Леквар виноградівця користується попитом у Європі (ФОТО)

Заснувати виробництво було нелегко. Спершу викупив стару напіврозвалену будівлю колишньої тютюногладилки. На той час від 110-річної споруди залишилися тільки саманні стіни. Здійснили капітальний ремонт, у результаті з’явились виробничий цех і дегустаційний зал. Обладнання закуплено в Польщі і Голландії, банки і пляшки для готової продукції – з Італії, тара для соку – з Польщі. А ось цукор для виготовлення сиропів – з Бразилії або ж із Парагваю. Для виготовлення продукції задіюються преси, дробилки, два великі пастеризатори (на500 літрів).

 

Але спершу Павло Павлович пройшов в Угорщині півторарічні курси навчання по виробництву біо-продукції, згодом – у Грузії. Отримані знання і набутий тамтешній досвід знадобилися і принесли свої плоди. Виробництво діє ось уже 5 років. Спочатку попит був на сливовий леквар, потім з’явився на чорничний, брусничний. Поступово асортимент розширювався. Техумови і технологію виробництва, а також рецептуру продукції розробляє фахівець із Будапешта.

 

Загалом у лекваріумі переробляються сливи, чорниці, брусниці, дика малина, полуниці, кизил, яблука, червоні порічки, чорноплідна горобина. До слова, вся сировина із Закарпаття – з Рахова, Ясіня, Воловеччини, Великоберезнянщини. На перших порах їздили збирати ягоди самі. Зараз цілком покладаються на своїх постачальників, з якими підтримують зв’язок.

 

На виробництві зайнято 5 чоловік, у тому числі й сам Павло Павлович, який не тільки із задоволенням створює неперевершені смаки продукції, але й залюбки дегустує її. Під маркою ФГ «Тізеш» виготовляються 15 найменувань біопродуктів. Їх реалізацією займаються два дистриб’ютори, які охоплюють своєю діяльністю Україну та Євросоюз. Спершу, виготовивши той чи інший біопродукт, надсилають його пробну партію. Далі працюють згідно замовлень.

 

Для забезпечення можливостей реалізації продукції у спеціалізованих біомагазинах країн Євросоюзу довелося оформити відповідний міжнародний сертифікат на екопродукцію і її виробництво. Повидло, сиропи і соки, виготовлені нашим земляком, користуються попитом не тільки у Львові, Києві, Дніпропетровську, але й в Австрії, Словаччині, Угорщині. Вся продукція – органічна, сертифікована.

 

Тому люди цікавляться нею й на фестивалях та ярмарках, на яких Павло Тізеш представляє її. Щоправда, в реалізації свого товару на Закарпатті і на Виноградівщині зокрема він не вбачає ні сенсу, ні потреби. На його думку, тут не настільки цінуються біо-продукти. Адже місцевий споживач середнього достатку орієнтований на дешеву продукцію, а якісна, виготовлена без консервантів, але порівняно дорога, не користується попитом. Тому й виготовляє товар на замовлення.

 

Тим більше, задовольняти зростаючий попит на біопродукцію дедалі важче. Павло Павлович тішиться, що нинішні обсяги виробництва забезпечують виконання замовлень. Тож розширювати географію реалізації своєї біопродукції поки що не має намірів.

 

Примітна деталь: за словами Павла Тізеша, аналогів його лекваріума немає не те, що в Закарпатті, а й загалом на теренах України. Втім, і дегустаційний зал, де гостям і туристам пропонувався б леквар, є в Європі лише у Великобританії.

 

А ось наші земляки можуть скуштувати біопродукти, виготовлені в лекваріумі Павла Павловича, на виставках і фестивалях, в яких він часто бере участь. Утім, запрошують уже знаного виробника біопродукції на різноманітні ярмарки та конференції й за межі нашої країни, зокрема, в Голландію, Грузію, Казахстан. У Польщу та Австрію у виробничих справах йому доводиться їздити майже щомісяця. Та й загалом, кожен день він живе у вирі турбот, пов’язаних з робочими буднями свого дітища. Та не нарікає на труднощі, бо відчуває надійну підтримку родини. І вірить: майбутнє – за екологічно чистими продуктами.