В Ужгороді вчились транскордонному співробітництву

Другий рік поспіль в м. Ужгород вона проводилась Інститутом Політичної Освіти, за підтримки Комітету Верховної Ради України з питань євроінтеграції та Фонду Едуардо Фрея. Учасниками Школи традиційно були посадові особи та службовці органів місцевої влади, депутати місцевих рад, представники громадських організацій. Основною ціллю Школи є покращення транскордонної співпраці України та Європейського Союзу й поширення знань задля економічного розвитку територій.

Цьогорічна Школа це вже другий подібний захід на Закарпатті. Необхідність їх реалізації стала очевидною після міжнародної конференції, що відбувалася в 2009 році. Її співорганізаторами були Інститут Політичної Освіти, Закарпатська обласна рада та Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції. Тоді, протягом двох етапів, один з яких проходив на базі Закарпатської обласної ради, а інший в київських стінах Комітету, вдалось розробити і впровадити значну кількість законодавчих змін, покращивши таким чином атмосферу транскордонної співпраці між нашою та сусідніми країнами. При цьому, учасники заходу висловлювали також побажання, щодо запровадження серії навчальних шкіл, які б дозволили навчити всіх бажаючих готувати та ефективно реалізовувати проекти в рамках транскордонного співробітництва. Тому, Інститут Політичної Освіти розпочав новий важливий етап у розвитку міжнародної співпраці країн – школи Транскордонного співробітництва.

Лекторами Школи є представники організацій, які мають величезний досвід в реалізації проектів транскордонної співпраці. Окрім практичного досвіду, важливою вимогою до їх підбору є вміння доступно подавати матеріал учасникам. Цьогоріч у Школі викладали Борис ТАРАСЮК, Голова Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції; Єва КІШ, професор кафедри історії Угорщини та євроінтеграції Ужгородського Національного Університету; Барт ван ВІНСЕН, член Правління Фонду Едуардо Фрея; Олег ЛУКША, директор Міжнародного інституту людини і глобалістики «НООСФЕРА»; Наталя НОСА, президент Асоціації «МАІРР»; Володимир ПИЛИПЕНКО, голова правління Центру українсько-польського транскордонного співробітництва; Святослав ШЕРЕМЕТА, Заступник голови комісії з питань євроінтеграції, транскордонного співробітництва та зв’язків з українцями за кордоном Львівської обласної ради та Ярослав КИРПУШКО, Буковинський центр реконструкції та розвитку. Учасникам було представлено досвід Закарпатської, Чернівецької та Львівської областей, які мають великий практичний багаж успішних проектів транскордонної співпраці.

Олександр Солонтай, експерт Інституту Політичної Освіти:

«В 2012 нам доведеться збільшити кількість Шкіл, щоб навчити більшу кількість людей. Досі в нас було одне навчання за рік, проте цьогорічний конкурс відбору учасників дорівнював 5 особам на одна місце, що в порівнянні з минулорічною Школою в двічі більше. Кількість бажаючих отримати знання в галузі транскордонної співпраці постійно росте. І ми, у свою чергу, хотіли б розширення, щоб школа була не тільки в Ужгороді, а і в Мукачеві та Берегові. Збільшилась і географія учасників, на Школі були представники 16 областей. Радує те, що наші нідерландські партнери будучи на всіх наших заходах підтвердили готовність до подальшої співпраці та розширення.»

Володимир Феськов, керівник Закарпатського відділення Інституту Політичної Освіти:

«Закарпатське відділення Інститут Політичної Освіти лише цього року було створене, проте кількість наших заходів в області помітно збільшується, власне як і присутність Інституту. Ми спільно з Закарпатським «Громадським Центром» видаємо інфоромаційно-просвітницьку газету «ВАРТО Знати», наші експерти часто надають коментарі місцевим ЗМІ щодо подій з життя країни та області, багато громадських ініціатив відбуваються за підтримки і участі нашої організації. Якщо проаналізувати попередні всеукраїнські заходи Інституту, то участь в них представників Закарпаття була нижчою в порівнянні з іншими областями. Ми вирішили виправити цю ситуацію, до того ж, Закарпаття має ряд переваг перед іншими регіонами, за рахунок свого наближення до Європи та своєї європейськості.

До того ж, регіон багатий експертами, навиками та знаннями яких, чомусь, більше послуговується закордоння, натомість на теренах України їхня присутність значно менша. А це питання досвіду, яким могла б користуватись вся Україна. Сподіваємось, що наша діяльність на Закарпатті підсилить всеукраїнську роботу Інституту Політичної Освіти, відкриє новий потенціал «неосвоєних територій» та пришвидшить євроінтеграційні процеси України.»