Пішов з життя Отто Шобер - перший режисер та актор народного театру в Берегові

Пішов з життя Отто Шобер - перший режисер та актор народного театру в Берегові

На 88 році життя зупинилося серце знаного берегівчанина, "Почесного громадянина міста Берегово" Отто Людвиговича Шобера.

Пан Отто був відомим режисером-постановником, журналістом, активним культурним та громадським діячем, удостоєний звання заслуженого працівника культури України, лауреатом премії "Ержебет" та "Сільванія" (Угорщина).

Отто Шобер народився в Ужгороді в 1932 році. Дитинство провів у Великій Доброні. Почав навчатися у Мукачівській гімназії, поки радянська влада не втрутилася в його життя.

Його батька було депортовано до Сибіру, де він загинув у трудовому таборі. Мати була звільнена з посади вчителя, тому дитинство було надзвичайним важким.

Однак мав цілеспрямований характер. У 1952 році закінчив в Мукачеві курси підготовки вчителів, а також продовжив навчатися на факультеті російської філології Ужгородського університету.

З 1953 року, протягом 43 років, аж до самого виходу на пенсію обіймав посаду директора Берегівського центру мистецтва та дозвілля та керівника Берегівського угорського народного театру (який діяв з 1959 року).

За цей час у самодіяльному театрі відбулося 1132 виступів, які прийшло подивитися майже 250 тисяч глядачів. Виступали актори у багатьох містах та селах Закарпаття, а також в сусідній Угорщині.

Саме народний театр з Берегова першим на Закарпатті отримав звання "зразкового", а Отто Шобер у 1992 році здобув звання Заслужений працівник культури України та став лауреатом угорської премії "Ержебет".

Отто Шобер запрошують зніматися у радянському кіно. Був задіяний у кінострічках, які знімали на Закарпатті: "Смерті немає, хлопці" (1970), "Високе звання" (1973), "Легенда про безсмертя" (1985) та інших.

Написав чимало статей про театральне життя, сприяв створенню Берегівського угорського театру імені Дюли Ійєша.

Після виходу на пенсію переїхав до Будапешта, де активно приєднався до роботи Спілки Закарпатців. Писав оповідання, спогади, статті. Час від часу навідувався до рідного міста, де брав участь у культурних заходах.

Його дружня усмішка довго буде жити у пам'яті багатьох закарпатців. Щирі співчуття рідним та близьким...

Mukachevo.net
Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...