Великдень на Закарпатті: Як святкували наші пращури та сучасні традиції (ФОТО)

Воскресіння Сина Божого, Ісуса Христа, поряд з Різдвом та Трійцею вважається найважливішим церковним святом. Для Великодня немає чіткої дати, щороку свято залежить від місячного календаря, незмінним лишається тільки день тижня – неділя.

Хто і як святкує Великдень у 2023 році

За григоріанським календарем, за яким святкують переважно католики, Великдень цього року припадає на 9 квітня. За юліанським календарем, за яким святкують православні, Великдень 2023 року припадає на 16 квітня.

Однак у багатонаціональному Закарпатті Великдень зазвичай святкують двічі, адже чимало родин поєднують як східну так і західну традиції. Також чинником "святкування двох Великоднів" є родинний зв'язок закарпатців з сусідніми європейськими країнами, де Пасху відзначають за григоріанським календарем. Саме тому, дедалі більше закарпатців святкують Великдень за сучасним григоріанським календарем.

Утім у католиків та православних є намір встановити спільну дату святкування Великодня. Таку думку висловив Вселенський православний Патріарх Варфоломій.

Підготовка до свята починається з Великого посту, який триває сім тижнів. Це один з найдовших постів, під час якого віряни повністю відмовляються від продуктів тваринного походження.

Зазвичай, у Чистий четвер, закарпатські господині починають пекти паски, один з основних символів Великодніх свят. Крім того, Чистий четвер асоціюється з прибиранням власних домівок. Газди прибирають свої будинки та обійстя, тощо, бо наступний день — Страсна п’ятниця. В цей день закарпатці зазвичай йдуть до церкви, на службу Божу.

"У день приготування паски також радили не давати в борг, суворо забороняли вилазити на піч. Закарпатський історик Михайло Тиводар писав, що у східних районах краю паски пекли відносно невеликими. Зверху їх оздоблювали виготовленим із тіста плетінням, віночками та трояндами. У заможних родинах, окрім головної паски, пекли ще й малі пасочки – щоб подарувати хрещеникам і нужденним.

На Закарпатті вірили: якщо паска в печі добре росте, то буде хороший врожай, а сім'я житиме довго. Якщо не виросте – земля вродить погано. Якщо трісне посередині – у родині хтось помре. Попіл і вугілля з-під паски збирали й висипали на грядки", - повідомляє сайт "Локальна історія".

Завдяки давнім світлинам можна побачити, як колоритно святкували Великдень наші предки.

Субота перед Пасхою, останній день Великого посту. Християни готують великодні кошики, щоб всією сім’єю піти до церкви, освятити свої кошики і отримати благословення на цілий рік.

До своїх святкових кошиків закарпатці зазвичайц кладуть пасочки, масло, сир, писанки, тістечка, ковбасу, шинку. Також прийнято ставити в кошик пляшечку трохи домашнього вина. А маленьким дітям батьки до кошиків кладуть різні солодощі.

Призабуті традиції закарпатців на Великдень

Mukachevo.net колись зібрав 4 призабуті закарпатські традиції на Великдень, у які свято вірили наші предки. Серед них, наприклад, "першому втікнути додому". Хто після посвячення паски і служби Божої перший дійде додому, той буде «найліпший газда в селі». І коли вже інші вертались з церкви, газда стояв на воротах, а над ними висів рушник.

Відомий закарпатський історик Юрій Жаткович в кінці ХІХ століття писав: «Коли прийдуть домів, ґазда начне паску і кождому виріже із неї читавий дараб, до котрого кожде дістане свою часть і із других сьвячених речий. Коли уже попоїли сьвяченого, з котрого кригітя сиплють на грядки у городци, тогди імуть ся до вареної страви, особливож до солодкого, пареного молока. Потім старша челядь ляже мало відпочати, а молодїж ізбере ся коло церкви, де забавляють ся до вечірні».

