Українські гурти ніхто не слухає

Last.fm – це найпопулярніша у світі, звісно, після Myspace, музична соціальна мережа в інтернеті. Нею користуються сотні тисяч українців, що засвідчує статистика. Last.fm – вільний ресурс, де кожен може скачати програму «скрабл», яка розпізнаватиме все, що ви слухаєте і створюватиме ваші особисті чарти, підшуковуватиме гурти, подібні до тих, які ви зазвичай слухаєте, або, підписавшись на ресурс, можна слухати тамтешні радіостанції на будь-який смак.

Але вдумайтесь: кількасот тисяч українців, звісно, це доволі нерепрезентативний рейтинг. Наприклад, слухачами Last.fm навряд чи є трудовий клас, старі поціновувачі джазу та водії таксі та фур, в чартах яких переважає гурт «Бутирка». Це ж треба бути просунутим, щоб зареєструватись і почати цей ресурс «юзати». Тому можна подумати, що це саме те середовище, де мають слухати українську музику.

Але подивіться на цей рейтинг. Там немає жодного, направду, жодного українського гурту. Не кажучи вже про україномовність. В чому ж проблема? Чому начебто в «невільних» радіостанціях, де, на думку патріотичної псевдоінтелектуальної еліти, російську попсу і Леді Гагу нав'язують і навіть прищеплюють нещасним українським слухачам цих самих радіостанцій, не лунає українська музика. А на вільній цілком демократичній світовій радіостанції, де кожен сам собі формує плейлист, цих самих українських гуртів немає взагалі?

Страшно собі уявити, що прийде знову якась начебто проукраїнська популістська тварина до влади і примусить Леді Гагу перекладати українською, а в інтернет-радіостанціях закріпить якийсь відсоток української музики замість того, щоб створити умови для розвитку музики. Дії, які примушують слухати, читати, дивитись те, чого ти не хочеш, провокують до цілком зворотної реакції. Немає легшого способу назавжди відвернути від державної мови власних громадян, аніж різко почати крутити українську музику по всіх радіостанціях в регіоні, де проживає більшість російськомовного населення. Ще більша дурниця – вводити квоти, що ще більше унеможливлює появу справді профільних еф емок, наприклад, джазової, блюзової, хіп-хопової чи построкової. Цікаво, як блюзова радіостанція наповнить квоту українським продуктом, якщо його фактично немає.

Якщо подивитись навіть не Топ-100, а Топ-20 кожної країни в чартах Last.fm, скрізь знайдеться щось своє, у Швеції поп-співачка Veronica Maggio на першому місці, випереджаючи британську поп-виконавицю Adele, яка перемагає в рейтингу практично всіх країн. В Росії найпопулярнішою російськомовною групою є «Ляпіс Трубєцкой», які посіли 5-ту сходинку, але оскільки вони є білорусами, цілком російські гурти – «Градуси» та «Ленинград» посіли 21-шу та 22-гу сходинки відповідно. В Польщі на 5-й сходинці розташувався польський реггі-реп Grubson, а на 11-й – альтернативний рок-гурт Myslovitz. В Японії половина чарту Топ-20 представлена японськими виконавцями. Чи потрібні ще якісь аргументи?

Факт є фактом – частка тих, кому той український продукт потрібен, дуже незначна і набагато потрібнішою була б державна грантова програма для музикантів-початківців, як не для запису альбому і репетицій, так хоча б поїхати, так би мовити, з робочим візитом на тиждень до Європи на концерт. Навчитися робити якісний і цікавий продукт, а радіостанції самі підтягнуться. Хоча водночас, кому це треба, українські виконавці не надто переймаються з приводу самоосвіти, слава Богу, є вибори, весілля і похорони, а значить, українська музика – справа прибуткова. Наступного року – нові вибори, тож чекайте на нову хвилю української псевдомузики на всіх майданах міст з достатньою кількістю електорату.