Кому на Закарпатті йдуть гроші за паспорти?

Кожен громадянин України, коли йому виповнюється 25 або 45 років, зобов’язаний з’явитися до паспортного столу для вклеювання «свіжого» фото. До слова, зволікати з цим не варто – згідно з законом, за невчасність цієї процедури світить адміністративний штраф. А паспорт без нового фото взагалі вважається недійсним.

 

Так-от, в ужгородському паспортному столі (офіційно структура називається Відділенням у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ужгородського МУ УМВС в Закарпатській області. – Авт.) таку адміністративну послугу надають приблизно так: від вас приймуть два фото й видадуть квитанцію на 15 гривень. Далі направлять до найближчого до відділення банку, що знаходиться буквально за кілька метрів. Банк за оплату стягує від вас ще додатково 5 гривень. За кілька днів приходите з посвідкою про оплату, її від вас забирають, натомість видають паспорт. 

 

Здебільшого люди роблять саме так, як їм «рекомендують» працівники паспортного столу. При тому, що цей платіж зовсім  не обов’язковий. У квитанції написано: отримувачем грошей є Закарпатська філія державного підприємства «Документ». А призначення платежу – надання інформаційних послуг.

 

Ми спробували з’ясувати, а що це за такі «інформаційні послуги» надає Закарпатська філія ДП «Документ». Врешті нічого не вийшло – із начальником відділення зустрітися не вдалося.

 

Відправивши запит на ім’я головного міліціонера Ужгорода Івана Цьоки, дістали від¬повідь: «Платні послуги при внесенні відомостей до національного паспорта громадянина України під час вклеювання фотокартки після досягнення 25- та 45-тирічного віку з 01 червня 2011 року надає Закарпатська філія державного підприємства «Документ», яке діє в структурі служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб». Відтак пан Цьока рекомендував звернутися з нашим питанням безпосередньо до відділення ДП «Документ». 

 

Що ми й зробили. Отож маємо оригінальну відповідь із підписом начальника В’ячеслава Логвіна: «Закарпатська філія ДП «Документ» не є розпорядником інформації юридичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності ДП «Документ» та не володіє інформацією, яка Вами запитується». Тобто, виходить, у закарпатській філії «Документу» не знають, чим займаються в ужгородському паспортному столі і радять про це спитати в головному офісі у Києві. Отаке специфічне замкнуте коло.

 

Разом із тим у листі зазначи¬ли: «Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992  №2503-ХІІ, стягнення державного мита за вклеювання фотографії до внутрішнього паспорта громадянина України під час досягнення ним 25- та 45-річного віку не передбачено». Власне, у цьому і є відповідь на питання, чи варто платити за щось, коли в паспортному столі вам треба вклеїти фото – як в Ужгороді, так і в будь-якому іншому місті чи селищі Закарпаття.

 

Правозахисник, координатор Закарпатського громадського Центру Володимир Феськов рекомендує звертатися до паспортних столів не усно, як це практикується нині, а із заявою на ім’я начальника вашого відділення такого змісту: 

 

«Згідно зі ст. 8 п. І Положення «Про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою ВРУ від 26 червня 1992 року N 2503-XII (надалі Положення), мені, як громадянину держави Україна, до паспортної книжечки при досягненні 25- річного (або 45-річного) віку вклеюється нова фотокартка, що відповідає моєму вікові. 

 

Для цього, відповідно до ст. 15 п. ІІ Положення, подаю паспорт і дві фотокартки зазначеного розміру (35х45), що,  згідно зі  ст. 18 п. ІІ Положення, повинно мною бути здійснено не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку. 

 

При цьому, згідно зі ст.12 п ІІ Положення, вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25-річного (або 45-річного) віку провадиться у п’ятиденний термін із дня подачі.

 

Виходячи з вищевикладеного, цією заявою прошу забезпечити моє право, передбачене законодавством, в повному обсязі. 

 

До заяви додаю:

 

Паспорт громадянина України В� 000000

Фотокартка розміром 35х45 (2 екземпляри)».

 

Беручи до уваги власну практику, пан Феськов твердить: якщо принесете таку заяву, вам навіть не подумають сказати, що треба за щось платити.

 

Таким чином міліцію, як то кажуть, можна обіграти. А говорячи про проблему «лівих» платежів у цілому, варто зазначити, що часто подібні схеми вигадують не на місцях, а безпосередньо в Києві. Власне, для цього в Україні й створили підприємство «Документ», що працює при Міністерстві внутрішніх справ. І вповноважили цю організацію працювати з паспортами – як внутрішніми, так і закордонними.

 

Шкода, що вищі державні чини отак просто дозволяють собі залазити до кишені громадян. Міліція й так утримується за рахунок державного бюджету, тобто – на гроші платників податків. За даними журналу «Український Тиждень», 2011 року на утримання МВС в бюджеті закладено 11,1 млрд грн лише із загального фонду. Тобто своїм кошторисом це відомство уже майже зрівнялося з Міноборони: на армію зі скарбниці передбачено 11,4 млрд грн. У проекті Державного бюджету на 2012 рік видатки на МВС заплановано збільшити ще на 570 млн грн.

 

Але, крім цього, як бачимо, на найвищому державному рівні міліції дозволили здирати з громадян ще й додаткові гроші. Коли таке припиниться, питання поки що відкрите...