2-є хлопців заблукали біля гори Цицька, на допомогу прийшли закарпатські рятувальники (ФОТО)
9410
По-різному дається талант. Одні звикли казати, що то є дар Божий, інші твердять, що людина здібною народилася. 53-річний синевирець Василь Шиндра має неабиякий хист художника. Свою обдарованість він пояснює своєрідно. Серйозно мовить, що став митцем тому, бо народився і живе у прекрасному бокорашському дивокраї.
Сама чарівна природа визначила і сформувала його, як художника. І з цим варто погодитися. Його багаточисельні полотна рясно переповнені соковитими сюжетами неперевершених у красі місцевих мальовничих видноколів. А про великий талант їх зображення свідчить хоча б той факт, що картини Василя Васильовича користуються ще й яким попитом серед поцінювачів мистецтва, просто йдуть нарозхват, “мандруючи” по білому світу. Вони в колекціях не лише одних українців, але й ними захоплюються і далеко за кордоном.
Василь Шиндра — всебічно обдарована людина. Дає повсякчас волю фантазії, бо це в його стабільному стилі роботи, щоб не повторюватися. Щиросердечно за приємних бесід зізнається, що полюбляє експериментувати. І новаторство, як правило, приносить плоди. Якось земляк-родич, директор туристичної бази відпочинку “Арніка” Василь Попадинець, котра розташована у підніжжі перлини Карпат — Синевирського озера і, безумовно, вважається однією з кращих на Міжгірщині на даний час, попрохав оформити інтер’єр приміщення конференц-залу.
Художнику за обміркування спала на думку оригінальна ідея — прикрасити стіни картинами в дереві. Задум був відповідальним, бо з подібною справою ще не стикався. Але, як кажуть, хто не ризикує, той шампанське не п’є. Робота виявилася з категорії трудомістких, вирізаючи з дерева різні фігури, а потім, щоб їх наклеювати — доводилося творчо працювати з ранку до ночі.
Хоч і дебютував у подібному виді мистецтва, але кінцевий результат виявився більш вагомішим, ніж очікувався. Можна годинами розглядати картини “Мукачево”, “Хуст”, “Ужгород”, на яких напрочуд вдало показано історичні пам’ятки, які символізують найбільші закарпатські міста, в яких і понині живе дух старовини. Звичайно, Василь Васильович присвятив і роботи рідній Міжгірщині. За назвами “Давня Верховина”, “Бокораші” та “Вівчарі” вони красномовно, у деталях, демонструють як давній побут горян, так і їхнє основне заняття. Відверто кажучи, розглядаючи ці шедеври, важко очі відірвати від творів з дерева, яке немов оживив своїми руками і розумом художник з села над Тереблею.
І це ще не все, чим порадував своїм блискучим творінням високого класу турбазу “Арніка” Василь Шиндра. За відпочинку тут приїжджим обов’язково у вічі кидаються і дерев’яні фігурки троїстих музик, танцюристів, співаків… Від них так і віє самобутнім верховинським фольклором, відчуваєш себе у середовищі предків, котрі гордилися своїми звичаями, вбранням, господарським реманентом…
А з яким відмінним смаком Шиндра з своїм другом-колегою, міжгірцем Іваном Вегешом облаштували і причепурили дерев’яними скульптурами сусідні торгові колиби, що належать приватному підприємцю Наталії Скопич! За відвідування їх, мов у казковому світі побуваєш. Не лише молодь, але й дорослі залюбки фотографуються біля них на згадку про подорож у край, овіяний легендами про закохану пару Сені і Вира.
Що не кажи, а надзвичайно талановитий синевирський художник, голова громадського об’єднання спілки художників Міжгірщини “Карпатські кольори” В. В. Шиндра.
