"Укрзалізниця" забрала гурток від 60 дітей

Детально про погляди представників ужгородської влади щодо майбутнього дитячої вузькоколійки «Замок» уже писав (див. № 26 (1062) від 14 липня 2011 року). Тоді ж ми навели й думку начальника Львівської залізниці Богдана Піха, який натякнув: утримувати вузькоколійку для підприємства збитково, відтак цього робити ніхто не буде. У липні представники ужгородської та закарпатської влади й залізничники попередньо домовились: потяг передадуть у власність області. Але…У 2008 році тодішній начальник Ужгородської дирекції залізничних перевезень на питання, чому в місті перестала працювати вузькоколійка, відповів дуже лаконічно: це за Радянського Союзу були потрібні подібні об’єкти. А зараз від них – лише збитки. Не має потреби «Укрзалізниця» й у вихованні майбутнього покоління залізничників – це, мовляв, також застарілі традиції із СРСР. Подібні месиджі, до слова, транспортні чиновники озвучують і зараз.

 

Можливо, на Львівській залізниці дійсно так і вважають. Однак днями ми отримали документи, які кажуть зворотнє – на транспортному підприємстві таки мають працювати гуртки юних залізничників. І вузькоколійні потяги, на кшталт ужгородського, – це не дитячий атракціон чи туристична принада. Це – повноцінний залізничний транспорт, на якому, окрім навчання юних залізничників, можуть навіть проходити практику студенти транспортних навчальних закладів. «Дитячі залізниці залишилися чи не єдиним осередком безкоштовної позашкільної освіти, що дозволяє залучати до гуртків юних залізничників дітей з найбільш незахищених сімей. Саме тому цілеспрямована профорієнтаційна діяльність дитячих залізниць допомагає вирішувати важливе соціальне питання виховання підростаючого покоління», – йдеться у Методичних рекомендаціях із програмного забезпечення дитячих залізниць, які у листопаді 2002 року підписав тодішній міністр транспорту і генеральний директор «Укрзалізниці» Георгій Кірпа. Відтак із документа випливало: забезпечити повноцінну діяльність кожної дитячої залізниці в Україні. Наказ цей, до речі, дійсний донині, його ніхто не відміняв. 

 

То чому ж тоді дитячі поїзди в інших містах країни діють, а в Ужгороді – ні? Цікаво, що у самому Львові, а також у Рівному та Луцьку Львівська залізниця дитячі вузькоколійки не закрила – гуртки там повноцінно працюють. 

 

Одна справа для журналіста – запитати про це у начальника Львівської залізниці в усній розмові на пероні ужгородського вокзалу (а саме там відбулася наша з ним зустріч. – Авт.), а інша – надіслати питання у вигляді інформаційного запиту. Відповідь на нього виявилася цікавою: у листі про «збитковість» вузькоколійки, на якій наголошував головний залізничник Західної України, уже ні слова. А причина закриття ужгородського залізничного гуртка, інформує начальник служби кадрів, навчальних закладів та соціальних питань Львівської залізниці О. Копик, у тому, що туди у 2008 році ходило 60 дітей. А має їх бути, вважають залізничники, щонайменше 320! Можливо, ця цифра для майже мільйонного Львова й актуальна, але невже 60 чоловік для одного гуртка в Ужгороді – це мало? Втім, не зрозуміло, звідки залізничники вивели, що у гуртку мають займатися саме 320 учнів. У типовому положенні «Про дитячу залізницю» (підписане Георгієм Кірпою 2000 року) говориться, що група юних залізничників першого року навчання має складатися з 15 чоловік, а в наступні – не менше 10.

 

Загалом, документів, які регулюють діяльність дитячих залізниць в Україні, є цілі стоси. Прикметно, що усі вони підписані саме покійним Георгієм Кірпою. Його наступники жодного важливого розпорядження щодо роботи дитячих гуртків не видали. Тож виходить одне з двох: або за каденції Кірпи позашкільне заняття дітлахів на залізниці продумали ідеально, або… новим керівникам транспортного монополіста на соціальну місію виховання молоді просто начхати. Чим і встигли скористатися чини Львівської залізниці, які, попри внутрішні документи, таки умудрилися закрити в Ужгороді гурток.

 

Нині побутує й така думка: це раніше дітей можна було зацікавити поїздами чи чимось подібним, а зараз – у час уже інших технологій і, відповідно, інтересів – залізничний гурток мало би хто відвідував. Можливо, в цьому і є доля істини. Але тоді з таким же успіхом можна говорити й про закриття багатьох гуртків, що працюють у системі позашкільної освіти. Хіба це нормально? До слова, у документах про діяльність дитячих залізниць чітко прописано, що учням кожної школи міста забезпечується безкоштовна екскурсія на залізничний гурток і вузькоколійний потяг. Хтось із екскурсантів точно би до гуртка записався.

 

То чи мала обласна влада брати клопоти про дитячу залізницю тільки на себе? У документах, котрі регулюють діяльність дитячих вузькоколійок в Україні, чітко написано – це повноцінний залізничний об’єкт. Відповідно, за нього усю відповідальність – починаючи від технічного обслуговування вагонів та колії і закінчуючи організацією руху – несуть спеціалісти-залізничники. 

 

Між іншим, саме на цій тезі мала би наголошувати обласна влада й у контексті Боржавської вузькоколійки, якої Львівська залізниця також прагне позбутися. А не потурати залізничникам, що всі вузькоколійки мають бути на балансі місцевих рад. «Керівник краю порадив очільникам районів уже сьогодні думати, звідки брати кошти на утримання малих залізниць, адже державний бюджет такої статті витрат не передбачає», – повідомив прес-центр Закарпатської ОДА 21 червня думку Олександра Ледиди. Водночас ні слова про те, звідки ж головам районів знайти спеціалістів для забезпечення роботи вузькоколійок? Невже поїзд обслуговуватимуть працівники комунальних підприємств?.. Та вони цього не вміють і це не їх робота! Чи місцеві ради мають наймати залізничників додатково? На це навряд чи є гроші. Та й «Укрзалізниця», наскільки відомо, таких послуг – «оренду своїх працівників» – не надає.

 

Водночас і не можна говорити, що ужгородська дитяча вузькоколійка повністю має бути на відповідальності Львівської залізниці. Місцева влада – як міська, так і обласна – повинна допомагати в організації роботи дитячого гуртка. Це, до речі, прописано й у вже згадуваному Положенні про дитячі залізниці. Рівно як і те, що гуртку можуть допомагати й окремі спонсори. От тут хай би долучилися до роботи люди, які на час передвиборчої кампанії 2009 року таки домоглися задіяти вузькоколійний поїзд на літні місяці.

 

Тож чи відновить роботу гурток юних залізничників і хто його утримуватиме, тепер багато в чому залежить від позиції місцевої влади.

До слова, говорячи про збитковість дитячої вузькоколійки, Львівська залізниця так жодного разу й не оприлюднила, у скільки підприємству влітає утримувати гурток. Натомість стало відомо інше – «Укрзалізниця» нещодавно закупила мобільних телефонів на 328 тисяч гривень. За підрахунками журналістів, в Інтернет-магазинах ці апарати коштували б на 70 тисяч дешевше, ніж заплатили залізничники. А ще серед придбаних мобілок є 10, чиї корпуси покрито сплавом із великим вмістом золота. На цьому залізничники, як бачимо, економити не збираються. На жаль, у нашій країні багато хто економить не на тому, на чому треба було б.