На порозі Шенгену або Європа посилює кордони з Україною

Про це, у тому числі, говорилося наприкінці минулого тижня на міжнародній конференції з транскордонного співробітництва, яка пройшла у словацькому місті Кошице. Напередодні конференції в Ужгороді побував перший секретар посольства України у Словаччині, експерт з прикордонних питань у постійно діючій групі з питань безпеки кордонів та прикордонного менеджменту ОБСЄ Володимир Горожанкін, який розповів «СЗ «Паланок» деталі міжнародних домовленостей. Після нещодавнього парафування у Гельсінкі угоди про лібералізацію візового режиму країн Євросоюзу з Україною, більшість наших громадян втішились, що потрапити до Європи буде легше. Але поки ці угоди підпишуть і затвердять, то нам, закарпатцям, хоч би до ближніх сусідів! Про це, у тому числі, говорилося наприкінці минулого тижня на міжнародній конференції з транскордонного співробітництва, яка пройшла у словацькому місті Кошице. Напередодні конференції в Ужгороді побував перший секретар посольства України у Словаччині, експерт з прикордонних питань у постійно діючій групі з питань безпеки кордонів та прикордонного менеджменту ОБСЄ Володимир Горожанкін, який розповів «СЗ «Паланок» деталі міжнародних домовленостей. — Терміни вступу нових членів ЄС до шенгенської зони переносились уже двічі, і, можливо, не востаннє. Коли сусідні країни вступали до Євросоюзу у 2004-му, зазначалося, що вони стануть членами Шенген з 1 січня 2007 року. Пізніше термін вступу перенесли на літо 2007-го, потім на 15 жовтня. Нині ж кажуть, що ні Шенгенський Союз ще не готовий до прийняття нових членів, ані нові члени не виконали необхідні умови для вступу. З цього приводу розгоряється серйозна дискусія між керівництвом країн, насамперед, Вишеградської четвірки — Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини і Брюсселем. Очільники цих держав вважають, що вони вже виконали всі умови, або ж завершать цей процес до 15 жовтня наступного року, а Брюссель стверджує, що багато завдань ще не виконано. Одне з питань, наприклад, до Словаччини, що вона ще не запровадила нову фізичну та технічну системи охорони кордону з Україною. Хоча й оголошено, що тендер на проведення цих робіт виграв шведський концерн "Еріксон", поки що рішення не затверджено урядом. Посилювати спрощуючи. — У чому має полягати нова система охорони кордонів? — Інфраструктура, розміщення прикордонних підрозділів зі словацького боку уже запроваджені, але серйозно розширюється смуга фізичної охорони кордону. Буде можливий маневр силами, прикордонні наряди не прив`язуватимуться лише до самого кордону. Споруджуватиметься система стаціонарних відділень з ділянками відповідальності до 15 км, на деяких напрямках менше. Технічне оснащення і на «зеленому кордоні», і у пунктах пропуску буде за найновітнішими зразками -- різноманітні датчики — руху, біолокатори тощо. — Угорщина і Польща так само захищатимуться від України? — Вони мають не гірше, а подекуди й краще устаткування. На це йдуть чималі кошти. Наприклад, на підготовку Румунії до вступу в ЄС і на облаштування її кордонів, Євросоюз виділив 560 млн. євро. А Словаччині — 44 млн. євро. Хоча й ділянка її кордону з Україною значно менша. Україна, безумовно, виступає за наведення ладу на кордонах, посилення протидії нелегальній міграції, контрабанді, переміщенню через українсько-словацький кордон засобів терору. Останнє пов’язано з тим, що багато нелегалів йдуть з країн, де дуже поширені сепаратистські чи ісламістські рухи. Та маємо певні позитивні зрушення, бо ще років два тому проблема нелегальної міграції була майже неконтрольованою. Ми розуміємо, що посилення кордонів — справа необхідна і захист з боку Заходу позитивно позначиться і на стані справ в Україні. Однак ми висловлюємо і побоювання, що це може привести до певної дискримінації наших громадян, до ускладнень перетину кордону. Протягом