67-річна жителька Міжгірщини на весіллях найбажаніший гість

Що має прекрасний голос, то має. Піснями ще й тепер 67-річна пенсіонерка спроможна розвеселити найзасмученішого, не кажучи, що на весіллях, на яких вона найбажаніший гість, її мелодії варті ще й як підняти дух шлюбного торжества. По праву її красно величають душею святкових застіль, бо не лише одними милими дзвінкими співанками, але й мудрими життєвими словами бадьорить своїх завсідників, котрі годні до самого ранку розважатися.

 

“З колиски полюбила пісню”, — не без підстав стверджує свою закоханість у прекрасне Олена Василівна, розкриваючи секрет з минувшини, коли мама (світле їй Царство Небесне) всіх своїх десятьох народжених пташенят — соколиків-синочків та голубок-дочок солодко ніжила-забавляла співаночками на всякий смак. Правду подекотрі з односельчан кажуть, що якби у молодості Крьока пішла вчитися у музичну школу чи консерваторію, то Лозянське мало б свою заслужену артистку. Але не ті умови життя мала її багатодітна родина, аби природний хист дівчини підкувати наукою і вивести її на велику сцену. Не тими мріями марили прості селянські сім’ї у тогочасся… Особисто їй і на гадку не спадало бажання слави співачки, отож, не шкодує за втраченим шансом. Зате тішиться талантом, коли місцеві краяни просять особливо коломийками, яких знає силу-силенну, прикрасити якусь урочисту подію або й просто так заспівати, аби настрій подвоїти.

 

Траплялися й такі випадки за її основних місць роботи. Коли, скажімо, трудилася листоношею сільського відділення зв’язку, то хтось з адресатів подякує за чітку доставку періодичних видань і неодмінно похвалить за файний її соловейків голос, який довелося почути на одному з якихось весіль. У той час, як працювала продавцем крамниці, дехто з покупців натомість доречно пожартує: “Замість здачі ліпше, Оленко, заспівай нам веселенької”. Одне слово, зачаровує музичним даром сільська співачка. Як дорослих, так і юнь. Вона — очікуваний гість тутешньої школи у верхньому кінці Лозянського, засіваючи у душах учнів зерна народної творчості — навчає коломийок, звичаїв, які мають давнє коріння. Минулого навчального року шалений успіх мав відкритий урок з народознавства, під час якого Олена Крьока з школярами у всіх деталях яскраво демонструвала нев’янучу традицію різання весільного барвінку.

 

Доброї думки про обдарованість побожної жінки і священик Володимир Проданець. Під час Божих служб у греко-католицькій церкві за співу молитов голос Олени Василівни теж виділяється з-поміж багатозвуччя.

 

А ще чудово вміє грати на дримбі — старовинному щипковому музінструменті, який бережливо з юності тримає у домашньому сховку. Раз за разом його витягує, кладучи в кишеню, і йде поміж земляків, котрі настирливо просять-молять, аби на ньому витинати прадідівські мелодії-коломийки.

 

Многая і благая літ — вдячно заспіваймо і ми на честь цієї добродушної, з повсякчас притаманною їй щирою усмішкою жінці за подаровані щасливі миті почути її напрочуд мелодійний голос. Співайте до сто років, щоб всім вашим слухачам жилося нівроку!