 

Одними з перших у 1986 році взяли участь у ліквідації аварії колишні вогнеборці, а нині пенсіонери: прапорщик внутрішньої служби Олексій Гоблик з Мукачева та старший сержант внутрішньої служби Володимир Дозорцев з Хуста, котрі на автомобілях АД-30 дезактивували місто Прип'ять.

 

Двічі (квітень-травень 1986-го та липень-серпень 1988 років) працював на ЧАЕС вогнеборець Іван Герц. Цей мужній чоловік єдиний із 200 закарпатців – інвалідів Чорнобиля переніс гостру променеву хворобу.

 

Юрій Іваник потрапив до Чорнобиля у 1986 році відразу після закінчення навчання у Львівському пожежно-технічному училищі (зараз Львівський державний університет безпеки життєдіяльності).

 

Чергував у пожежній частині в “Зеленому Мисі” старший прапорщик внутрішньої служби Юрій Сабовчик з обласного центру. Серед них був і колишній командир відділення СДПЧ - 1 м. Ужгород прапорщик внутрішньої служби Олександр Вечей та інші.

 

У 1987 році п'ятнадцять працівників пожежної охорони регіону брали участь у ліквідації наслідків техногенної катастрофи. Серед них - капітан внутрішньої служби з Рахова Іван Мойсюк, котрий чотири вахти проробив інспектором з охорони ЧАЕС. Старший сержант внутрішньої служби з Чопа Оксана Сацута з 1987 по 1991 року працювала по охороні Прип'яті радіотелефоністом.

 

У 1987 році три вахти в ролі керівника розгорнутого зведеного загону протипожежної служби пройшов начальник відділу пожежної охорони Закарпатської області полковник внутрішньої служби Віктор Захарченко.

Свою Чорнобильську вахту у 1989 році пройшов Володимир Пуга.

Валерію Тимченку (1990 рік) довелося займатися і кадровою роботою, і командувати вертолітним загоном, і працювати інспектором держпожнагляду.

Серед тих, хто сьогодні продовжує службу в різних підрозділах Територіального управління МНС України в Закарпатській області, лише троє. Це: Михайло Кондратюк, Василь Очеретний, які працюють в Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення та старший водій частини забезпечення ТУ МНС у Закарпатській області Михайло Пузир.

 

У кожного з цих відважних людей залишились свої враження та спогади про Чорнобиль, де пліч-о-пліч стали біль і мужність, дух і воля.