останнього місяця ми у посольстві відслідковували ці проблеми. Так, наприкінці вересня у Чієрні-над-Тисою зупинили потяг Київ-Братислава-Відень, під обшивкою одного з вагонів якого знайшли досить велику кількість цигарок, у провезенні яких зізналися провідники. Але, на наш погляд, це не було підставою затримати цей вагон і висадити 32 пасажирів. Ці люди, у тому числі офіційна делегація українських урядових органів, змушені були добиратися далі самотужки. — А якби там урядовці не їхали, то не було б і реакції? -- Помиляєтесь. Скажімо, рейсові автобуси затримували у пункті пропуску на 5 годин. При цьому люди змушені були чекати стоячи, поки автобус проганяли через рентгенустановку. Рішення про таку процедуру нещодавно прийняло керівництво словацької митниці регіонального рівня. Це питання я вже ставив і ще буду ставити перед словацькою стороною, бо такий посилений контроль не стосується рейсової лінії, тим більше, що автобус їздить один і той же і водії ті самі. Якщо є якась оперативна інформація — будь ласка, її можуть перевіряти, але це не повинно бути постійною процедурою. Нещодавно у словацькому місті Левоче відбувся фестиваль дитячої пісні. П`ять автобусів з українськими дітьми, які їхали на цей фестиваль на запрошення Словаччини, у пунктах пропуску теж стояли від 2 до 5 годин. Крім того, дітей не випускали з автобусів і вони навіть не могли сходити в туалет. Словом, найбільше претензій до роботи пунктів пропуску. Часто ці проблеми прикриваються тезами про те, що йде посилення кордонів, митниць у зв`язку з наближенням вступу Словаччини до шенгенської зони. Але я був залучений до роботи групи комісарів ЄС, які в першій декаді жовтня обстежували стан словацько-українського кордону і запитав їх, чи справді потрібно посилювати жорсткість контролю. Відповідь була однозначною: ні, люди не повинні відчувати незручності, навпаки, процедура перетину кордону має стати більш європейською, цивілізованою. Наші прикордонники доганяють європейських -- Чим відрізняються прикордонні формування країн Євросоюзу? Що ховається за словом європейські стандарти? -- Прикордонні поліції Польщі, Угорщини, Словаччини вже майже реформовано. Йдеться про певні стандарти, які подекуди можуть відрізнятися, але загалом вони повинні відповідати тому, що прийнято в ЄС. Буквально днями прийнято рішення про суттєве реформування поліцейських органів Німеччини. Там вирішили, що трохи відстають від вимог часу. Для прикордонників країн ЄС характерно те, що їх майже повністю знімають з внутрішніх кордонів і переводять на охорону зовнішніх. Якщо раніше, наприклад, словаки були прив`язані до словацько-чеського кордону, словацько-австрійського, то зараз на цих кордонах митників взагалі немає, працюють лише лічені прикордонні наряди. Враховуючи, що 95% тих, хто перетинає ці кордони -- громадяни ЄС, які їдуть за однотипними документами, прикордонний контроль триває секунди. Якби у нас на КПП «Ужгород» пішов такий потік як на братиславсько-віденському напрямку, то за півдня тут була б черга кілометрів 15. А там справляється один наряд. Сприяють цьому стандартизація документів, кваліфікація несення служби, спільний контроль, запровадження пунктів обміну інформації. До речі, вже протягом двох років посольство України ставить перед словацькою стороною питання про необхідність організації пункту обміну інформацією в Ужгороді. 