У деяких селах Закарпаття, перш ніж увійти до хати з паскою, пiд поріг стелили рушник чи гуню і ставали на них. Тричі вклонившись, промовляли: “Христос воскрес!” – стільки ж разів відповідали: “Воістину воскрес!”. Після цього заходили до хати і ставили освячені великодні страви на стіл.

За столом уся сім’я промовляла молитву. Споживання великодньої освяченої їжі починали із паски та яйця. Писанку чи крашанку розрізали: по шматочку на кожного члена сім'ї. Кожен мав спожити свою частинку, щоб у родині панували любов і злагода. Лише після цього переходили до інших великодніх страв.

Особливу роль під час великодніх свят відігравало яйце – як символ світотворення, зародження життя та продовження роду. Закарпатці приписували писанкам і крашанкам, а також і шкаралупі від вбитих у паску яєць, магічну силу. Вважали, що вони відвертають зло та хвороби від людей і свійських тварин, сприяли врожаям.

Також у багатьох закарпатських селах збирали ведмежу цибулю (черемшу), бо вона як часник мала бути в кошику на посвячення. За нею вирушали цілими сім’ями в суботу перед Великоднем.

Втратилась і дуже цікава традиція на Вербну неділю. Плели із лози палички, на кінець вішали тьопані ниточки і легко били дівчаток і незаміжніх дівчат по колінах, приказуючи «Не я б’ю, шутка б’є», а дівчата давали їм писанку і запрошували на наступний тиждень поливатись. Оце биття по колінах було таким собі знаком уваги. Вірили, що дівчатка, яких поб’ють гілочкою, ростимуть здоровими на радість батькам.

А Великодній понеділок зветься Обливаним, або "поливаним". За давньою традицією, хлопці обливають дівчат водою, нині ж часто користуються парфумами.

Як святкували закарпатці Великдень за останні роки

У 2021 році, 4 квітня, через епідемію коронавірусу служби в багатьох містах та селах Закарпаття відбувались у скороченій формі та з дотриманням дистанції.

А минулого року Рада оборони області прийняла рішення, через загрозу провокацій під час освячення пасок, запровадити комендантську годину у Великодню ніч з 23:00 до 5:00 ранку. Зокрема розклад богослужінь складений з урахуванням комендантської години.

Писали ми і про нові Великодні тренди. Війна із заграбниками-рашистами сильно вплинула на українців, зробивши любов до своєї держави міцнішою, а настрій ще більш патріотичним. Це відобразилося і на великодніх трендах. Так закарпатські господині почали пекти паски та розмальовувати крашанки та писанки в жовто-блакитні кольори.

У радянські часи Великдень, як і будь-які інші релігійні свята намагались заборонити. В церквах тодішня влада влаштовувала клуби. В 1930-ті роки Великдень перенесли на будній день, щоб працюючі люди не мали часу на освячення пасок. Пізніше, саме в день свята влаштовували примусові суботники, або, як їх тоді називали «воскресники».

Проте українці таємно святкували Великдень збираючись у приватних будинках чи далеко за межами населених пунктів. Святкували Великдень і солдати під час війни - зокрема в часи Першої світової.

Ця традиція залишається незмінною і для українських вояків, котрі захищають Україну в зоні бойових дій. Ось, приміром як минулого року Великдень святкували бійці 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, які приймали вітання від своїх рідних (дистанційно), командирів і бригадного капелана. Отець Андрій приїхав на передову, щоб освятити паски для наших воїнів. Великдень бійці відзначають далеко від своїх сімей, а в ролі лозових кошиків часто виступають захисні шоломи.

І цього року більшість наших мужніх воїнів зустрінуть Воскресіння Христове далеко від рідних домівок, на передовій, на своїх бойових позиціях, часто під шаленими обстрілами.

Закарпатці, вже готуються об'єднавши зусилля, зібрати та відправити нашим захисникам пасхи, писанки-крашанки та інші традиційні великодні страви.

Традиційне Великоднє вітання «Христос Воскрес!» неодмінно пролунає у всіх військових колективах, в тому числі на першій лінії оборони України.

Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.

Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.

Дізнайся першим!