На Закарпатті з'явились ще три схимонахині

Вони прийняли найвищий монашеський постриг. У давнину монахи - великосхимники закривались у печерах, як у домовині, щоб померти для світу та повністю з’єднатись з Богом. 

 

Є люди які все життя присвячують Богу. В Свято-Успенському жіночому монастирі три монахині прийняли найвищий монашеський чин. Тепер Рафаїлу, Михаїлу та Серафимію уже називають схимонахинями. Це жінки вже в поважному віці. Вони майже не виходять на люди. Тож лише одну з них нам вдалося побачити. Монахині дали клятву Великої Схими. Це означає, що вони повністю відгороджуються від світу для з’єднання з Богом. Приймаючи Велику Схиму, монах приймає Великий Ангельський образ. Йому дають нове ім’я, разом з яким він отримує ще одного покровителя із святих. Великосхимник дає ті ж обітниці, що і раніше. Особливістю є те, що внаслідок повторювання від нього вимагається більш суворе їх виконання.

 

У давнину монахи-великосхимники закривались у одиноких печерах, як у домовині, щоб померти для світу та повністю з’єднатись з Богом. Але в умовах сучасного світу схимомонахи проживають у звичайному монастирі разом з іншими. Про те, що залишають монахині у попередньому мирському житті та чи підримують стосунки із своїми рідними, розповідають неохоче. Процес посвячення - справа не одного дня. Спочатку монахи йдуть на благословення до ігумені. Так називають старшу серед сестер. Найвищий постриг – це не для кожного.

 

Важливо, щоб монах розбирався в усіх духовних питаннях монастиря. Ігуменя дає дозвіл та пише прохання до архієрея. У разі благословення архієрея майбутні схимонахині проводять дні у молитвах. Лише після цього відбувається урочистий постриг. Ці жінки відреклись від усього світу заради єднання з Богом. Вони щодня моляться за нас з вами.