Цьогоріч ВАТ "Мукачівський консервний завод" відзначив 5-річчя з часу входження до групи компаній "Верес"

Цьогоріч ВАТ "Мукачівський консервний завод" відзначив 5-річчя з часу входження до групи компаній "Верес"

Цього року ВАТ "Мукачівський консервний завод" відзначив скромний ювілей - п`ятиріччя входження підприємства до складу групи компаній „Верес". З цього часу почалися відродження і нове життя майже бездиханного банкрута, який був приречений. Завдяки великим інвестиціям і бажанню одержимих людей реанімувати завод, нині він у виробничому строю.

Цього року ВАТ "Мукачівський консервний завод" відзначив скромний ювілей - п`ятиріччя входження підприємства до складу групи компаній „Верес". З цього часу почалися відродження і нове життя майже бездиханного банкрута, який був приречений. Завдяки великим інвестиціям і бажанню одержимих людей реанімувати завод, нині він у виробничому строю. Про життя-буття консервників ведемо мову з головою правління ВАТ "Мукачівський консервний завод" Йосипом Івановичем ПИЛИПАНИНЦЕМ: - Якщо у перший рік нашого відродження підприємство спромоглося виробити 300 тонн консервів, то нині цей показник зріс до 4 тисяч тонн. Останнім часом працюємо цілорічно. Влітку у 3-4 зміни, включаючи суботу і неділю, за гнучким графіком, щоб люди мали вихідні дні. До цього нас спонукає „тендітність" овочевої продукції, яка влітку швидко псується. Тоді ж ми готуємося і до зими. Засолюємо перець, закладаємо напівфабрикати, щоб мати взимку що переробляти. У період літньо-осіннього сезону кількість робітників на підприємстві сягає 500 чоловік, взимку обходимося меншим складом. Середня зарплата становить до тисячі гривень на місяць. Незважаючи на це, робітників хронічно не вистачає. Автобусами підприємства ми змушені довозити людей на роботу і з роботи з Бобовища, Лохова, Червеньова... Відчуваємо нестачу не лише робочих рук, а й сировини. У перші роки нашої діяльності ми заготовляли овочеву продукцію у Виноградівсько-му, Іршавському, Мукачівському районах. Крім значних транспортних витрат, не завжди вдавалося знайти овочі потрібних сортів. А це все впливало як на смакові якості консервів, так і на їх ціну. Тому розв`язувати проблему вирішили шляхом створення власного „аграрного цеху" у вигляді підприємства „Патериця", яке базується в Ракошині. Це дозволяє нам максимально вирощувати те, що має у споживачів найбільший попит. На сьогодні тут освоєно до 40 гектарів під огірки і помідори, використовуємо шпалери і крапельне зрошення. Цей рік, на відміну від минулого, був для овочівників, яких очолює Василь Янкулич, особливо сприятливим і врожайним. Але тут же ми відчули дефіцит робочих рук. І це тоді, коли люди мали змогу заробити до 1200 гривень на місяць на збиранні овочів! Довелося запросити бригаду аж із... Тячева, а також довозити „колгоспників" із Кальника і Медведівців. За підрахунками фахівців, при щорічному розширенні площ, "Латориця" зможе повністю задовольнити наші потреби аж через п`ять років. ...Ринок нині насичений консервованою продукцією по вінця. Йде справжня боротьба виробників за покупця і споживача. А переможцем у ній можна вийти лише завдяки якостей ціні, і це добре розуміють колеги Йосипа Пилипанинця - заступник голови правління ВАТ Марія Костюк, начальники консервного цеху та відділу постачання Ганна Тацкар і Мирослав Голянич, головний бухгал- тер Ганна Югас, завідуюча лабораторією Олена Вербицька, весь колектив консервників. Вів розмову Василь ГАРАГОНИЧ, Закарпаття online
Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...