Особливості забудови Мукачева. Частина ІІ: П’ять приєднаних до міста сіл

Особливості забудови Мукачева. Частина ІІ: П’ять приєднаних до міста сіл

Мукачево.net продовжує серію публікацій про історію творення міста над Латорицею, його окремих мікрорайонів та будівель. У першій частині йшлося про загальні факти, фактори та аспекти. У другій мова піде про п’ять приєднаних до міста сіл.

Після закінчення Другої світової війни територія Мукачева збільшилася одразу на п’ять навколишніх сіл: Паланок, Підгород, Росвигово, Підмонастир і Підгоряни. 

Паланок

Село Паланок відоме з 1672 року за життя княгині Софії Баторі. Угорською воно називається Várpalánka, німецькою: Plankendorf. Чехи не перекладали рідною, і село залишилося Паланком. Більше того, їхні чиновники так назвали у 1920-их роках й Мукачівський замок.

У фортеці служили 166 жителів угорського Сейкеля. Вони жили біля підніжжя Замкової гори за побудованим укріпленням – паланкою – в бараках.

 

У 1711 році австрійський уряд поселив тут старих демобілізованих німецьких солдатів.

У 1870 році в селі проживали 634 римо-католики, 268 греко-католиків і 11 ізраелитів.

У 1880 році в 114 хатах жили 913 осіб, здебільшого каменярі, які служили в замку.

У 1921 році в селі нараховувалося 1 399 жителів (687 чоловіків і 712 жінок). За національною ознакою були 10 чехословаків, 189 руських, 170 мадярів, 42 євреї, 982 німці. За конфесійним складом статистика нарахувала 1 036 римо-католиків, 213 греко-католиків, 10 євангелістів-реформатів, 1 православного, 135 ізраелітів, 1 іншого. 

У 1930 році в селі було 1 941 житель, із них 318 чехословаків, 394 русини, 205 мадярів, 151 єврей, 853 німці, 20 іноземців. За конфесійним складом нараховувалося 1 199 римо-католиків, 419 греко-католиків, 55 євангелістів-реформатів, 45 православних, 175 ізраелітів, 24 інших, 24 атеїсти.

Підгород

Неподалік від села Паланок ззовні від колишніх дерев’яних замкових укріплень розташувалося село Підгород. Німецькою воно називалося Croathendorf (Хорватське село), угорською – Váralja, або Munkácsváralja (поселення під замком Мункач). Чехи, беручи приклад з місцевих руських жителів, перейменували село в Podhorod. Український переклад правильніше буде Підзамче.

Село відоме з 1711 року. Тут, на колишньому скотському дворі князя Ракоці під Замковою горою були поселені хорватські та німецькі солдати, охоронці Мукачівського замку.

У 1731 році власником села став граф Шьонборн. Він виграв судову справу за право володіння цим селом у коменданта замку барона Лігенау.

У 1824 році тут проживали рутени, які були греко-католицькими вірниками.

У 1880 році в 71 хаті жили 504 особи. З них 163 римо-католики, 264 греко-католики і 34 ізраелити. 

У 1921 році в селі нараховувалося 916 жителів (440 чоловіків і 476 жінок). За національною ознакою були 3 чехословаки, 547 руських, 20 мадярів, 49 євреїв, 295 німців, 1 інший, 1 іноземець. За конфесійним складом статистика нарахувала 383 римо-католики, 475 греко-католиків, 3 євангелісти-реформати, 2 православних, 49 ізраелітів, 4 інших.

У 1930 році в селі було 1 113 жителів, з них 26 чехословаків, 626 русинів, 8 мадярів, 61 єврей, 385 німців, 7 іноземців. За конфесійним складом нараховувалося 448 римо-католиків, 588 греко-католиків, 5 євангелістів-реформатів, 3 православних, 61 ізраеліт, 8 інших.

Підгоряни

Село Підгоряни знаходиться на схід від Мукачева. Німецькою воно називається Podhering. Певний час вживалася угорська назва Örhegyalja (поселення під Сторожевою горою). Чехи переклали назву як Podhorany, аналогічно звучить й російська назва Подгоряны.

Село відоме з 1389 року, коли цю місцевість король Угорщини Сигізмунд Люксембурзький подарував трьом синам барона Петра Переньї. Тоді й з’явилася латинська назва villa Pothren.

У 1599 році тут жили 7 кріпаків.