15 листопада під час візиту у Київ делегації на чолі з головою парламенту Словаччини, відбулася зустріч віце-прем’єра Словаччини Роберта Калиняка з керівником нашої Державної прикордонної служби Миколою Литвиним і вони домовились, що протягом першого кварталу наступного року підготують міжурядову угоду про спрощення прикордонних процедур. У цьому зв’язку, зокрема, йдеться і про організацію спільного контролю наших та словацьких прикордонників, і про відкриття пункту обміну інформацією. На цій же зустрічі йшлося і про відкриття нових пунктів пропуску. -- А що можете сказати про реформування української прикордонної служби? -- За останні 5 років у цьому напрямку зроблено чимало. Враховано вимоги часу, рекомендації ЄС, що прикордонна служба не може бути військовим формуванням. Спочатку у нас були прикордонні війська, потім Державний комітет охорони кордону, зараз — Державна прикордонна служба. Це правоохоронний орган спеціального призначення. І йдеться не просто про зміну вивіски. До прикладу, Росія йде своїм шляхом, там прикордонні війська повернулися у Федеральну службу безпеки, є військовим формуванням, але це пов`язано з тим, що країна веде військові дії на кордонах, прикордонники є серйозним чинником стримування ісламського фактору. Ми ж, можливо не так швидко як хотілося б, рухаємось до будівництва правової держави європейського зразка, тому і реформування прикордонних військ відбувається у напрямку створення правоохоронного органу, який займається все більше поліцейськими функціями по охороні кордону. Ми передали практично все, що у нас було з військової техніки, ліквідували, наприклад, маневрені групи, більше уваги приділяється підготовці офіцерів, з суто військових дисциплін акцент перенесено на спеціальні предмети оперативної підготовки. Це, безумовно, відображається і на формуванні відповідного менталітету, бо одна справа -- менталітет військових, які завжди готуються виконати свій обов`язок, а інша -- прикордонника, який щодня займається не навчанням, а, отримавши відповідну підготовку, несе службу на кордоні. Відбулися й організаційно-штатні зрушення. Посилено оперативну ланку, відбулася професіоналізація, близько 70% прикордонників — контрактники і в 2008-му цей процес буде завершено. А це вимагає і грошей, бо якщо строковиків можна було розмістити в одній казармі, то для контрактників треба дбати про житло. Також наприклад, раніше на Закарпатті Мукачівський прикордонний загін відповідав за "зелений кордон" всієї області, а ОКПП „Чоп” — за 27 пропускних пунктів, які тоді існували. Тобто на одній ділянці було два начальники і це неодноразово приводило до серйозних проблем. Нині ж чітко визначено, що Чопський загін контролює кордон зі Словаччиною та Польщею, а Мукачівський — з Угорщиною та Румунією. Добрі наміри часом вилазять боком -- На зустрічі у Києві йшлося і про відкриття нових пунктів пропуску на українсько-словацькому кордоні? -- Так, насамперед про відкриття двох великих пунктів -- автомобільних Соломоново-Чієрна, Загор -- Сторожниця і малого Забродь-Уліч у Великоберезнянському районі. В Мукачеві на початку грудня пройде засідання міжурядової українсько-словацької комісії по транскордонному співробітництву. Окремим питанням винесено реформування прикордонної інфраструктури і відкриття нових пунктів пропуску. На такій же комісії колись вирішувалось відкриття пункту у Селменцях. -- До речі, у Селменцях не планують зробити автомобільний і цілодобовий перехід? -- Не думаю, що словацька сторона піде на ці зміни, бо там порахували скільки вже завдали собі економічних збитків. Пункт відкривався для того, щоб мешканці одного села, розділені «залізною завісою», могли спілкуватися. У результаті, і це за офіційними даними, тут проходить 95% словаків і 5% українців. Видно словаки так давно з родичами не спілкувалися, що вже рік не можуть натішитися і 3-4 рази на день одні й ті ж люди бігають на український бік і щоразу несуть блок цигарок і дві пляшки горілки. Тому словацька влада дуже обережно ставиться до проектів відкриття нових малих пунктів пропуску. Ми б теж хотіли бачити розвиток туризму, спілкування, але є певна різниця у статусі наших громадян у порівнянні з громадянами ЄС. Останні користуються правом безвізового в’їзду в Україну, а наші люди повинні мати візи, які часто не просто отримати. Лариса ПОДОЛЯК, «Старий Замок «Паланок»