Прикро констатувати курйозний факт: де-де, а тут сама природа створила ідеальні умови для заняття цим популярним зимовим видом спорту, та ба, людські руки так і не доходили, щоб відповідним чином облаштувати рельєф з унікальними якостями для лижних трас. До речі, надзвичайно перспективним крутосхилим ландшафтом за часів СРСР серйозно зацікавилися провідні спортивні фахівці з самої білокам’яної, часто приїжджаючи з Москви у верховинський край з метою скрупульозного обстеження місцевості. Лилося море слів про створення біля водоспаду Шипіт аж цілого зимового спорткомплексу, навіть зрів план проведення на Міжгірщині не лише чемпіонатів Союзу, але й міжнародних змагань, та ще із замахом на Білу Олімпіаду, але сліди конкретних кроків не прокладалися. І що ще парадоксально — за відсутності елементарних умов у минувшину все-таки виховувалися доблесні спортивні кадри у районі. З цього приводу обов’язково варто згадати, на жаль, вже покійних тренерів Луку Дуду та Федора Легоша, підопічні лижники яких завойовували місця на високих п’єдесталах.

 

Слава наших земляків ще не померкла. Скажімо, келечинець Василь Коваль, якого вивів у майстри спорту батько Василь Андрійович, нині є членом національної збірної України, зараз, між іншим, за кордоном бере участь у престижних міжнародних змаганнях. Здібної молоді у гірській глибинці, яка бажає займатися зимовим спортом і демонструє непогані результати, хоч відбавляй. Та, щоб росла її майстерність, зрозуміло, необхідно врешті-решт засукати рукави і створювати належні умови для розвитку бази. Це ж бо неймовірне досягнення, що і за браку домашніх елементарних умов як для підготовки, так і проведення змагань — відсутність приміщень під роздягальні, підготовки лиж до стартів, суддівських кімнат — юнацька збірна Закарпаття з лижних перегонів, одним з тренерів якої є і вчитель фізкультури Келечинської ЗОШ І-ІІ ст. Василь Коваль, стабільно знаходиться у першій п’ятірці з-поміж всіх команд областей України!

 

І все-таки під Боржавським нагір’ям оптимістичні іскорки з приводу розв’язання вузла проблеми спалахнули. Заслуга в цьому керівників РДА Василя Щура та Миколи Тимощука, сільського голови Пилипця Федора Кривки, начальника відділу освіти РДА Надії Олексієнко, ділового підприємця туристичної галузі Олександра Міцевича і, звичайно, педагогів-фізкультурників Василя Коваля, Івана Кіса, Євгена Боровкова, Руслана Маня, директора районної ДЮСШ Тараса Бартківа. Зацікавленість влади у спортивному іміджі району мобілізувала до діла. Практично вже підходить до завершальної стадії першочергове впорядкування 2,5-кілометрової лижної дистанції, шириною 3-5 метри. Не так і легко було її торувати у важкодоступній місцевості, бо на перепоні були пні, каміння. У великій пригоді для їхнього розчищення виявився бульдозер, виділений Олександром Міцевичем. У зворинках робили водовідведення, клали містки. До праці залучали келечинських, соймівських, пилипецьких учнів, котрі кілька днів пліч-о-пліч з своїми наставниками-педагогами заповзято споруджували дорогу. Про ентузіазм свідчить і той факт, що Василь Коваль трудився навіть у день своїх іменин.

 

Пробний запуск траси планується у другій половині січня за проведення традиційних змагань, приурочених пам’яті Луки Дуди. Олександр Міцевич запевняє виділяти ретракт для утрамбування снігу, теплі приміщення для суддів та спортсменів. Це, звісно, лиш втішає.

 

Щоб траса відповідала зразковим вимогам, у майбутньому намічається встановити електроосвітлення, технічні засоби для штучного засніження за дефіциту пороші, а то й з часом облаштувати трибуни для глядачів. Василь Коваль сповіщає, що має намір незабаром запросити відомих українських спеціалістів, щоб спільно оцінити реальні можливості освоєння пилипецького високогір’я з тим, щоб його ефективно використовувати для проведення змагань різного рангу, в тому числі всеукраїнських та міжнародних. І не лиш з одних лижних гонок, а й інших видів спорту, бо за сприятливих зимових погодних умов, мається на увазі щедрого снігопаду, який, на жаль, останнім часом чомусь не дуже радує, високе гірське пасмо з довгим хребтом, приміром, особливо вигідне для швидкісного спуску. Разом з тим Боржавське нагір’я піддатливе для біатлону, двоборства… Тут, безперечно, є чудова нагода і для систематичних тренувальних зборів національної збірної країни, бо Пилипець славиться казковими природними краєвидами, не кажучи, що його гірські околиці мають благополучний клімат, суперкласну структуру снігу, відмінний перепад висоти. Природні ресурси багаті, залишається тільки задіяти людський потенціал, щоб сповна втілювати в діло давно нереалізовані задуми.

 

У цьому благому напрямку ще одна приємна подія. Як повідомив Микола Тимощук, у Пилипці відкривається тривалоочікувана спортивна школа-інтернат із зимових видів спорту ІІ-ІІІ ст. Забезпечені безплатним харчуванням та місцем проживання, тут будуть займатися юні лижники з усієї Міжгірщини. І це ще не все. Завдяки рішенню на обласному рівні у районі водночас на базі товариства “Спартак” (кер. Антон Яцина) також функціонуватиме закарпатська ДЮСШ із зимових видів спорту ім. Л. В. Дуди. Одразу два плюси має нововведення: дітям відкрито двері шліфувати спортивну майстерність на засніжених крутосхилах і закономірно вшановано пам’ять педагога-тренера, який колись давав путівку для стартів на трасах не одному верховинському поколінню. До всього, працевлаштуються сім штатних тренерів. За таких новин, погодьмося, є сподівання, що в нашій глибинці плекатимуться й олімпійські надії…