У 1691 році в селі було вже 26 кріпаків. 

У 1824 році тут проживали рутени, які були греко-католицькими вірниками. 

У 1880 році в 107 хатах жили 676 осіб. 

У 1921 році в селі нараховувалося 1 433 жителів (730 чоловіків і 703 жінки). За національною ознакою були 13 чехословаків, 1 064 руських, 186 мадярів, 130 євреїв, 33 німці, 7 іноземців. За конфесійним складом статистика нарахувала 176 римо-католиків, 1 055 греко-католиків, 6 євангелістів-реформатів, 191 ізраеліта, 5 інших.

У 1930 році в селі було 1 852 жителі, з них 73 чехословаки, 1 347 русинів, 170 мадярів, 196 євреїв, 41 німець, 25 іноземців. За конфесійним складом нараховувалося 240 римо-католиків, 1 377 греко-католиків, 12 євангелістів-реформатів, 6 православних, 203 ізраеліти, 14 інших.

Підмонастир

Село Підмонастир угорською називалося Klastromalja (поселення під монастирем). Чеська влада використовувала російську назву в латинському алфавіті Podmonastýr.

Село відоме з 1360 року. Легенда, у якої є чимало критиків, приписує заснування монастиря на Чернечій горі литовському князю Федору Корятовичу. У 1458 році король Угорщини Матяш призначив Лукача плебаном монастиря св. Миколая.

У 1824 році тут проживали рутени, які були греко-католицькими вірниками. 

У 1880 році в 40 хатах жили 191 греко-католик, 23 римо-католики і 10 ізраелітів.

У 1921 році в селі нараховувалося 408 жителів (194 чоловіки і 214 жінок). За національною ознакою були 3 чехословаки, 387 руських, 3 мадяри, 8 євреїв, 1 інший, 6 іноземців. За конфесійним складом статистика нарахувала 21 римо-католика, 376 греко-католиків, 2 євангелісти-реформати, 8 ізраелітів, 1 іншого.

У 1930 році в селі було 437 жителів, із них 5 чехословаків, 384 русини, 10 мадярів, 14 євреїв, 2 німці, 22 іноземці. За конфесійним складом нараховувалося 29 римо-католиків, 392 греко-католики, 2 євангелісти-реформати, 14 ізраелітів.

Росвигово

Найбільше з п’яти названих – село Росвигово – мало за своє тривале існування п’ять різних варіантів угорської назви: Oroszfalu, Özönvég, Uzelo, Oroszváros, Oroszvég, з яких найвідомішим є останнє. Чехи перейменували цю назву у Росвегово.

Село відоме з 1360 року за часів князя Подолії Федора Корятовича. Угорська назва Оросвийг – «Руський кінець». Лише з третьої спроби, після 1903 та 1930 років, село Росвигово в 1944-му було приєднане до міста.

У 1599 році тут жив 21 кріпак.

У 1649 році в селі було 59 кріпаків, 43 хлопчики.

У 1672 році тут нараховувалося 46 кріпаків.

У 1824 році тут проживали рутени, які були греко-католицькими вірниками.

У 1880 році в 123 хатах жили 946 осіб. У 1921 році в селі нараховувалося 1 911 жителів (907 чоловіків і 1 004 жінки). За національною ознакою були 42 чехословаки, 1 071 руський, 320 мадярів, 443 євреї, 25 інших, 10 іноземців. За конфесійним складом статистика нарахувала 212 римо-католиків, 910 греко-католиків, 78 євангелістів-реформатів, 6 православних, 695 ізраелітів, 10 інших. 

У 1930 році в селі було 2 822 жителі, з них 194 чехословаки, 1 312 русини, 273 мадяри, 960 євреїв, 24 німці, 2 інших, 57 іноземців. За конфесійним складом нараховувалося 342 римо-католики, 1 257 греко-католиків, 73 євангелісти-реформати, 27 православних, 1 060 ізраелітів, 26 євангелістів-аугсбурзців, 9 інших, 28 атеїстів.

Усі ці села після Другої світової війни новою радянською владою Закарпатської України були приєднані до міста Мукачева. Тим самим одночасно збільшилося населення міста, що було важливим для подальшого рівня централізованого забезпечення, оскільки від кількості жителів залежала його категорія.

 

 
У третій частині історії про «Особливості забудови Мукачева» читайте про місто-сад.
Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...